Роман Бондарук: Маю п’ять пістолетів на різні випадки життя

«Ліцензія не є іменною»

— Романе, на чемпіонат Європи до Белграда ви, мабуть, їхали насамперед полювати на олімпійські ліцензії. За яких умов можна було вибороти перепустку на Ігри?

— То важко тоді було сказати, мали бути в мене для цього призові місця чи якісь інші. На чемпіонаті Європи можна було здобути лише дві ліцензії. Причому за умови, якщо перші два спортсмени вже мають їх, щасливі квитки до Лондона перейшли б до стрільців, які розташувалися нижче в підсумковій таблиці. Але щоб не перейматися зайвими розрахунками, треба було фінішувати першим чи другим у своїй дисципліні.

— Зараз ви вже можете точно сказати, що потрапите до Лондона наступного року, чи перед Олімпіадою керівництво команди ще визначатиметься зі складом збірної?

— Так, ці ліцензії не є іменними, тому напередодні Олімпіади до складу збірної потраплять ті, що будуть найсильнішими на конкретний момент. Навіть не обов’язково, що поїде спортсмен, у чиїй дисципліні завойовано ту ліцензію. Поїдуть найкращі. Щодо мене, то планую залишатися серед таких.

Зараз маємо вже вісім гарантованих місць на Лондон, ще є певні шанси, що на майбутньому чемпіонаті Європи зі стрільби з пневматичної зброї здобудемо ще щось.

— Чи є обмеження на Іграх стосовно представників від конкретної країни в кожній дисципліні?

— Не більше двох спортсменів. Тому навіть якби в якомусь виді ми мали три–чотири людини, які претендували б на медалі, всі вони не могли б потрапити на Олімпіаду.

— А хто здобував ліцензії у вашому виді?

— Так склалося, що лише я. Сашко Петрів (володар золотої медалі на Олімпійських іграх 2008 р. — Авт.), на жаль, не зміг цього зробити, а чемпіонат Європи у Сербії був останньою нагодою. Утім якщо наступного року він показуватиме високі результати, то керівництво збірної цілком може вирішити перекинути одну з ліцензій з іншої вправи на нашу.

— Про Петріва всі знають як золотого медаліста останніх Ігор. Тепер у вправі, яка принесла йому успіх, лідером стали ви. Тож і результатів від вас очікуватимуть відповідних. Готові до підвищеної відповідальності?

— Я цього не боюсь і готовий до боротьби. За свою кар’єру я вже змагався і на Олімпіаді, і на першостях світу та Європи. За збірну України виступаю взагалі із 1998 року, тому мені нічого боятися з таким досвідом. Маю чимало нагород, пережив і свої спади та провали, і зараз мало чим можна здивувати.

«Помилитися на останньому рубежі може як холерик,
так і флегматик»

— Від чого, в першу чергу, залежить результат спортсмена в стрільбі? Що може допомагати або заважати високому результату?

— Стрільба — технічний вид спорту. Треба вміти стріляти, по кілька годин на день тренуватися. Але є ще такий момент, як психологія. Піднесений стан спортсмена або поганий настрій можуть зіграти не меншу роль, ніж техніка стрільби. У нас у збірній є люди, які на тренуваннях можуть показувати результат на рівні світових рекордів, але коли приходить час офіційних змагань, то вибити такий показник можуть один–два, — усе від нервів.

— А наскільки велику роль в успіху стрільця грає його темперамент? Наприклад, чи має флегматик переваги над холериком у вашому виді спорту?

— Якийсь вплив це має, і психологи у нас теж вивчають, який тип характеру кращий для вдалої кар’єри стрільця. Але розумієте, що в запалі боротьби, коли на рубежі залишається зробити один постріл для перемоги, втримати себе в руках може людина будь–якого темпераменту. Або навпаки. Головне, щоб була відповідна психологічна підготовка.

— У вас є свої рецепти боротьби з хвилюванням на вогневому рубежі?

— Я постійно про це думаю, намагаюся вигадувати щось нове, щоб бути незворушним на змаганнях. У кожного стрільця своя методика. І вона зовсім не є універсальною. Кожен має знайти щось своє, і навіть більше — кожен старт вимагає своєї особливої підготовки.

«Закордон ми бачимо здебільшого у вікно автобуса»

— Романе, у вас за плечима вже є виступ на Олімпіаді 2008 року в Пекіні. Часто згадуєте ту подію?

— Згадую постійно, аналізую, що зробив не так, що й де міг би тоді поліпшити, піднятися вище шостого місця. Як кістка в горлі, досі не дає спокою. Обмірковую тодішню тактику, психологічні аспекти. Дуже багато є нюансів, словом. Олімпіаду згадую постійно, адже подія ця — непересічна.

— Окрім самих змагань, Олімпійські ігри є великим святом для кожного спортсмена. Видається, що в Лондоні учасники Ігор теж не будуть нудьгувати. Уже придумали, які місця там хотіли б побачити, якщо потрапите туди?

— Чесно, навіть не думав про таке, адже зайнятий іншим. Донедавна головною мрією було завоювання ліцензії, і багато зусиль пішло саме на це. Тож лише тепер буду думати, що ж там хотів би побачити.

— Яке цікаве місце першим на думку спадає?

— Мабуть, годинник Біг Бен, Тауерський міст. Хоча, ясна річ, часу на всі цікавинки все одно не вистачить. Люди мені часто кажуть, що, мовляв, я побував у стількох країнах, побачив багато всього. Насправді ж ми бачимо закордон більше з вікна автобуса або в ілюмінатор літака. Екскурсії бувають дуже рідко. Під час Олімпіади в Пекіні лише одного разу отримали нагоду кудись виїхати та подивитися на якийсь колорит. Столицю Китаю вдалося розгледіти трохи більше ще перед Олімпійськими іграми, коли там проходив етап Кубка світу. Тоді нам вдалося зробити аж дві вилазки.

«Якщо відпочинок — то з риболовлею та грибами»

— Ваш батько — теж Роман Бондарук — є відомим тренером із біатлону. Можна припустити, що й ви колись займалися цим видом спорту...

— Як не дивно, біатлоном ніколи не займався. Коли я почав цікавитися кульовою стрільбою, мій батько був майстром спорту саме з цього виду, а паралельно — кандидатом у майстри з лижних гонок. І вже потім він вирішив поєднати ці вміння в біатлоні.

Стосовно мене, то я сам трохи бігав на лижах — не більше. Але стрільба завжди була на першому місці.

— А cкільки у вас загалом пістолетів?

— П’ять. Три — для всеукраїнських змагань, два — для міжнародних. Кожна зброя підходить для своєї відстані та різних мішеней. Є однозарядні, є п’ятизарядні, малокаліберні, пневматичні — вибирати є з чого. Улюблений — шестистрільний пістолет, із яким я виступав на Олімпійських іграх.

— Мабуть, особливе табу в середовищі стрільців має бути на алкоголь — щоб руки не тремтіли. Чи не так?

— А нема різниці, є ти боксером, стрільцем чи футболістом — режиму мають дотримуватись усі. Зловживання справді може вплинути на результат у нашому виді спорту.

— Романе, зараз ви вже реалізували свою проміжну мрію — здобули путівку на Олімпіаду. Що далі — відпочинок чи нові змагання?

— У першу чергу — відпочинок. Скоро поїду на оздоровчий збір до Таїланду, він буде у вересні. Лікуватиму руки, зміцнюватиму психологію, проходитиму автотренінги. Буде активний відпочинок — без цього теж не можу. Якихось помітних стартів попереду немає, будуть лише підготовчого плану.

— Активний відпочинок — що мається на увазі? Походи в гори, риболовля, велосипед?

— Дуже люблю ловити рибу та збирати гриби. Мабуть, міг би щодня стояти з вудкою або ходити лісом. Зараз із нетерпінням чекаю, коли почнеться грибний сезон.