Ляльки–мотанки — мініатюрне відтворення певних елементів побуту українців, наприклад, народні костюми на них прикрашені вишивкою. (Фото Тетяни ЛЮБЕНКО.)
Ця експозиція — результат роботи всеукраїнського конкурсу на найкращу традиційну ляльку, оголошеного веб–проектом «Рукотвори». Ініціатори ідеї — отець Андрій Твердохліб і майстриня Катерина Орлова–Гузова. Ініціатори проекту наголошують, що лялька–мотанка, яку ми сьогодні часто зустрічаємо на різних ярмарках народних виробів, бере свій початок ще з доби пізнього палеоліту. «Лялька–мотанка — це творчий вияв пробудження генетичної пам’яті, — оцінює «ренесанс» мотанки Тетяна Пошивайло, заступник директора Музею Гончара і член журі конкурсу. — У ній закодовано багато знань, що передавалися з покоління в покоління».
У ляльковому мистецтві змагалися 36 майстринь із 10 областей України. Оцінюючи роботи, члени журі звертали увагу на те, скільки праці вклали в ту чи іншу ляльку, на майстерність, естетику, образність. Першість віддали лялькам із Полтави та Черкас. «Визначаючи найкращі роботи, члени журі навіть не пояснювали один одному свій вибір. Коли від ляльки віє позитивною енергією, усі інші її «параметри» відходять на другий план. За допомогою цього проекту ми мали можливість подивитися, що нового сьогодні можуть запропонувати майстри, які традиції зберігають, із якими проблемами їм доводиться стикатися», — ділиться враженнями від роботи Катерина Орлова–Гузова.
Експозиція побудована на контрастах образів (ляльки–господині, ляльки–панянки, матері з дітьми), різній силі «звучання» кольорів. Кожна лялька чітко вирізняється поміж «конкуренток», проте в діалозі кожна робота «розповідає» унікальну історію. Ці експонати — наочні «книжки» з побуту українців, народних костюмів, пошитих із декорованих тканин, прикрашених вишивкою, мереживом, бісером і навіть намистинками з тіста.
Виставка ляльок у Музеї Гончара працюватиме до 25 серпня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
