Я сама була вражена, коли дізналася, що «Гайдамаки» вперше (!) виступатимуть у столиці на відносно широку аудиторію. Відносно — це 800 і більше стоячих місць у галереї «Лавра». Щодо останнього, то, гадаю, дискомфорту ніхто не відчуватиме, тим більше що одні з останніх «Вечорниць» себе прекрасно зарекомендували в цьому плані. Та й сидіти з поважним виглядом під запальну музику «Гайдамаків» якось не випадає. «Ми вирішили нарешті зібрати всіх наших друзів і наших фанів і показати, що ми — одна сім'я», — пояснив тромбоніст гурту Руслан Трочинський.
— Руслане, невже це перший сольник «Гайдамаків» у Києві? Якось аж не віриться.
— Насправді це так. Досі ми виступали на велику аудиторію хіба що в рамках фестивалів та збірних концертів. Були ще два виступи в рамках презентації нашого нового альбому «Богуслав» у «Квартирі «Бабуїн» та в клубі «44» у Еріка, але там ми змогли запросити обмежене коло друзів. Тепер є можливість зібрати всіх. Правда, ми зіткнулися з проблемою, що депутати Київради прийняли рішення про заборону гучних акцій у вечірній час, бо люди з навколишніх будинків начебто скаржаться на шум. Хоча насправді ми почнемо концерт о 19.00, закінчимо до 21.00, так що нікому не будемо заважати.
— А з якої нагоди концерт?
— Він присвячений тому самому альбому «Богуслав», бо з часу його презентації ми постійно отримуємо прохання заспівати щось із нього. Крім того, там буде прем'єра трьох нових пісень із наступного альбому, що, сподіваюся, вийде вже восени.
— Він чимось відрізнятиметься від попередніх?
— Так. Якщо в другому альбомі кожен з музикантів у тій чи іншій пісні розкрив себе як особистість, були представлені різні регіони, то третій альбом — це результат спільної праці, синтезу всіх думок. Він виходить не настільки стилістично розмаїтим і трохи панківським.
— А що, «Богуславу» потрібна окрема промоція?
— На щастя, альбом гарно пішов між люди, і представник ЕМІ Олег Долінський, з яким ми співпрацюємо, дуже задоволений. Ми навіть розраховували на дещо слабший результат, але, видно, в людей існує потреба саме в такій музиці.
— Чому ж тоді так рідко ваші пісні можна почути по радіо, FM?
— Знаєте, я сам хотів би почути відповідь на це запитання. Ми занесли наш альбом на всі радіостанції, і звідусіль незмінно чуємо: «Питання розглядається» або «Неформат». Просто ті, хто співає українською, — це уже «неформат» на FM. І навіть те, що зараз Руслана прорвалася в ефір — це тільки через «Євробачення». До перемоги вона теж була «неформат».
— До речі, про «Євробачення». Зараз активно дискутують про те, хто представлятиме Україну на наступному конкурсі, і в числі претендентів називають «Гайдамаків».
— Не хочу говорити про всіх, але для мене особисто це не цікаво. Як на мене, «Євробачення» — це попса, а ми йдемо в іншому руслі. Не хочеться, щоб українське ставало попсою.
— А як ти ставишся до пропозиції «довірити» цю місію Вєрці Сердючці?
— Вєрка Сердючка — це дуже страшне явище. І дуже прикро, що Україну світ пізнає саме таким чином, а ми ще й самі допомагаємо закріплювати це враження. Ми сміємося, а в багатьох випадках і справді вже Україну асоціюють з цим образом.
— А у вас були пропозиції змінити імідж, заспівати іншою мовою?
— Вони і зараз є. Той же Олег Долінський не раз пропонував нам заспівати по-англійськи. Але це не наше.
— Вас добре знають у Європі, можливо, краще навіть, ніж в Україні. Як сприймають вашу музику там?
— Прекрасно. Річ у тім, що зараз усі намагаються повернутися до свого коріння, і етнічний стиль, музика, що базується на витоках, надзвичайно популярна в усьому світі. Люди тягнуться до справдешнього, потужного, стильного.
— А після концерту — знову в Європу?
— Так, нас уже запросили на літо у великий тур — це Естонія, Чехія, Словаччина, Польща. Потім буде Фінляндія й інші країни Скандинавії, які нами дуже зацікавилися. А в ці вихідні їдемо до Полтави на «Мазепа-Фест», а далі — концерт. Сподіваюся, що він буде першим і далеко не останнім.