Земля розбрату

В Україні вже мало кого можна здивувати черговою історією про масштабні «розборки» за землю, колгоспне майно чи муніципальну нерухомість. Подібна конфліктна ситуація виникла і на Київщині, у Тетієві.

До «УМ» звернувся тамтешній юрист iз проханням розібратися: мовляв, місцевий засновник приватного сільськогосподарського підприємства «Слобода» захопив об’єкти соціального будівництва, Будинок культури, Будинок побуту і навіть школу для дітей з обмеженими можливостями. «Тридцять колгоспних будинків у його власності, там живуть працівники ПСП, але щоб приватизувати житло, мають відпрацювати 20 років на якісь 800 гривень зарплати», — запевняв Валерій Завальнюк, демонструючи стос документів, рішень куплених, на його думку, судів і пояснюючи, чому вказані об’єкти не можуть перебувати у власності ПСП, де один засновник — колишній голова колгоспу.

За словами юриста, четверо адвокатів спільними зусиллями хочуть справедливо відібрати це майно у ПСП (а по допомогу до них звернувся один із пайовиків — Роман Дишлик). Юристи запевняють: люди залякані, бояться втратити роботу, тому і не дуже підтримують пайовика Романа. Щоправда, коли журналісти «УМ» відвідали райцентр, ситуація виявилася не такою вже й однозначною: анонімно опитані працівники ПСП і пайовики про засновника «Слободи» говорять приємні речі, адміністрація тішиться, що підприємство утримує своїм коштом приміщення, де вчаться учні, а механізатори і доярки радіють із непоганої зарплати і вцілілого господарства. Місцева прокуратура у приватизації вбачає кримінальну справу, хоча і не виключає наявності ознак рейдерства. А амбітний мер хоче в колгоспні будинки вселити «людей, яким потрібне житло» — спортсменів, тренерів і вчителів.

«Житло треба тренерам і спортсменам»

Адвокат Валерій Завальнюк пояснює суть проблеми просто: Будинок побуту, школа, що чомусь значиться в документах як музей, а також гуртожитки і будинки, зведені за рахунок колишнього колгоспу, — об’єкти соціальної сфери, і розпаюванню вони не підлягають. Тому логічно, що право власності на ці об’єкти мала отримати міська рада. Але суд чомусь визнав право власності за правонаступником колгоспу — ПСП «Слобода». По коментар від міської ради ми пішли до мера Тетієва Руслана Майструка.

Молодий чоловік, що на своїй посаді перебуває сім місяців, наголосив на своїй щирій зацікавленості у вирішенні проблеми: «Зараз важко щось довести, бо всі рішення приймалися без мене. На мою думку, будинки соцсфери мають бути передані міській раді. Наскільки мені відомо, йдуть судові процеси. Ми виступили третьою стороною, позиваються пайовики. Остаточного рішення немає». Мер говорить, що питання із житлом складне, і хотів би, щоб у будинки, які відберуть у «Слободи», можна було вселити спортсменів–біатлоністів і їхнiх тренерів. Майструк наголошує: інакше, як через суд, ситуацію вирішити не можна — засновник «Слободи» наполягає, що об’єкти в підприємстві перебувають законно. Мера дивує, чому вони свого часу не перейшли на баланс міської ради, і так само — чому школа для дітей із вадами теж перейшла у власність ПСП «Слобода».

На це питання відповів начальник райвідділу освіти Іван Прибиш. Він став запевняти, що інформація в журналістів викривлена, а мова й справді йде саме про приміщення музею, а не школи, яка перебуває на балансі відділу. «Це будівля, яка за часів колгоспу планувалася як музей. Як було за радянської влади? Сказали дати для школи — дали. Але при тому будівля належала колгоспу, — зазначив Іван Іванович . — Тепер же, коли суд визнав власником «Слободи», у нас із ПСП є усна домовленість про використання, а з міськрадою — договір, що ми його використовуємо. Спочатку там була школа для дітей із вадами, з вересня буде використовуватися просто як приміщення звичайної школи. Тож зрозуміло, що ніяких документів, які б підтверджували право власності за відділом освіти, не було і нема — це приміщення не наше. Відтак немає і підстав говорити про те, що відбулося відчуження об’єктів соціально–культурного призначення».

Школа в музеї

Чиновник наголосив: орендної плати управління не платить, а лише за опалення і комунпослуги. «Але, знову–таки, платимо ж не засновнику ПСП, а в міську раду, яка забезпечує ці послуги. Крім того, ПСП підтримує нормальний стан будівлі своїм ресурсом. Інша справа, що, може, хтось хоче цю ситуацію викривити на свою користь», — загадково сказав пан Прибиш.

Журналісти «УМ» перевірили: невелика будівля на території Тетіївської школи справді в хорошому стані й непогано облаштована. Те, що йдеться про окреме приміщення, а не школу, підтвердили й адвокати.

Великий недобудований Будинок культури, який отримало ПСП «Слобода» у власність, уже продано підприємцю із Жашкова — так говорить юрист Завальнюк. Він запевняє, що ситуація з цим об’єктом узагалі незрозуміла, є інформація, що будував його навіть не колгосп, але чомусь «Слобода» вирішила його долю.

Чому так сталося, взявся пояснювати перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Лисиця. За його словами, кошти, затрачені на будівництво закладу, держава колгоспу (і саме кол­госп його, за словами чиновника, будував) не повернула, і, з огляду на це, суд визнав право власності за правонаступником — ПСП «Слобода». «Міська рада намагалася Будинок культури забрати в комунальну власність через суд, але не змогла: у «Слободи» були всі документи. І ПСП цей Будинок культури — недобудований — продало, бо не мало ресурсів довести його до ладу».

Щодо гуртожитків та будинків, які суд теж передав «Слободі», пан Лисиця зазначив: «На сьогодні приватному підприємству не забороняється мати службове житло. Усі ці будинки будувалися колгоспом, у розпаювання вони не потрапили. І ці будинки необов’язково мали потрапити в комунальну власність — в указі Президента 1999 року про роздержавлення сільськогосподарських підприємств це має відбуватися за згодою сільгосптоваровиробників. Є підприємства, які «скинули» ці об’єкти, бо не могли їм дати лад, є, які лишили собі».

Щодо ініціативи мера вступити третьою стороною в апеляційному позові щодо переданих ПСП об’єктів, пан Лисиця сказав: від працівників «Слободи» та членів спілки не було звернень до адміністрації зі скаргами, відтак вступати третьою стороною по справі, ініційованій єдиним членом спілки, недоречно. Заступник голови адміністрації, як і пан Прибиш, теж заговорив про можливу роботу рейдерів: «Скаржилося керівництво ПСП на спроби рейдерського захоплення. Кілька юристів працюють у цьому полі. Мотивація мені не зрозуміла».

«Я там у перспективі бачу кримінальну справу»

Радикальну позицію щодо ситуації має районний прокурор Ігор Ємець: рішення про передачу майна ПСП прийнято з порушенням законодавства, і апеляція має встановити справедливість. «На мій погляд, усі ці об’єкти мають бути у власності міської ради, у комунальній власності, — сказав Ігор Ємець. — А те, що міська рада буцімто не хотіла їх утримувати, — це вже інше питання. У перспективі я бачу там кримінальну справу».

На запитання, якою може бути у цьому випадку гарантія, що передані міськраді, у якiй головує амбітний мер, будинки не стануть продавати за безцінь чи надавати «своїм людям», не вигнавши працівників ПСП, які ще не оформили право власності, прокурор просто пообіцяв: «Я цього не допущу». Однак і Ємець зазначив, що в діях юристів, які представляють інтереси члена спілки, можуть бути ознаки рейдерства.

«УМ» побувала і в кабінеті засновника ПСП «Слобода» Петра Марисика: «Я пам’ятаю, як колгосп будував музей, який зараз «під» школою. Коли ми здали будівництво, перший секретар райкому партії викликав мене і попросив: музей, може, і не так нагально потрібний, а от діток із розумовими вадами було б добре там розмістити. Так і домовилися. Об’єкт був на балансі колгоспу. Через суд ми оформили право власності на ПСП. Але претензій до школи ми не маємо і не будемо мати. Я сам звертався до голови адміністрації, щоб передати будівлю на їхнiй баланс. Той мені: у нас нема за що школи утримувати, то ви утримуйте. Але була колізія у судових рішеннях: позов пішов від спілки співвласників майна, але свідоцтво на право власності отримало ПСП «Слобода», правонаступник колгоспу».

За словами пана Марисика, за 30 будинків, збудованих колгоспом, держава грошей не повернула — це був початок 90–х, повна розруха, треба було рятувати господарство. Відтак і договори про право приватизації оселі через 20 років стали підписувати, щоб люди охочіше йшли працювати. «У районі було 80 організацій, працювати доярками ніхто не хотів. Коли ми збудували будинки, то стали підписувати договори, за якими через 20 років житло переходить у їхню власність. Більша половина будинків приватизована. За рік–два всі будинки будуть їхні. Щодо зарплат: у нас доярки отримують 2000—2500 тисячі гривень. Щодо проданого Будинку культури: була комісія, яка оцінила його вартість у 160 тисяч гривень, продали його рівно за таку ціну, хоч були пропозиції дешевше».

Щодо юристів, які взялися відстоювати справедливість, то пан Марисик запевняє: за їхніми діями стоїть людина, яка за безцінь скупила майно кількох господарств — Віктор Світовенко. «Один із цих юристів — Валерій Сінєльніков — був арбітражним керуючим з ліквідаційної процедури кількох господарств. Два з них він продав за півціни Світовенку, люди не отримали й копійки з пайового фонду, — говорить пан Марисик і показує документи, підписані заступником голови адміністрації Швецем. — Світовенко є власником комбікормового заводу, і йому потрібна «Слобода», бо її землі розташовані поруч. Роман Дишлик — пайовик, який активно скаржиться, працював у мене агрономом, Світовенко взяв його до себе, але Роман має пай у «Слободі» на 300 з лишком гривень. У мене є свідки, які підтвердять, що юрист Сінєльніков вимагав у мене 45 тисяч доларів за папку із компроматом, а потім пообіцяв, що «розхитає» господарство».

Водночас Валерій Сінєльніков, який побував у редакції «УМ», запевнив: 45 тисяч — сума не співвідносна з тією, на яку претендують пайовики: «Клуб продали по заниженій вартості, гроші треба дати людям. У чому наш «шкурний інтерес»? Ні я, ні Завальнюк сіяти не будемо. Нехай Марисик нормально розійдеться з людьми, а не «кидає». Він купує все і вся: рішення щодо питання приватизації виносить один і той самий суддя — з усіх об’єктiв. Це вас не дивує? Ми ініціювали збори, щоб пояснити людям, що їх дурять, але ж він нікого не пустив...».

Валерій Завальнюк теж наголошує на торжестві справедливості: «На сьогодні переважна частина майна перебуває у власності  ПСП «Слобода». А чи правомірно воно привласнено — дізнаємось після набрання рішеннями судів законної сили».

Висновки без висновків?

Під час розмови з працівниками ПСП «Слобода» люди підтверджували, що доярка отримує 2 600 гривень, а механізатор — 2 900 гривень. Крім того, наводили й інші аргументи на користь Марисика — доярка, яку вдарила корова, одразу отримала право приватизувати будинок (через 14, а не через 20 років). Інша жінка розповіла, що засновник ПСП допоміг з організацією весілля доньки і з безвідсотковим кредитом на встановлення вікон. А щодо того, що засновником ПСП «Слобода» за статутом є одна людина, то, журналістам здалося, людей це взагалі не обходить — вони раді, що мають роботу і наголошують, що таке рішення приймали на зборах більшістю — значить, люди були не проти.

Але знайшлася й інша жінка, яка повідомила, що після затримки із зарплатнею чоловік вирішив розрахуватися, пропрацювавши в колгоспі більше десяти років, і Марисик наполягав на виселенні з квартири, однак рішення суду це унеможливило. Однак і ця жінка зазначила: «Сказати, що нас виштовхували — це неправда, ми заплатили 40 тисяч гривень і мешкаємо там далі».

Сказати ж напевне, з яких мотивів чотири професійні юристи взялися «розрулювати» ситуацію, можна буде лише тоді, коли стало б очевидним, як міськрада поведеться з неприватизованими будинками, які отримає у власність. Або — у гіршому випадку, якщо він буде — ліквідація ПСП «Слобода» і продаж її майна іншому господареві. Наприклад, комбікормовому заводу — тобто Віктору Світовенку.