Це вже поступово стає «притчею во язицех». Щасливі з приводу омріяного вступу до столичних вишів студенти наприкінці серпня починають розуміти, що радіти зарано. Перед ними та їхніми батьками постає майже апокаліптична проблема: вступ вступом, а де знайти дах над головою — питання більш складне, яке вже стало практично риторичним. Навіть не всі найреспектабельніші університети можуть повністю забезпечити житлом усіх вступників: наявних студентських гуртожитків катастрофічно не вистачає, будівництво нових триває ще з незапам’ятних часів. Незважаючи на зменшення кількості цьогорічних абітурієнтів, не всі столичні вступники отримають «лiжко–місця».
Поселись замість «бюджетника»
Із 26 серпня у гуртожитках столиці розпочалося поселення вступників, при цьому найбільший розпал заселення припав на 29—31 серпня. Трохи більше 200 гуртожитків Києва просто фізично не можуть вмістити під своїм дахом чималу кількість провінційних першокурсників. Тож довжелезні черги у холах місць спільного проживання вже нікого не дивують. «Звісно, гуртожитки перенаселені. Та оскільки цього року держзамовлення не було таким великим, як у попередні роки, поселити вступників набагато легше. Бюджетників приймемо всіх, студентів контрактної форми навчання — по можливості. Намагаємося знайти місця в інших житлових будинках на кшталт санаторіїв–профілакторіїв», — запевнила «УМ» віце–президент з економіки та фінансів Національного університету «Києво–Могилянська академія» Людмила Дяченко.
Невдоволені ситуацією і студенти старших курсів, яким доводиться ділитися зі вступниками трьома квадратними метрами: у тримісних кімнатах багатьох гуртожитків дуже часто дивним чином вдається поселити від 4 до 8 осіб. При цьому ніхто не гарантує, що наступного року студент зможе повернутися у свої пенати. У багатьох вишах, зокрема в Національному авіаційному університеті (НАУ), діють свої правила: спочатку житло надається першокурсникам, а от заселення старшокурсників залежить від навчального рейтингу й активності в житті університету.
«На сьогодні ми заселили близько тисячi осіб і сподіваємося, що зможемо забезпечити ліжками студентів усіх форм навчання. Але головне не кількість, а якість проживання — це питання більш болісне: живуть і по троє, і по четверо, буває і більше, проте якось справляємося. Адже винаймати квартиру в Києві ні батьки, ні діти з провінційних містечок упродовж 5—6 років навчання дозволити собі не можуть. Плату за проживання найближчим часом підвищувати не плануємо. Заселення старших курсів пройшло ще на початку липня. Тих, хто по завершенні навчального року не здобув право поселення, заселятимемо за залишком місць. Першокурсники взагалі наділені прерогативним правом поселення, тому намагатимемось поселити всіх», — розповів «УМ» директор студмістечка Національного авіаційного університету Петро Станко.
2012 рік — тест для чиновників
Утім деяким університетам таки вдається уникнути скандалів iз розлюченими батьками, які не хочуть, аби їхня дитина жила на вокзалі чи вступала до провінційного ВНЗ. «Як не дивно, цього року проблем практично немає — плануємо поселити 100 відсотків вступників. Досі жодних інцидентів не виникало. Першочергово поселяємо студентів бюджетної форми навчання, потім — контрактників. Проте й вони не повинні хвилюватися: місць усім вистачить. Щоправда, оплата за проживання зросла вдвічі. Та це й очікувано, оскільки ціни не піднімалися ще з 2008 року. Навіть сьогоднішня плата — все ж це не так дорого, як оплачувати зйомну квартиру в столиці», — переконує голова студентської ради студмістечка Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» Євген Юрдига.
Але навіть якщо вас поселили, причин радіти все одно небагато. Надмірне перенаселення призводить до погіршення санітарно–гігієнічних умов проживання студентів, не говорячи про те, що навіть косметичного ремонту в гуртожитках не було роками. Вкрай засмічені туалети, поламані вікна, двері, подекуди відсутність прибиральниць і слюсарів — саме таке життя в більшості випадків чекає на спудеїв кращих вишів країни. «Зранку зібратися просто неможливо: через сусідок мало не переступати доводиться, душ постійно зайнятий — звідси і запізнення на пари», — скаржиться студентка третього курсу НАУ Наталія.
Не дають спокою мешканцям гуртожитків і «домашні улюбленці»: таргани, дрібна мошкара, яких «не беруть» навіть найпотужніші хімічні засоби. Тож напередодні проведення в нашій державі Євро–2012 студентам залишається сподіватися лише на хоч якісь залишки моралі та сорому української влади перед європейськими уболівальниками, переважну більшість iз яких планують заселити по сусідству не лише з українськими студентами, а й тарганами.
