«Другу хвилю» чекали? Ось вона!

Позавчорашній теплий і сонячний день має всі шанси увійти в історію під неприємним, але звичним для фінансистів титулом «чорний понеділок». Перший тривожний дзвіночок у світовій економіці продзвенів, утім, ще 4 серпня, коли одночасно на 4–5% обвалилися американські, європейські, японські, австралійські та російські біржі. На всезагальну паніку відреагував навіть український ринок акцій, який, щоправда, вже понад двадцять років перебуває на перших щаблях свого розвитку і вкрай мало впливає на сектор реальної економіки. Але як би там не було, індекс ПФТС опустився на 2,29%.

Антигерої обвалу — Росія і США

На вихідні діловий світ занурився в роздуми. Зниження рейтингу США — перше з 1860 року! — як і те, що підняття «стелі» держборгу виглядало явно тимчасовою перемогою Барака Обами, оптимізму явно не додавало. Хмизу у вогонь додав той факт, що «Стандарт енд Пурс», який напередодні познущався з визначенням економічної надійності супердержави, знизив ще й рейтинги залежних від держави іпотечних супергігантів «Фанні Мей» і «Фредді Мак». Тож у перший робочий день тижня акції фондових майданчиків США почали сипатися, мов фігурки доміно. «Ми бачимо початок дійсно безладного розпродажу, набагато серйознішого, ніж те, що ми вже бачили. Ми починаємо переходити в стан паніки», — сказав брокер з Уол–стріту.

Розпродаж акцій на всіх без винятку торговельних майданчиках прискорився навіть під час виступу президента США (!), який сказав, що запропонує кілька конкретних заходів для вирішення бюджетних та економічних проблем. Цінні папери, наприклад, провідної у країні фінустанови «Бенк оф Амеріка» подешевшали на цілих 20,3%! «Клієнти бірж явно дали зрозуміти, що вони не надто довіряють твердженням влади США, що із їхньою економікою все буде о’кей», — пояснив «УМ» експерт аналітичного департаменту «Х–Трейд» Володимир Олексюк.

Схожа ситуація спостерігалася на іншому боці земної кулі. Південнокорейський індекс обвалився вже у перші хвилини торгів на Сеульській біржі. Зниження зафіксували також у Гонконгу, Шанхаї, Токіо. У Європі, щоправда, падіння виглядало не таким різким і упродовж торгів вартість цінних паперів навіть трохи відігравала первісне падіння. А от Росія продемонструвала абсолюний антирекорд — позавчора індекс РТС втратив цілих 7,84%. А всього за п’ять робочих днів, коли у Конгресі США домовилися про збільшення величини держборгу, російські облігації втратили у ціні аж 16,5 відсотка! Таке падіння виявилося найглибшим з початку економічної кризи на початку 2009 року.

Здається, це все–таки вона...

Питання — «Це що, таки друга хвиля економічної кризи?» — нині є найактуальнішим у владному та експертному середовищах. Всі ж ми пам’ятаємо, як у 2008–му західні аналітики малювали схему розвитку кризи у вигляді латинської літери W. А коли рік–півтора по тому економічне зростання у передових західних державах почало прискорюватися, ті ж самі експерти відверто і публічно глузували із «сценарію дабл ю». Сьогодні ж думки аналітиків щодо цього питання розбігаються. Західне експертне середовище очікує черговий масштабний обвал через кілька років. На думку фінансового аналітика Еріка Наймана, криза може початися вже восени. Причому її епіцентром стануть не США. «Криза вже почалася в Європі, а саме у Греції та Португалії, — каже Найман. — І причина загальна — криза держфінансування. Окремі кризові елементи періодично проскакують з Китаю. Перегріті економіки Туреччини і Бразилії.

«Я би не став прив’язувати кризу до номерів, — не погодився з ним у розмові з кореспондентом «УМ» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Починаючи з 2008 року, ситуація у світі то поліпшується, то погіршується. До того ж зниження на фондових та товарних ринках, на мою думку, не гарантують сповільнення зростання світової економіки».

«Схоже, що криза таки починається, — найпесимістичнішу думку «УМ» висловив Володимир Олексюк. — Звичайно, стверджувати це сьогодні є завчасним, адже поки що важко відділити аналіз від емоцій, але, якщо придивитися уважніше, можна помітити чимало паралелей iз 2008 роком. Тоді частина компаній не змогла впоратися зі своїми зобов’язаннями. Щоправда, влада країни «групи ризику» тоді діяла активніше. Сьогодні ж усі сподіваються, що проблеми їх оминуть».

У печалі банки і бюджет

Українська влада до «другої хвилі», схоже, підготувалася. Принаймні на словах. Якщо попередній Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко у 2008–му до останнього повторювала «Ми не пустимо кризу до нашого дому!», то Микола Азаров ще два тижні тому зробив прозорий натяк на кшталт — «Треба щось робити, бо у головних фінансових центрах світу нині неспокійно». План дій Кабмін традиційно не оприлюднив, хоча, можемо сподіватися, що він — глибоко законспірований — у них таки є.

Що трапиться, якщо світ знову погрузне у морок економічного спаду, здогадатися неважко. «Саме по собі падіння фондового ринку на нас не матиме значного впливу. Звичайно ж, через його недорозвиненість, — каже Олександр Жолудь. — Натомість падіння цін і попиту на традиційну експортну продукції України — метал, добрива тощо — може мати серйозні наслідки». Особливість недореформованої української економіки, як, до речі і російської, — її експортна залежність. Якщо на Заході падає вартість вітчизняного металу, або ж ціна залишається стабільною, але його ніхто не купує, то у мінусах залишаються не тільки виробники, а й торговельний баланс. Тобто платити за газ ми змушені у валюті, а її надходження до країни зменшується — експорту ж немає!

Перший удар за такої ситуації відчуває банківська сфера, яка залишається без дешевих кредитів. Точно так, як було у 2008–му. Адже погіршення торговельного балансу призводить до погіршення суверенного рейтингу держави. А відтак погіршується рейтинг підприємств. «Адже оцінка суб’єктів господарювання не може бути вищою, ніж рейтинг держави, — пояснює Володимир Олексюк. — А у кожному кредитному договорі є пункт, за яким він діє лише у випадку, якщо рейтинг становить стільки–то пунктів». Падіння довіри автоматично означає, що грошей нам не бачити.

Тиску зазнаватиме і державний бюджет: як–не–як, а саме експорт дає нам половину всього ВВП! Аби звести кінці з кінцями, а надто у «передвиборчий» рік, доведеться знову позичати у міжнародних донорів. А ті погодяться дати кошти лише під подорожчання газу для населення та скорочення більшості соціальних програм. Або ж зростання інфляції, якщо влада не відмовиться від «поліпшення життя вже сьогодні». До того ж план скорочення держборгу, який презентував Прем’єр–міністр, піде коту під хвіст.

Але найважливіше, чого вчить нас досвід 2008 року — те, що внаслідок кризи у розвинених західних державах чи не найбільше страждають нерозвинені і нереформовані економіки. Як, наприклад, українська.

Рубль уже впав. А що ж гривня?

Якщо через скорочення експорту зупиниться приплив валюти, знову коливань може зазнати рідна українська гривня. Події у Росії — тому яскраве підтвердження. Учора їхній рубль знову відчутно впав на міжбанківських торгах. «Станом на вчорашній день маємо 29,66 рубля за долар, хоча ще наприкінці минулого тижня його курс становив 27,56 рубля, — каже Олексюк. — Головна причина — падіння вартості нафти на світових біржах. Ціна бареля нафти найпоширенішої марки «Брент» за кілька днів упала зі 119 до 100 доларів. Такі показники вже не дозволять уряду РФ виконати всі свої зобов’язання, а ціна у 80 доларів за барель, яка є цілком реальною, для них буде критичною».

Українська гривня, на відміну від рубля, є більш зарегульованою та «менш ринковою» валютою. До того ж вона міцно прив’язана до американського долара. І ці фактори зумовлюють нинішній штиль на вітчизняному валютному ринку. «Така прив’язка, однак, ніде не зафіксована, але вона реально існує, — каже Олександр Жолудь. — Це означає, що НБУ може послабити гривню, ящо у країні не буде притоку валюти».

«Ручне регулювання» гривні несе ще одну загрозу для пересічних українців: дешева нацвалюта вигідна експортерам. І тому якщо останні відчуватимуть фінансові проблеми, рідна гривня може цілком випадково, звичайно, трохи «просісти». Принаймні саме так трапилося у 2008 році.

«Ми не заперечуємо можливості певного послаблення національної валюти, — продовжує Жолудь. — Але такий розвиток подій не є основним сценарієм. Найімовірніший розвиток подій — це незначне зменшення українського експорту та відносна стабільність у середньостроковій перспективі». Чи вистачить ресурсів Нацбанку для підтримання такої стабільності — питання не риторичне. Так, ще в липні — тобто до обвалу світових бірж — фінрегулятор продав валюти більше, ніж купив. Тобто витратив для цього значну частину своїх золотовалютних резервів.

Франк шануємо, але у нього не вкладаємо

Найближчим часом значних стрибків курсів іноземних валют до гривні не передбачається. Долар коштуватиме близько 8, а євро — близько 11,5 гривнi. «Істотних коливань у парі «долар — євро» не відбуватиметься, — каже Олександр Жолудь. — Курс євровалюти «стрибатиме» у межах 1,35—1,45 долара». Таким чином, червневий прогноз експертів, що початок літа — найкращий момент позбутися євровалюти, бо до осені її курс становитиме 10—10,20 гривнi, не справдився. Хоча спочатку процес пішов у прогнозованому напрямi, але потім фінансові ринки значно серйозніше поставилися до проблем у США, ніж до негараздів у Греції, Португалії, Італії й Іспанії разом узятих. Тобто євро й долар слабшають, але синхронно.

Дві валюти, які сьогодні демонструють зростання, — це швейцарський франк та японська єна. Але переводити свої заоща­дження з долара–євро у франк чи єну експерти не радять. «Річ у тім, що таке зростання курсу дуже негативно впливає на економіку як Японії, так і Швейцарії. І тому ці дві держави сьогодні роблять все задля послаблення вартості своїх грошей, — пояснює Олексюк. — Так, 4 серпня центробанк Швейцарії вийшов на ринок з інтервенціями і обвалив курс франка. Щоправда, ця валюта знову піднялася, але не факт, що завтра–післязавтра влада «країни банків» знову не спробує здешевити свої гроші. До речі, Японія також оголосила про інтервенції задля здешевлення єни. Таким чином, вкладаючи у ці валюти сьогодні, пересічний українець може не вгадати момент і втратити свої кошти».

Узагалі ж змінювати співвідношення валют, у яких зберігають заощадження, під час кризи небезпечно. «Будь–які різкі рухи — не на користь справі, — стверджує Володимир Олексюк. — Якщо ж ви маєте «надлишкову» гривню, то розумно було би витратити її сьогодні на придбання довготермінових продуктів, на придбання товарів та послуг. Не на відпочинок, звичайно, а вкласти у ремонт, навчання, лікування, купівлю техніки».

Не заперечують аналітики і проти купівлі доларів. «Натомість золото купувати вже пізно. Сьогодні його вартість становить 1700 доларів за унцію, — каже Олексюк. — Хоча... Якщо його вартість дійде до 2 тисяч доларів, то ми шкодуватимемо за ціною 1700»...