Незалежність у дзеркалі арту

20–річчя української Незалежності викликало безліч рефлексій, і святкових чи ейфорійних серед них найменше. І якщо в політиці, економіці, праві, суспільному житті проілюструвати «здобутки» нічим, образотворче мистецтво в цьому плані в дуже вигідному становищі. З одного боку, незважаючи на кризи, художники не зупиняли свою творчу діяльність, з другого — за 20 років, що пройшли від проголошення Незалежності України, найкращі роботи вітчизняних митців давно розібрано по приватних колекціях, часто — закордонних. Тому кожному, хто береться показувати цей художній період — нова українська хвиля, трансавангард тощо, завжди бракує знакових полотен. Наприклад, куратор виставки «Незалежні» Олександр Соловйов нарікав, що хрестоматійної роботи Арсена Савадова і Юрія Сенченка «Печаль Клеопатри», яка стала знаменитою на всесоюзній виставці «Молодість країни» в Москві, їм знайти не вдалося, як і чимало інших ключових робіт серйозних художників. Проте виставка «Незалежні», яка 22 серпня відкрилася в «Мистецькому Арсеналі» на площі 10 000 квадратних метрів, включила в себе найпотужніші арт–імена — від Олега Голосія, Олександра Гнилицького до Ройтбурда, Чічкана, Тістола й Артема Волокітіна. «Ми не збирали концептуальну виставку і не стверджуємо, що це екстракт українського мистецтва, — сказав на прес–конференції Олександр Соловйов, — це, швидше, формат «20 років потому».

На виставці представлено і роботи Олександра Ройтбурда 1991 року, і свіжий, 2011 року, триптих Зінаїди Лихачової — дружини голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, і класичні живописні полотна Олександра Гнилицького, і серія автопортретів Маші Шубіної, інсталяція Гліба Вишеславського й об’єкти Оксани Мась, яка відтепер почала тяжіти до «наукового мистецтва», в окремому залі можна ще раз побачити проект Віктора Сидоренка «Жорна», який представляв Україну на Венеційській бієнале, і розгорнуто подано соціальне мистецтво від учасників групи РЕП. 95% сучасного мистецтва по–українськи складає живопис, мізер — відео та інсталяції, зовсім трохи фотографій. Прискіпуватися до кожного експоната з позицій — має він право бути на виставці найкращих чи ні — річ невдячна, тим паче що сама виставка — це щось середнє між концептуальною арт–декларацією і виставкою досягнень мистецького господарства, тому й деякий конформізм арт–контролю ніби допускається.

Засновниця освітньої інституції «Культурний проект» Наталя Жеваго вважає виставку прекрасною: «Якщо ти хочеш познайомитися з сучасним українським мистецтвом, — сказала Наталя «УМ», — то всі імена тут не випадкові, кожна людина належить до числа тих, iз чиєю творчістю обов’язково треба познайомитися, щоб орієнтуватися в ситуації. Їх більше немає, але і менше теж». Фахівці сучасного мистецтва, куратори, експерти теж вважають виставку «Незалежні», може, найкращою з проектів «Арсеналу».

На відкриття виставки зібрався політично–художній бомонд на чолі з Ганною Герман, спікером Верховної Ради Володимиром Литвином і міністром культури Михайлом Кулиняком. Усі провідні галеристи, колекціонери, а найголовніше — художники–зірки походжали між залами і полотнами, оцінюючи свої і чужі внески в культурну незалежність України. Арсен Савадов, Оксана Мась, Маша Шубіна, Олександра Жумайлова–Дмитровська, Павло Маков, Тиберій Сильваші, Леся Хоменко, Жанна Кадирова, Гліб Вишеславський, Віктор Марущенко, Олександр Сухоліт — нечасто побачиш збірну України з образотворчого мистецтва у такому складі.

Щоб не чекати ще 20 років такої представницької ретроспективи, слід обов’язково подивитися «Незалежних» до 11 вересня.

Тим часом ще дві виставки на тему 20–річчя української Незалежності відкрилися у Києві. В Інституті проблем сучасного мистецтва триває виставка «20 років присутності» — вона менша, простіша організаційно, відтак концептуальніша за «Незалежних». Куратор Марія Хрущак (вона ж головний редактор журналу «Українська культура») відібрала по одній роботі 20 знакових українських художників, на її думку, найцікавіші. Імена ті ж — Маков, Тістол, Сидоренко, Реунов, Гусєв, Ройтбурд, Криволап та інші. А в Українському домі більш офіціозний вернісаж: тут зібрали більше 200 робіт титулованих — народних художників України, зокрема й картини Тетяни Яблонської, Віктора Рижих, Георгія Якутовича, Миколи Глущенка та інших, у другій частині експозиції — незадіяні у двох попередніх проектах роботи Голосія, Сильваші, Криволапа, Ройтбурда, Гнилицького і т.д.

Словом, завдяки круглій даті любителі та професіонали мають змогу зробити ревізію українського мистецтва за останні 20 років. Не пропустіть нагоди і ви.