Тут сильний дух...

Два дні поспіль, 13—14 серпня, у Луцьку проходив п’ятий, ювілейний фестиваль українського духу та української патріотичної тематики «Бандерштат». Він знову, як і в 2007–му, повернувся до самого Луцька, у парк Лесі Українки, бо в усі інші роки проводився за межами обласного центру. Хоча його проведення цьогоріч було під знаком питання. «Бандерштат» ніколи не був комерційним проектом, тож труднощі з його фінансуванням виникали завжди. Цього року знайти спонсорів було ще важче. Не зовсім однозначно до фестивалю поставилася обласна влада (вже після його завершення голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук доручив своїм працівникам організувати й провести наступного року альтернативний молодіжний фестиваль, бо у назві «Бандерштат» він не побачив українського). Та все одно знайшлися люди, які вирішили допомогти творчій імпрезі, символом якої став Степан Бандера. Аби хоча б частково окупити всі витрати, оргкомітет уперше за п’ять років запровадив вхідні квитки (по 30 гривень за день перебування на території фестивального містечка, 50 — за два дні).

Ювілейний фестиваль, незмінним організатором якого є Всеукраїнська молодіжна організація «Національний альянс» та культурно–мистецька агенція «Арт–захід», зібрав найпотужніший за всю історію свого існування склад учасників. На його сцені звучала українська музика у виконанні майже трьох десятків гуртів із Києва, Львова, Сум, Запоріжжя, Рівного, Калуша та Луцька. Фішкою «Бандерштату–2011» була участь у ньому команд «Хорта» (Запоріжжя»), «Димна суміш» (Київ») і «Тартак» Сашка Положинського, який уже брав участь в одному з фестивалів. Окрім власне музичної частини, на гостей та учасників чекали цікаві зустрічі й гутірки з неординарними особистостями, літературні читання на галявині, конкурси, майстер–класи, патріотичні квести, боді–арт та татуювання патріотичного змісту, конкурс на кращого стрільця, зустрічі з ветеранами УПА і, звичайно, нічні ватри.

Удруге на фестивалі, як і в 2009–му, коли «Бандерштат» зібрав рекордну кількість глядачів (майже сім тисяч), було проведено історичну реконструкцію бою упівців та радянських воїнів у виконанні членів Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» зі Львова та активістів цього товариства з Рівного і Луцька. Дійство на театралізованому полі відображало реальні події, які відбувалися в Західній Україні в 40—50–х роках минулого століття.

Прикметно, що аудиторія «Бандерштату» рік у рік розширюється – від наймолодшого до найстаршого покоління. Минулих вихідних чимало лучан різного віку не проминули нагоди завітати у фестивальне містечко. Хоча у цей же самий час у центрі міста вирував започаткований владою інший фестиваль — «Пісні великої Волині». Бо серед гостей у парку було чимало відомих людей, на зустрічі з якими поспішали лучани різного віку. Письменник Василь Шкляр презентував свій роман «Залишенець. Чорний ворон». Сучасну громадсько–політичну ситуацію в Україні охарактеризував народний депутат Олесь Доній. Тарас Стецьків презентував «Зарваницьку ініціативу». Спогадами про батька та своїм поглядом на минуле й сучасне націоналістичного руху в Україні поділився з глядачами син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич. Я запитала пана Юрія, чому він погодився взяти участь у цій власне молодіжній тусовці не зовсім звичного формату?

— А чому б не виступити перед молодими, не розповісти про своє бачення ситуації, особливо нинішньої? — відповів він.

— Чи помічаєте ви, що сьогодні ідеї українського націоналізму знаходять відгук у молодіжному середовищі?

— Поступ є і дуже потужний. І це радує. Багато молодих людей, інтелігенції цікавляться правдивою історією своєї країни. Хоча є ще багато й аполітичної молоді. То не є добре. Знаєте, яка різниця між правдою і брехнею, фальшю? Правда може собі дозволити розкіш бути затоптаною, обпльованою. Бо скільки її не затоптуй, скільки не обкидай багнюкою, вона рано чи пізно підніметься із землі, і той бруд сам по собі відпаде. А брехні не можна падати, бо вона вже не зможе підвестися. От бачите, скільки б не паплюжили УПА, не нищили правду про неї, а вона все одно піднялася. Тепер пам’ятники Сталіну почали в Україні ставити, хоча більшість українців проти цього, вони не визнають Сталіна. І він уже не підніметься. Скільки б не переписували підручники історії, вже не зупинити правди. Молоді українці знатимуть свою правдиву історію. І цього не зупинити.

Ефектним завершальним акордом «Бандерштату–2011» став наймасштабніший націоналістичний флеш–моб. Після того, як у парку стихли постріли і розвіявся дим від спаленої енкавеесівцями селянської хати (історична реконструкція бою УПА була максимально наближена до реальності), учасники фестивалю вишикувалися перед сценою і сформували великий напис «Бандера». За командою всі одночасно підняли пурпурові аркуші, зафарбувавши у такий спосіб напис у червоний колір.