Що таке осінь–2011?

Початок осені — це відлік нового політичного сезону. Наступного вівторка відкриється нова сесія Верховної Ради, і мурашник знову заживе повноцінним життям після незначного літнього затишшя. Цієї осені очікується багато важливих подій — від судового вироку Юлії Тимошенко до земельної реформи та укладання угоди з Євросоюзом. Предостатньо, аби підтримувати високу напругу протистояння, блокування тощо. Додайте, що на все це лягає тінь парламентських виборів, які відбудуться восени 2012 року, але «запускаються» вже тепер.

«УМ» звернулася до політологів — керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка та президента Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігоря Жданова — з проханням прокоментувати найбільш значимі події цього політичного сезону.

Про температуру осені

Ігор Жданов: — Сезон буде досить напруженим і серйозним. Він розвиватиметься в парадигмі конфлікту між владою та опозицією. Це відчутно вже зараз. Головна тема, яку просуватиме опозиція, — це політичні репресії, справи щодо Тимошенко, Луценка та інших. Думаю, що робота парламенту почнеться з досить серйозного конфлікту: опозиція наполягатиме на тому, щоб обговорити політичні репресії у стінах ВР. Може дійти до блокування трибуни і так далі. З іншого боку, влада намагатиметься нав’язати свій порядок денний. Є три теми, які будуть для влади пріоритетними: завершення пенсійної реформи, проект виборчого закону, земельна реформа.

Володимир Фесенко: — Є думка, що цей сезон буде вирішальним... Я дотримуюсь іншої позиції. Як зазвичай відбувається з міжвиборчими періодами, цей сезон буде перехідним. Навіть ураховуючи сьогоднішні достатньо резонансні події, вони не вирішать ключові питання розвитку країни.

Безумовно, ключова подія цієї осені — вирок Юлії Тимошенко та завершення судового процесу екс–Прем’єра. Звичайно, від цього вердикту залежить атмосфера політичних відносин усередині країни. Але якщо вирок буде достатньо суворим, то навіть це не призведе до політичної кризи. Це погіршить стосунки між владою та опозицією, але криза може виникнути лише тоді, якщо буде соціально–економічне загострення.

Про виборче законодавство

Жданов: — Влада презентувала проект, який передбачає змішану мажоритарно–пропорційну виборчу систему. Його направили у Венеціанську комісію — чекаємо висновків... Моє особисте переконання: змішана система — гірша, аніж нинішня пропорційна. Бо вона містить і недоліки закритих партійних списків, і проблеми з виборами в мажоритарних округах.

Фесенко: — Швидше за все, буде ухвалено новий виборчий закон. У влади поки що нема повної однозначності щодо проекту Лавриновича. Втім я сумніваюся, що влада захоче залишити нинішній закон, адже за чинним законодавством на виборах переможе опозиція. Для влади більш виграшним і надійнішим варіантом є змішана система. Як компроміс не виключаю повернення до ідеї «відкритих» списків.

Про об’єднання опозиції

Фесенко: — У провладному таборі вже почався процес укрупнення партій. Подібні явища можуть розгорнутися в опозиції. Можливо, процес затягнеться до наступного року, тобто тоді, коли остаточно вирішиться питання з виборчим законом.

Якщо виборчий бар’єр буде достатньо високим — 4—5 відсотків (насправді це середній бар’єр за європейськими мірками), такий поріг примусить партії з маленьким рейтингом шукати союзників серед популярніших опозиційних політичних сил. Черга прохачів буде і до Тимошенко, і до Яценюка, і до Кличка...

Швидше за все, в «Батьківщину» вливатимуться ПРП і «Народна самооборона», бо самостійних перспектив у них нема. Не виключаю, що інші партії теж проситимуться. Але це не означає, що приймуть усіх. Наприклад, соратники Арсенія Яценюка не в захваті від ідеї поповнити список багатьма нинішніми депутатами від «НУНС». Наскільки я знаю, Арсеній Петрович теж не налаштований на те, щоб «відкривати» партію... Але такі фігури, як голова фракції Микола Мартиненко, мабуть, отримають і партійні квитки, і місце у списку «Фронту змін».

Окрім того, проблема виборчого бар’єра змусить політиків більш прихильно ставитися до мажоритарної складової. Вибори в округах можуть дати шанси багатьом опозиційним політикам на кшталт Кармазіна чи Катеринчука.

Жданов: — В умовах демократичної країни чим більше опозиції, тим краще. Якщо режим стає все більш авторитарним, це змушує опозицію, по–перше, до радикалізації своїх дій — тому що її заганяють у кут політичними репресіями. По–друге, виникає більший стимул до об’єднання принаймні в якісь організаційні структури — необов’язково в одну політичну силу.

Якщо майбутні вибори відбуватимуться в тому числі в мажоритарних округах, то опозиції треба домовлятися про узгодження кандидатів. Це дозволить принаймні якось протистояти адміністративному ресурсові з боку влади.

Про об’єднання провладних сил

Фесенко: — Для Партії регіонів є принциповим об’єднання із «Сильною Україною». У партії Сергія Тігіпка — вагомий рейтинг, близько 4 відсотків, і вона є потенційним конкурентом для ПР. Найкращий шлях — цього конкурента поглинути. Не всі відсотки перетечуть до Партії регіонів, але ефект буде. Яким чином це вплине на рейтинг самого Тігіпка? У принципі, ті, хто розчарувалися в політичній лінії Тігіпка, зокрема в союзі з «Регіонами», — вони вже відійшли від «Сильної України»...

На «синьому» фланзі політикуму залишилося питання з Володимиром Литвином. Рейтинг Народної партії — близько 1 відсотка. Інтерес до об’єднання (або до іншої форми порозуміння з ПР) буде, швидше, з боку Володимира Михайловича. Залишається питання, яку стратегію він обере, — або ставку на мажоритарні округи (і для себе, і для соратників), що збереже автономність Народної партії; або домовиться про об’єднання з «регіоналами», отримавши певні гарантії для себе та невеличку квоту в партійному списку ПР.

Інші партії цього флангу навряд чи цікаві Партії регіонів.

Жданов: — Сьогодні я не бачу серйозної альтернативи на політичному полі для Партії регіонів. Навпаки, «Регіони» роблять такі пропозиції, «від яких неможливо відмовитись».

Щодо Тігіпка та Литвина — зрозуміло, ніякого об’єднання там не буде — це треба називати «приєднанням». Вони розпустять власні партії, а потім увійдуть у ПР, отримавши або місця в списку, або підтримку в мажоритарних округах.

Але рано чи пізно нинішня політика команди «Регіонів» призведе до того, що виборці Сходу та Півдня почнуть шукати альтернативи.

Про реформи

Фесенко: — Однією з ключових подій нового політичного сезону може стати земельна реформа. Восени працюватимуть над законодавчою базою, а сама реформа може розпочатися вже з нового року. Допускаю, що вона буде конфліктогенною. Це залежить від того, наскільки процес реформування земельних відносин (перш за все — купівля–продаж землі) буде масштабним і прозорим. Не очікую, що вся українська земля відразу стане предметом масового перепродажу. Але відбудеться певна активізація ринку. Негативні наслідки реформи можуть проявитися пізніше. Здебільшого це будуть локальні конфлікти — навряд чи обурення торкнеться мільйонів людей. Ті, хто мають власні паї, зможуть відчути навіть певні вигоди від продажу землі. Пізніше дехто відчує втрати — коли позбудеться землі, а гроші витратить.

Ще одна реформа — пенсійна. Схоже на те, що її можуть пом’якшити. Але іншого виходу просто нема: цю реформу провели практично у всіх країнах Східної та Центральної Європи. Ми пасемо задніх. Пенсійна реформа зачіпає інтереси окремих груп і навіть не всіх людей передпенсійного віку. Суттєвих погіршень не відбудеться: збільшення пенсійного віку на півроку — не так страшно, щоб спровокувати масштабну негативну реакцію (щороку влада підніматиме пенсійний вік на шість місяців, поки він не зросте з 55 років до 60. — Авт.).

Чи схоче влада відмовитися від реформ, зважаючи на наближення виборів? Ризиковані й не дуже популярні реформи можуть відкласти на поствиборчий період, наприклад, збільшення тарифів на комунальні послуги. А пенсійна та земельна реформи не матимуть вирішального впливу на вибори.

Негативний ефект від пенсійної реформи вже проявився — у вигляді падіння декількох відсотків довіри (саме довіри, а не електоральних відсотків). Скасувати вже розпочаті реформи — не означає повернути втрачені відсотки довіри. Будь–який економіст скаже, що розпочати реформу, а потім від неї відмовитися — це найгірший варіант. Такі коливання лише завдають шкоди.

Жданов: — Земельна та пенсійна реформи — одна з голов­них тем, які педалюватиме влада в цьому сезоні. Пенсійну реформу начебто проголосували в парламенті — але її чомусь іще не подали на підпис Президентові. Щодо земельної реформи — головне, щоб селян і громадян України вкотре не ошукали.

У влади зараз дефіцит легітимності, брак довіри. Громадяни негативно сприймають те, що відбувається в державі. Так званий «медовий місяць» влади вже закінчився. Уряду важко проводити реформи, бо зрозуміло, що для цього треба мати довіру суспільства. Її нема, розтринькали.

Про євроінтеграцію

Фесенко: — Головне зовнішньополітичне питання осені — завершення переговорного процесу щодо підписання нової базової угоди з Європейським Союзом — про асоціацію та зону вільної торгівлі. Втім я сумніваюся, що угоду буде підписано до кінця року. Фактором, який може вплинути на перспективи угоди, є арешт Юлії Тимошенко та судовий вирок. У цьому випадку можуть виникнути проблеми на фазі підписання угоди або її ратифікації.

Жданов: — Наскільки мені відомо, професійних і «технічних» проблем на переговорах практично нема. Угода про зону вільної торгівлі майже готова до підписання. Але ж вона підписується в рамках більш широкої угоди про асоціацію. А там є політичне питання — прямо пишеться, що Україна має відстоювати європейські цінності, демократію, права людини і так далі. Тому справа переноситься від рівня дипломатів до політиків. Передбачаю, що може виникнути питання: ви хочете підписувати угоду — а як же ці справи, які ведуться проти Тимошенко, Луценка, проблеми зі свободою слова? Політичні фактори — головна перепона перед підписанням угоди. Ситуація може розвиватися і за сценарієм, що угоду підпишуть, однак не ратифікують. Цей документ підлягає ратифікації 27 парламентами країн–членів ЄС.

Про українсько–російські взаємини

Фесенко: — Поки що я не очікую кардинальних змін у стосунках із РФ. Можливий варіант, коли українське керівництво у випадку охолодження стосунків із Заходом внаслідок суворого вироку для Тимошенко поверне в бік Росії. Це цілком реально. Втім не думаю, що все зміниться відразу і на 180 градусів. Швидше за все, українська влада продовжить політику балансування між Брюсселем і Москвою. Із Росією шукатимуть компромісні варіанти співпраці. Не виключаю, що ця пауза і переговорний процес затягнеться до того часу, поки триватиме марафон виборчих кампаній у РФ.

Жданов: — Тут ключове питання — газові домовленості. Уряд, а також керівники великих підприємств зацікавлені в тому, щоб знизити ціну на газ. Чому я кажу саме про цю частину еліти? Україні вистачає газу власного видобування для побутових потреб і житлово–комунальної сфери. Але є підприємства, яким потрібен російський газ. Тому єдиний вихід — це займатися енергозбереженням, щоб вийти на мінімальні потреби в газі. Блакитне паливо — це інструмент тиску на Україну. Поки є проблема, ми не можемо почуватися повністю самостійними.

ПРО ПРОТЕСТИ

«Протести — це річ, яку важко спрогнозувати, — каже політолог Ігор Жданов. — Складно сказати, чи вони відбудуться саме восени. Але я переконаний, що рано чи пізно, якщо нинішня політика влади залишатиметься такою ж, якщо народ і далі потерпатиме від негативних соціальних наслідків і не буде достатньо механізмів для випускання енергії суспільного невдоволення (а вона все акумулюється), — в країні вибухне».