Учора в рамках офіційного візиту азербайджанського президента Ільхама Алієва в Україну було підписано міжурядову Угоду про принцип співробітництва у нафтовій галузі. Відповідно до положень документа, сторони забезпечують, у межах наявних потужностей, необхідні умови для здійснення безпечного, ефективного, безперешкодного транспортування нафти територіями своїх держав, зокрема, нафти третіх сторін, а також нафти в режимі транзиту. Азербайджан також погодився надати Україні можливість придбати нафту в необхідних для неї обсягах на комерційній, недискримінаційній основі для завантаження нафтопроводу «Одеса—Броди». На прес-конференції Ільхам Алієв відзначив, що Азербайджан неодноразово висловлював політичну підтримку української «труби», а за наявності певних комерційних умов азербайджанська нафта може йти від Чорного моря далі у будь-якому напрямку, який буде економічно виправданим. «Об'єм нафти, що сьогодні постачається в чорноморські порти, становить приблизно 8—9 мiльйонiв тонн. І, звичайно, покупці мають повне право її закуповувати», — запропонував азербайджанський президент. Проте він не назвав хоча б приблизної кількості нафти, яку Азербайджан готовий продати Україні, пославшись на те, що про це мають домовлятися комерційні організації.
Але з Леонідом Даниловичем Ільхам Гейдарович, напевно, поділився деякими цифрами, тому що український Президент досить гостро розкритикував «дипломатичні» слова свого молодого колеги.
Відповідаючи Алієву «по-робочо-селянськи», Кучма сказав: «Не треба бути Карлом Марксом чи Фрідріхом Енгельсом, щоб порахувати кількість нафти, що добувається (в Азербайджані. — Авт.), пропускну здатність цього трубопроводу («Баку—Тбілісі—Джейхан». — Авт.), який дійсно має стратегічне значення, тому що виводить нафту в Середземне море, на всі ринки світу, і можливості далі у цьому плані нафтопроводу «Одеса—Броди». Леонід Кучма відзначив дружні спроби Азербайджану «продати пару мільйонів» Україні, але за таких умов, на його думку, щоб заповнити свою «трубу», нам доведеться чекати ще 5—10 років. Скептично оцінюючи азербайджанську пропозицію, Л. Д., схоже, прозоро натякає на реверсне використання «Одеса—Броди», мовляв, нікому у світі наша «труба» не потрібна. Нагадаємо, що для заповнення нафтопроводу «Одеса—Броди» потрібно, як мінімум, 9 мільйонів тонн на рік. Своє «чорне золото» на міжнародні ринки Азербайджан постачає через два нафтопроводи — Баку—Новоросійськ» та «Баку—Супса», а також має великі надії на масштабний проект «Баку—Тбілісі—Джейхан», здачу якого очікують у першому кварталі наступного року.
Щодо інших питань, то обидва президенти налили досить єлею на тривалі дружньо-партнерські стосунки, започатковані ще в часи Гейдара Алієва. А тепер, iз приходом в Азербайджані до державного керма його сина Ільхама, вони набули стратегічного відтінку: «У нас немає розбіжностей і в стратегічному плані, маю на увазі СНД, ГУУАМ, НАТО, виконання миротворчого обов'язку в Іраку», — відзначив Леонід Кучма. Про це свідчать підписані дев'ять угод, що стосуються широкого спектру питань, підтримав його Ільхам Алієв. Серед них — угоди про співробітництво в галузі нафтогазового машинобудування, про кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості й про трудову діяльність і соціальний захист громадян, які тимчасово працюють в обох країнах.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
