Отримавши карт–бланш, нова влада вважала, що в неї немає гідних опонентів та контролерів. І справді, на певний час Партія регіонів і її компаньйони сховалися нижче плінтуса, значна частина колишніх кучмістів у Верховній Раді стала на бік Прем’єрки Тимошенко, сумновідомий Валерій Коновалюк, приміром, рахувався радником глави уряду, а віце–прем’єр Томенко публічно висловлював стурбованість ситуацією з опозицією: «Треба щось робити, щоб нова опозиція зайняла достойне місце в політичній системі України».
Довго чекати не довелося. Каталізатором для нового «шикування» «регіоналів» стала кримінальна справа проти голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова. Його звинуватили у вимаганні акцій торгового центру «Білий лебідь». Через кілька років Колесников зміг довести свою невинуватість і навіть засадив за ґрати свого обвинувача Бориса Пенчука. А 6 квітня 2005 року за ґратами після допиту в Генпрокуратурі опинився сам Колесников. На захист значного політика–бізнесмена «Регіони» та СДПУ(о) влаштовували блокування трибуни в парламенті, а головне — полки політичних активістів із Донбасу прибули до Києва, де влаштували за прикладом Майдану наметовий табір у Маріїнському парку навпроти Кабміну, вимагаючи звільнення Колесникова.
«Защитим Колесникова — отстоим Донбасс!» — гукали плакати, встановлені на схилах Дніпра. А Янукович цілував встановлений між наметів хрест.
Пан Борис провів у СІЗО майже чотири місяці (Київський апеляційний суд змінив запобіжний захід на підписку про невиїзд 2 серпня). І саме після його звільнення Партія регіонів із гнаної та упослідженої почала перетворюватися на дієву опозиційну політичну силу.
Глава МВС Юрій Луценко, прозваний «Термінатором», через сайт МВС ще запрошував на допити посадовців епохи Кучми («на чай» — так тоді це називалося). До Ріната Ахметова у фірму «Люкс» міліція приїздила на бронетранспортері, а сам олігарх змушений був тікати в Монако і потім намагався знайти «прикриття» в секретаріаті Президента.
«Вони в другу чергу «федерасти». А в першу — розкрадачі державних коштів», — розповідав Луценко про переслідування «донецьких» під час інтерв’ю в редакції «УМ».
Однак жоден із колишніх високих чиновників так і не отримав обвинувального вироку в суді. Дехто, як Бакай, Боделан, Сацюк, Володимир Щербань, Анатолій Засуха, сховався за кордоном (головно в Росії). Дехто, як Кушнарьов, навіть пробув певний час у СІЗО за досить дріб’язковими обвинуваченнями. Кореспонденти «УМ» брали участь у обшуках на віллах деяких із колишніх феодалів. Однак новій владі забракло політичної волі та юридичних аргументів, аби втілити в життя гасло «Бандитам тюрми!» 44,5% учасників інтернет–опитування «УМ» вважали, що «нова влада чинить дуже м’яко по відношенню до представників старої, і кримінальних справ та притягнутих до суду повинно бути значно більше».
Тепер, через шість років після тих подій, експерти роблять висновок: Колесников, прийшовши до влади, мститься Луценкові за кривду 2005 року. Хоча помста не зовсім «симетрична»: Юрій перебуває в СІЗО вже дев’ятий місяць...
Одним із радикальних способів подолання негативного спадку старої влади називали люстрацію. У Верховній Раді навіть було зареєстровано відповідний проект закону «Про деякі обмеження при зайнятті посад у державних органах влади України» (його ініціювали Левко Лук’янено, Андрій Шкіль, Василь Червоній та ін.). Однак старі правила гри в системі влади збереглися. Події на Майдані таки не були революцією.
Хоча принципи вуличної демократії — влади народу — ще залишалися актуальними. У перший рік помаранчевої влади багато що вирішували нові локальні невеликі «майдани». На хвилі Помаранчевої революції її активісти на місцях намагалися відстояти ідеальний підхід до формування нових владних команд. Перший показовий епізод: голова Хмельницької обласної держадміністрації Віталій Олуйко, призначений за квотою Народної партії Литвина, пробув на «губернаторській» посаді лише п’ять днів. Проти нього виступили сотні пікетників під вікнами ОДА, які пригадали, що нардеп Литвина (нового союзника Ющенка) у 2004 році був одним із найактивніших агітаторів за Януковича.
Під адміністрацією нового Президента, перейменованою в секретаріат, що не день стояли в пікеті люди з глибинки, які намагалися донести до глави держави свої проблеми й отримати їх вирішення. Попервах Віктор Ющенко виходив до пікетників, вислуховував, намагався шукати шляхи розв’язання проблем. Невдовзі на вулиці Банковій з’явилися загорожі — надто вже щоденні мітинги докучали.
1 березня Президент Віктор Ющенко скликав пресу на екстрений брифінг, заявивши, що «затримані конкретні вбивці Гії Гонгадзе... Є підстави стверджувати, що вбивство журналіста Гонгадзе розкрито». Ющенко не назвав імен убивць, але згодом з’ясується, що ішлося про Миколу Протасова, Валерія Костенка, Олександра Поповича. Їхній начальник по «наружці» МВС 2000 року Олексій Пукач, який керував операцією зі знищення журналіста та власноруч душив Георгія, на той час переховувався від слідства (про його арешт Ющенко повідомить аж улітку 2009 року).
А через лічені дні після гучної заяви про різкий поворот у розслідуванні справи Гонгадзе — 4 березня — Україну сколихнула новина про смерть колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Саме він, згідно із записами майора Мельниченка, вів розмови із Президентом Кучмою про ліквідацію опозиційного журналіста. І саме «орли Кравченка», за різними зізнаннями, убивали Гонгадзе та виконували інші злочинні вказівки.
Офіційна версія загибелі Кравченка на власній дачі в Кончі–Заспі — самогубство. Однак уже той факт, що у голову одіозного генерала було зроблено два постріли з пістолета, змусив говорити про вбивство. Того дня Юрій Кравченко мав прийти на перший допит у Генеральну прокуратуру — оголошення про це Генпрокурор Святослав Піскун зробив напередодні по телебаченню. Зі смертю екс–глави МВС обірвалася одна з головних ниток у розслідуванні справи Гонгадзе. Через день Кравченкові мало виповнитися 54.
На першому ж засіданні нового Кабміну Тимошенко оголосила, що завод «Криворіжсталь», який на той час належав олігархам Вікторові Пінчуку і Рінату Ахметову, буде повернено у власність держави (минулого року під час виборчої кампанії про це саме говорив і кандидат у президенти Ющенко). На новий аукціон Юля виставила підприємство в червні.
Перед «Криворіжсталлю» уряд відібрав у кучмівського зятя Пінчука земельні ділянки площею 125 га в Кончі–Заспі та на березі Чорного моря. Наступним об’єктом реприватизації мав стати Нікопольський завод феросплавів — у його придбанні був зацікавлений інший олігарх, Ігор Коломойський. «Зупинимо корупцію — «Криворіжсталь» і НЗФ повинні повернутися у державну власність!» — це рекламне гасло волало із сотень білбордів і лайтбоксів, проплачених вочевидь Коломойським. Зіткнення навколо НЗФ показували у прямому ефірі пінчуківських телеканалів. Грудьми проти загарбників та «беркутівців» стала депутатка Інна Богословська, спонсором якої був Пінчук. Її подвиги були немарними — зрештою НЗФ таки залишився у зятя Кучми.
Що ж до «Криворіжсталі», то й це підприємство стало «героєм телешоу»: фінал приватизаційного конкурсу з продажу металургійного гіганта 24 жовтня транслювали УТ–1 і «5–й канал». «Криворіжсталь» придбала компанія британсько–індійського мільярдера Лакшмі Міттала — 24,2 млрд. грн. (або 4,8 млрд. дол.) за 93–відсотковий пакет акцій. Це в 2,4 раза перевищувало стартову ціну і в 5,7 раза — суму, яку в 2004 році заплатив за підприємство консорціум Пінчука й Ахметова.
Гроші, виручені за «Криворіжсталь», наступний уряд фактично «проїв», пустивши на поточні бюджетні витрати замість очікуваного втілення модернізаційних проектів для української економіки.
Завдяки перемозі Руслани 2004 року конкурс на кращу пісню Європи–2005 відбувся в київському Палаці спорту. Попри стислі терміни підготовки, нова влада провела шоу на належному рівні. Перше місце із запальною піснею My Number One посіла представниця Греції Гелена Папарізу.
Гуманітарний віце–прем’єр Микола Томенко, який завідував підготовкою фестивалю, назвав київське «Євробачення» найкращим за всю історію конкурсу. Саме Томенко наполіг на тому, щоб Україну представляв гурт «Гринджоли» із піснею «Разом нас багато». За ініціативою віце–прем’єр–міністра Національна телекомпанія скасувала результати відбору, в якому вже перемогла Ані Лорак, і провела нове голосування — за участю музичних колективів, що проявили себе під час Помаранчевої революції. Хіт івано–франкцівців, перекладений англійською мовою, у фінальному заліку «Євробачення» посів лише 19—20 місця. Єдиною країною, яка віддала «Гринджолам» 12 балів, стала братня Польща.
Радощі і втрати Ющенка
Новий, 2005, рік на майдані Незалежності, де все ще залишалися намети Помаранчевої революції, разом із десятками тисяч українців зустріли два президенти: грузинський — Саакашвілі та Ющенко — фактичний переможець президентських виборів, що відбулися в Україні 26 грудня.
Після цього лідер «Нашої України» поїхав релаксувати в Карпати і вдруге став дідом: 3 січня дочка Ющенка Віталіна народила сина, якого назвали Віктором.
А в ніч на 31 січня Президент осиротів: на 87–му році життя померла його мама. Варвара Тимофіївна пережила найбруднішу виборчу кампанію й таки дочекалася синової перемоги.
Місія Азарова
У новорічну ніч разом із лідерами революції на сцені Майдану стояв і «регіонал» Микола Азаров. Майже до кінця січня Микола Янович залишався в. о. Прем’єр–міністра замість відставленого перед Новим роком Януковича.
Як згодом з’ясувалося, в один з останніх днів своїх повноважень в.о. Прем’єра Азаров підписав розпорядження Кабміну про забезпечення екс–Президенту Кучмі небувалих привілеїв — посадових окладів, машин, кухарів, покоївок, офіціантів. Невдовзі нова влада скасувала ці пільги.
Помаранчева інавгурація
10 січня Центрвиборчком оголосив остаточні результати повторного голосування в другому турі виборів: за Ющенка — 51,99%, за Януковича — 44,20%.
Намагання адвокатів Віктора Януковича оскаржити результати виборів були суто формальними. І 18 січня голова палати Верховного Суду у цивільних справах Анатолій Ярема дав дозвіл на друк постанови ЦВК про Ющенка–Президента.
Церемонія інавгурації відбулася в неділю, 25 січня. Окрім ритуалу у Верховній Раді та благословення від предстоятелів християнських конфесій у Софійському соборі, нова влада влаштувала «новий Майдан»: на центральній площі Києва зібралося майже півмільйона людей. В. Ю. приїхав сюди після присяги в парламенті, виступив зі святковою промовою і запустив у небо білих голубів. На площі та далеко вздовж вулиць, що підходили до майдану Незалежності, буяло безкрайнє море з помаранчевих прапорів. Народ співав пісень, пив шампанське і скандував «Ю–щен–ко!»
«Я — Президент усієї України... присягаю, що ми змінимо українське життя... все, що задумано, шановні мої друзі і співвітчизники, збудеться», — промовляв на майдані народний лідер.
Завершення політичного протистояння штаб Ющенка відзначив розміщенням численних білбордів із гаслом «Мир вам».
Перші гулянки, перші сварки
Уже через добу після вступу на посаду Ющенко призначив виконувачкою обов’язків Прем’єр–міністра улюбленицю значної частини Майдану Юлію Тимошенко (це передбачала угода про створення виборчого союзу 2004 року). Відповідний указ він підписав 24 січня перед початком свого першого закордонного візиту у статусі глави держави — до Москви.
«Тризуб вибив зуба Росії», — писала «УМ» великими літерами на першій шпальті, оцінюючи демонстративний крок Ющенка. У розмові з колегою Володимиром Путіним він заявив, що надалі стосунки між Києвом та Москвою будуть абсолютно новими, прагматичними і партнерськими, без «візантійської політики», а базуватимуться на засадах чесності і щирості.
Взаємини України та Росії і справді склалися зовсім інакше, ніж за часів Кучма: Москва фактично влаштувала бойкот національному Президентові України, спричиняючи одна за одною кризи в царині економічних та політичних зв’язків.
Другий візит Президента Ющенка був до Страсбурга: спецкор «УМ» Дмитро Лиховій став свідком овацій, які влаштувала «помаранчевому» Президенту Парламентська асамблея Ради Європи. З цієї поїздки почався тріумфальний вояж Ющенка по Європі. Скрізь, куди він приїздив, Ющенкові влаштовували захоплений прийом як лідерові демократичної революції, що перемогла.
До української делегації приєдналася переможниця «Євробачення» Руслана в короткій спідниці та помаранчевому шарфі на білу шкіряну куртку, яка чіплялася до єврочиновників із запитанням: «За якими дверима Україна може подати заявку на вступ до Євросоюзу?» Тоді позиціонування нового українського керівництва на євроарені справді було дуже вдалим, однак шанс на інтеграцію в євроатлантичні структури виявився змарнований.
4 лютого парламент 373 голосами затвердив Юлію Тимошенко Прем’єром. До її уряду увійшли члени «Нашої України», БЮТ та Соцпартії. Секретарем Ради безпеки й оборони став Петро Порошенко, що розглядався як конкурент Леді Ю в боротьбі за посаду глави уряду. Керівником СБУ поставили праву руку Тимошенко Олександра Турчинова, а главою МВС Ющенко несподівано запропонував «польового командира» Майдану Юрія Луценка.
Новий Кабмін всіляко намагався продемонструвати єдність своїх лав. У лютому на пропозицію гуманітарного віце–прем’єра Томенка міністри гуртом каталися на ковзанах на київському Льодовому стадіоні. У травні урядовці вийшли на прогулянку в музей народної архітектури в Пирогові...
Але перший скандал у Кабінеті спалахнув менш ніж через два тижні після його призначення — навколо особи міністра юстиції Романа Зварича та нафтових інтересів його дружини в питанні реекспорту нафти. А вже в травні різко подорожчав бензин, намітився його дефіцит).
Тимошенко до півночі засиджувалася в Кабміні, заявляючи, що має «десь півроку, щоб розгребти основні проблеми». Засідання уряду розтягувалися навіть на вісім і більше годин.
До другої половини березня уряд зусиллями передусім міністра фінансів Віктора Пинзеника спромігся збалансувати державний бюджет на рік, прихований дефіцит якого, отриманий у спадок від Януковича–Азарова, становив майже 33 млрд.
У травні ж проявилися перші різночитання між Президентом і Прем’єр–міністром. «У Ющенка ліберально–ринкові погляди на побудову й роботу економіки, у Юлі — регулятивні», — писали аналітики.
Прем’єрка тим часом слугувала ходячою рекламою фірми «Луї Віттон», а на запитання журналістів, звідки гроші на такі коштовні гардероби, відповідала, що має заощадження з попередніх років». До речі, саме Кабмін Тимошенко суттєво підвищив зарплати держслужбовцям — щоб були менш схильні до корупції.
Відставка. Сльози і соплі
Кабінет Юлії Тимошенко протримався лише сім місяців. Його підточував конфлікт секретаря Радбезу Петра Порошенка із прем’єркою. На початку вересня подав у відставку держсекретар Олександр Зінченко, влаштувавши скандальну прес–конференцію в «Інтерфаксі» і заявивши про «корупцію в оточенні Ющенка». Називав Порошенка, Третьякова, Мартиненка, не наводив конкретних фактів незаконних діянь, але вимагав їх звільнення. І 8 вересня Президент рубонув навідліг — відставив і секретаря РНБО, і Кабмін (тоді глава держави ще мав такі повноваження — політреформа набула чинності лише 2006 року).
Юлія Тимошенко розповіла, як намагалася уникнути падіння: «Я сіла поряд з ним, взяла в свої руки його руку і сказала: «Вікторе Андрійовичу, я вас просто прошу! Не руйнуйте авторитет нашої революції... Давайте зараз вийдемо до преси рука об руку разом і скажемо, що поки ми разом, стабільність в Україні є гарантованою. Мені здалося, що Президент дрогнув у своєму намірі. Але... в цю хвилину увірвався Петро Олексійович Порошенко — він весь був у сльозах і соплях, і почав кричати, що тільки що з нього зняли депутатство, що це було підтримано фракцією БЮТ, що це є зрадники, які прибрали його з Верховної Ради...»
Випробування Великого озера
22 вересня Прем’єром став Юрій Єхануров, який до того працював головою Дніпропетровської ОДА. В інтерв’ю «УМ» пан Юрій розповів, що бурятською мовою його прізвище означає «Велике озеро».
У цьому уряді вже не було БЮТівців, натомість 10 із 17 міністрів мали партквитки «Нашої України». Також деякі портфелі отримали соціалісти, а першим віце–прем’єром став Станіслав Сташевський, ставленик київського мера Олександра Омельченка. Анатолій Кінах із цієї посади перейшов на керівництво РНБО.
Першим випробуванням для цього уряду стала «новорічна газова війна»з Росією.
«Жахлива ціна чужої війни»
Продовжилася серія смертей українських миротворців в Іраку. Найбільша трагедія — 9 січня, коли під час знищення боєприпасів у провінції Васіт загинули восьмеро й були важко поранені шестеро українців.
«Рік за два»
У лютому міністр оборони Анатолій Гриценко підписав розпорядження про перехід на однорічну обов’язкову військову службу замість дворічної, як і обіцяв кандидат у президенти Віктор Ющенко.
«Партія Майдану — «керівна і спрямовуюча»?
Очікуваного об’єднання парламентських партій блоку «Наша Україна» не відбулося. Натомість постала нова політична сила — «Народний союз «Наша Україна». З’їзд партії помаранчевої влади відбувся 5 березня у київському Палаці спорту в умовах аншлагу. Квиток №1 отримав почесний голова — Президент Віктор Ющенко. Головою ради партії став віце–прем’єр Роман Безсмертний. Крім численних активістів Майдану, до НСНУ прибилася маса пристосуванців, які мали на меті використати членство в партії Президента для своїх вигод у регіонах. Боротьба із подібними «попутниками» стала звичним явищем у житті НСНУ. Уже невдовзі частина політичних лідерів, які спершу нібито погоджувалися закрити свої партійні проекти заради «Нашої України», припинили членство в НСНУ і відновили діяльність у власних партіях.
«Сцена прощання»
У день похорону визначного першоієрарха Римо–католицької церкви Івана Павла ІІ — 8 квітня — Президент Віктор Ющенко оголосив траур і в Україні.
«Жах на рейках»
Біля села Новоселівка Саратського району Одеської області на залізничному переїзді тепловоз протаранив автобус Лаз із пасажирами. В аварії, що сталася 2 червня, загинуло 14 людей. Ще 22 особи отримали травми. Половина — дуже важкі.
«Своя шкіра — ближча до тіла»
Подією не лише загальноукраїнської ваги став нещасний випадок із Настею Овчар. П’ятирічна мешканка села Воронцовка під час пожежі вдома винесла з вогню свою дворічну сестру, а сама отримала страшні опіки. Для її порятунку відкрили благодійний рахунок, на який переказували значні суми грошей громадяни України, а здебільшого — українська діаспора, її долею особисто опікувалися Катерина Ющенко та Уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова. На кошти сирійського бізнесмена Хареса Юссефа, наближеного до Президента Ющенка, було споряджено літак, який оперативно доставив маленьку героїню до США. У Бостонському центрі «Шрайнс» Насті зробили кілька тривалих операцій. Для пересадки дочці брали шкіру зі стегон мами. Настя таки виборсалася, зараз живе й навчається у Києві.
«Я знімаю перед вами шапку і прошу вас: подайте один одному руку»
На урочистостях з нагоди 9 травня Президент Ющенко на повний голос нагадав про подвиг вояків УПА. Тема протистояння упівців і воїнів Червоної армії та визнання патріотів України стане дратівливою на весь час Ющенкової каденції.
«Бої за першу виСОТу»
У нелегкій битві, розв’язаній опозицією 3 липня, парламент таки почав ухвалювати закони, необхідні для вступу до Світової організації торгівлі. Комуністи влаштовували блокування й билися, бо СОТ — це перша висота перед ЄС, робила тоді висновок «Україна молода».
«Останній» день ДАІ
Натхненний прикладом братньої Грузії, Президент Ющенко на розширеній нараді керівництва МВС 18 липня розпорядився видати указ про ліквідацію Державної автоінспекції як такої. «Я тричі попереджав міністрів: якщо ДАІ й далі під кущами з бузиною сидітиме, ДАІ не буде в цій країні», — заявив глава держави.
Однак якщо в маленькій Грузії знайшлася і воля, і нові кадри для оновлення й реорганізації МВС та ДАІ, то в Україні наказ Президента не втілили в життя. Корумпована інспекція продовжила існування, відбувшись легким переляком.
Те саме можна сказати і про інші корупційні схеми в Україні: після зміни влади чиновники почали боятися відповідальності. Однак від хабарів не відмовилися, а лише збільшили суму хабара.
«Пологівський Чикатило»
У серпні заарештували Сергія Ткача — маніяка з райцентру Пологи на Запоріжжі, який впродовж 1984—2005 років скоїв кілька десятків убивств, замахів та зґвалтувань жінок, зокрема неповнолітніх. Лише впродовж останніх кількох тижнів перед затриманням Ткач учинив наругу над трьома дівчатами — зґвалтував і вбив. Наймолодша була 1995 р. н. Суд довів 29 смертей із вини Ткача та 8 випадків зґвалтувань, коли жертви лишилися живими, при тому що сам нелюд брав на себе ще більш як 30 злочинів. У 2008 році «пологівський маніяк» отримав довічне ув’язнення.
Смерть екс–«губернатора»
У листопаді в Брюховичах під Львовом від черги з «калашникова» загинув екс–голова обладміністрації Степан Сенчук, на той час — уже член «НСНУ». Причиною розстрілу «Лексуса» назвали бізнес–розборки. Справа залишилася нерозкритою.
«Час гасити!»
У вересні Верховна Рада на законодавчому рівні заборонила куріння в громадських місцях.
«Зараза на берегах Сиваша»
У кількох селах Криму в грудні запровадили надзвичайний стан: до України з Азії дістався нашумілий «пташиний грип» типу Н5. Після мору гусей у 97 дворах довелося знищити навколо вогнищ інфекції кілька тисяч голів домашньої птиці. Було оголошено карантин, людям робили щеплення... Мине час, і паніка виникне вже навколо «свинячого грипу».
«Містер і місіс Карр»
«Весілля року» — на початку жовтня у Києві повінчалися дочка Юлії Тимошенко Євгенія та англійський рокер Шон Карр, який для цього прийняв православ’я. Вінчалася Женя, а публіка скандувала: «Юля!» Квітучу 45–річну екс–прем’єрку можна було запросто сплутати з нареченою.
«Переможні «подорожні»
Фільм киянина Ігоря Стрембіцького «Подорожні» здобув «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю в номінації «найкраща короткометражка».
«Не просто везучі»
Обігравши на виїзді чинних чемпіонів Європи — греків, збірна України під керівництвом Олега Блохіна забезпечила собі путівку на чемпіонат світу 2006 року. Вперше в історії!
«Антирепресанти» (Янукович і Кравчук критикують Ющенка)
«Королева поки що одягнена» (сто днів уряду Юлії Тимошенко)
«Перші півроку — нівроку?» («Підсумки 6 місяців нової влади: охолодження помаранчевих ілюзій суспільства та нові надії — на роботу над помилками»)
«Гав–гав» як обмін компліментами» («Поки Президент закликає зберігати єдність команди, урядовці продовжують гиркатися»)
«Примирення чи PRимирення?» (Тимошенко говорить про налагодження стосунків із Ющенком після її відставки)
«Такі різні Ко–Ко–Ко» («Долі провокаторів: Коваленко сидить у СІЗО, Корчинський націлюється на депутатство, а Козак працює в уряді Тимошенко»)
При тому, що навіть у часи революції гривня зберігала стабільність на рівні 5,30/$, за нової влади курс національної валюти почав стрибати. Наприкінці квітня в «обмінках» давали 4,70 гривні за долар. При цьому ціни в магазинах не знизилися.
Вартість місячної передплати «УМ»: на початку року — 5,70 грн., на 2006 рік — 7 грн./міс.
Цього року «УМ» провадила ексклюзивний проект «Дитинство влади» — штрихи до біографій нових керівників держави. На короткій нозі з батьками нових міністрів журналісти «України молодої» вивідували деталі малечих років Олександра Турчинова, Романа Безсмертного, Анатолія Гриценка та ін.
* * *
«УМ» заснувала приз «За честь прапора України» — футбольній команді, яка впродовж сезону делегує найбільше гравців до складу національної збірної. За підсумками чемпіонату 2004/05 лауреатом став «Дніпро» — цей клуб дав збірній за рік аж 11 гравців. Красень–кубок у Києві отримав головний тренер дніпропетровців Євген Кучеревський, нині вже покійний.
* * *
Перед Днем пам’яті жертв голодоморів «Україна молода» виступила з ініціативою вшанування на державному рівні Джеймса Мейса — професора «Могилянки», який щонайбільше доклався до того, аби світ дізнався правду про геноцид щодо українців у 1932—33 рр. В «УМ» вийшла низка публікацій на цю тему, читачі завалили листами редакцію й Банкову. Президент відзначив «американця, який став українцем», орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня (посмертно).
* * *
На «Україну молоду», вимагаючи відшкодування моральних збитків у розмірі 1 млн. грн., подав до суду Роман Козак — кандидат у президенти–2004, який обвинувачував Віктора Ющенка в тому, що «його дружина — американка». «УМ» з’ясувала, що через півроку після зміни влади Козак залишався одним із керівників Мінприроди, та ще й мав нахабство забороняти продаж газети «Нескорена нація», яка розповідала про його «заслуги». За нашим прогнозом, процес у Шевченківському райсуді «міг стати міні–Нюрнбергом», який дав би оцінку одному з найактивніших найманців чорнопіарної кампанії. Однак голова «ОУН в Україні» із суду, що називається, «зіскочив».
* * *
Заступник редактора «УМ» Дмитро Лиховій публічно відмовився від звання «заслужений журналіст України», присвоєного Президентом iз нагоди Дня незалежності. Стаття «Чому я не хочу бути заслуженим» на тему масової роздачі державних нагород і звань спричинила значний резонанс у суспільстві.
У тому ж реєстрі відзначених була 66–річна учасниця Помаранчевої революції Параска Королюк із Тернопільщини, яка отримала орден княгині Ольги III ступеня. Із легкої руки журналіста «УМ» за мешканкою села Дорогичівка в пресі закріпилося прізвисько «баба Параска».
У 2005 році завдяки близькості до нової влади «Україна молода» була справжнім чемпіоном українського медіа–ринку за кількістю ексклюзивних інтерв’ю з державними діячами» помаранчевої» епохи. І не лише з ними...
Віктор Ющенко: «Перейти з Майдану до кабінету виявилося дуже складною роботою».
Наприкінці квітня Президент дав журналістам «України молодої» Лесі Шовкун і Дмитру Лиховію та редакторові Михайлу Дорошенку перше велике інтерв’ю на новій посаді. Ющенко показав, як переобладнав на перших порах кабінет Кучми, розповів про плани щодо переїзду до офісу в парку навпроти Маріїнського палацу та позитивне ставлення до колишніх кучмістів, які вмонтувалися в роботу за нової влади, а також про складнощі в управлінській практиці. Вже тоді Віктор Андрійович возив екскурсії олігархів по місцях козацької слави, збираючи пожертви на відбудову історичної спадщини.
Лікар австрійської клініки «Рудольфінерхаус» Микола Корпан: «Віктор Ющенко є повністю здоровою людиною».
«Раніше вважали, що для нормалізації шкіри потрібно 2, 3 чи 7 років. Але за сучасних технологій вистачить кількох місяців. Єдине, що деякі сліди поки залишаться, але з часом вони зникнуть, і відновлення обличчя буде майже цілковитим».
Віце–прем’єр–міністр з питань євроінтеграції Олег Рибачук: «Інформаційні центри «за Європу» потрібно створити в кожній області».
Євген Червоненко: «Загрози життю Ющенка нікуди не зникли».
Державний секретар (голова секретаріату Президента Ющенка) Олександр Зінченко: «До колишнього кабінету Медведчука на Банковій я зайшов лише після освячення». Новий очільник Банкової у розмові з журналістами «УМ» пообіцяв створення кількох спеціальних комісій, які мали б пронизати все суспільство з його нагальними системними проблемами, аби напрацювати необхідні реформи.
19–річний син Президента Андрій Ющенко: «Найбільшим авторитетом для мене є батько. Він — кумир. Кращого прикладу я не бачив. І ще трішки сестра має на мене вплив. І татових колег я давно знаю — кращих людей в Україні, ніж ті, що з ним на даний час є, я не знайшов би. Це Зінченко, Червоненко, Жванія, Луценко, Томенко. І Юлія Володимирівна, безумовно, дуже гарна жінка. Досить порядна і розумна».
Це інтерв’ю Наталі Дмитренко з Андрієм вийшло в «УМ» 12 березня. А 19 липня на сайті «Українська правда» вийшла стаття «Син Бога?», в якій ішлося про надмірні розкоші в побуті президентського нащадка та надто дорогі подарунки йому від друзів. Занадто різка реакція Ющенка–батька на виступи «журналістських морд» призвела до першої суттєвої конфронтації медійників із главою держави. Згодом говорили про замовлення на цей скандал із боку певних політичних кіл. Хай там як, а з Андрієвого телефона «Верту» й посиденьок у ресторанах почалися малоприємні метаморфози з рейтингом його батька. У другому ексклюзивному інтерв’ю «УМ» Ющенко–молодший визнав, що саме на ньому лежить провина за емоційні висловлювання батька на прес–конференції («Так, я був легковажним»…)
Олександр Турчинов: «Вибух» мого «детонатора» має бути направленим». Новий голова СБУ виховує кадри, не слухає чужі розмови, вірить у Мельниченка і співпрацює з Генпрокурором Піскуном.
Як виявиться згодом, Турчинов — права рука Тимошенко — на посаді глави спецслужби таки не цурався незаконної «прослушки». А одним із головних гріхів, що йому закидали, називали знищення матеріалів справи російського кримінального авторитета Семена Могилевича.
Павло Лазаренко: «У мене достатньо доказів, зокрема і задокументованих, після яких Кучма постане першим кандидатом на лаву підсудних». Колишній Прем’єр–міністр Павло Лазаренко відповів на запитання «УМ» електронною поштою з каліфорнійської неволі — не як фігурант «справи Лазаренка», а як можливий свідок у «справі Кучми».
Керівник Управління держохорони Петро Плюта: «Мельниченків» більше не буде. Президентський диван тепер перевіряють щодня».
Роман Безсмертний: «У виборчому списку блоку Ющенка — Тимошенко — Литвина я хочу бути двісті тридцять першим».
Основною темою діяльності віце–прем’єр–міністра був проект адміністративно–територіальної реформи: Безсмертний виношував плани пооб’єднувати райони задля зручнішого доступу мешканців глибинки до соціальних благ, однак наштовхнувся на масове нерозуміння і жорсткий спротив під час поїздок в області.
Генпрокурор Святослав Піскун: «Я з самого початку мав великі сумніви, чи з’явиться Юрій Кравченко на допит. І передбачав складнощі з його емоційним ставленням до тих, хто прийшов би його забирати. А Кравченко ще за три дні з усіма попрощався. З’їздив до мами. Зібрав друзів на Трухановому острові, сказав, що від’їжджає дуже далеко й не повернеться. У нас є про це свідчення. Але ми ж тоді не знали, що він прощається. А для затримання не було підстав».
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
