«Україна молода» продовжує спiльний проект iз Першим Нацiональним до 20–ї рiчницi Незалежностi України, присвячений визначним постатям новiтньої iсторiї нашої держави. Наш сьогоднiшнiй герой — Василь Стус.
Виступ на прем’єрі «Тіней забутих предків», відрахування з аспірантури. Два вироки й дванадцять років позбавлення волі за антирадянську агітацію. Сам Василь Стус називав себе «переступником», який «переступив дозволену межу в прагненні служити літературі».
30 років в архівах СБУ зберігаються матеріали кримінальної справи. Усього їх — 18 томів. Зберігся і виступ письменника на суді, і заява на отримання речей у слідчому ізоляторі, під якою Василь Стус підписався «ворог народу», і список речей, які він замовив у тюремній крамниці. Стандартний підпис «заключённый» він замінив на «літератор». Окрім цукру, масла, сірників, конвертів, в останніх трьох рядках пише, що він хотів би ще: «Воля — один раз дихнути, справедливість — один раз побачити, смерть — 9 грамів». У цьому був увесь Стус. І в допитах, і в судовому засіданні, і в касаційних скаргах доводив: він — справжній українець.
«Вирок Стусу — ганьба радянській репресивній системі». Такими словами на захист українця в листі до світової громадськості став академік Андрій Сахаров. Поет у цей час відбував своє друге покарання в пермському краї. Точно відомо, що табірні наглядачі знищили збірку з трьома сотнями його віршів. На волю поезія доходила разом із листами до дружини.
«Не побиваюсь за минулим, побитим шашіллю зневір. Високі думи промайнули, а по Таймиру водовир страженних літ. Нехай, не плач». Для сучасників збереглися авторські аудіозаписи поезій Стуса. Іншим дисидентам пощастило менше. Їм узагалі не вдавалося вберегти свої записи.
Перепоховали Василя Стуса та його побратимів — Юрія Литвина й Олексу Тихого — в Києві на Байковому цвинтарі лише за чотири роки після смерті. Письменник Володимир Шовкошитний організовував перевезення та поховання. Каже: «Герой — тоді герой, коли лежить у рідній землі». Стус випередив український літературний процес, та й європейський, на добрих три, чи то й чотири десятиліття, стверджує Шовкошитний.
Визнали й дозволили творчість Василя Стуса лише після його смерті. Дев’яносто першого нагородили Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю». На початку 90–х його твори внесли до шкільної програми. Сам же письменник своєму синові рекомендував читати європейську та російську класику, — згадує Дмитро Стус. Говорити про Василя Стуса як про батька йому важко. Спілкувалися вони переважно в листах та під час коротких побачень у в’язниці.
«Коротке спілкування з татом, коротке спілкування з Іваном Олексійовичем Світличним — це десь 80% моєї освіти. Інші 20% — це всілякі там школи, університети, аспірантури, інститути літератури. Це люди, які показали напрям самовдосконалення. Тому можна сказати, що батьком він був добрим», — згадує син поета.
Дмитро Стус живе за батьківськими настановами. «Людиною стають, а не народжуються». «Любити світ варто всупереч усьому». «Справжня людина — це та, хто має сили піднятися після падіння». Так казав Василь Стус.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
