Прохолодний і дощовий початок літа, звісно, не додав настрою організаторам Всеукраїнського рок-фестивалю «Мазепа-фест». Хоча, як повідомив учора кореспонденту «УМ» його директор, народний депутат України Микола Кульчинський, яскраве пісенно-музичне дійство під егідою Полтавської обласної організації товариства «Просвіта» неодмінно відбудеться. І час та місце зустрічі «мазепинців» змінити не можна. Тож 5 і 6 червня, себто цієї суботи й неділі, сивочолий гетьман разом зі своїм «військом» — тисячами шанувальників сучасної української музики — прийматимуть парад її лицарів на Співочому полі Полтави. Концерти починатимуться о 18-й годині.
З анонсованих фундаторами фесту місяць тому гуртів та виконавців до Полтави не приїде, здається, лише «Тартак». Інші зірки, хедлайнери та молоді перспективні команди підтвердили свою готовні пофестивалити у місті новітньої слави українського року. Тож будуть тут і «Мертвий півень» з Віктором Морозовим, і «Вій», і «Гайдамаки», «Борщ», «Перкалаба», «Трутні», «Арахнофобія»...
Приємною несподіванкою цьогорічного «мазепинського» фесту стало не лише подвоєння його часових меж. Фестиваль на очах росте й, так би мовити, вглиб. Принаймні тепер його не сплутаєш з іншими ще й за суто візуальними ознаками. Адже столичні художники Микола Маценко та Олег Тістол за найактивнішої участі музичного продюсера і журналіста Олександра Євтушенка розробили й «видали на-гора» стильні емблему та своєрідний іменний логотип «Мазепа-фесту», які прикрасили яскраві афіші та візитки-обкладинки його першої аудіопродукції.
Остання стала, власне, найсолодшою і найбажанішою родзинкою серед багатьох новацій фесту-2004. Його «батьки», як і обіцяли, подбали про випуск компакт-диску й аудіокасети із записами пісень учасників першого, минулорічного і нинішнього дійств під прапором Івана Мазепи — гуртів «Кому вниз», «Плач Єремії», «Гайдамаки», «Борщ», «Вій», «Мертвий півень» та інших.
Отже, з коротких штанців малобюджетного роксейшену, велелюдної тусовки істинних шанувальників сучасної української музики «Мазепа-фест» уже виростає, перетворюючись на явище культурного життя. Скласти певне уявлення про нього тепер можна й у власній квартирі, слухаючи ту ж таки касету чи компакт. Але зануритися у неповторну атмосферу «Мазепа-фесту», відчути її, власне, те, як, за словами головного режисера фестивалю Сергія Архипчука, «нуртує і гуде» молода кров України, на домашньому дивані не вдасться. Тож приїздіть, приходьте цими вихідними на полтавське Співоче поле — не пошкодуєте.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
