Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Ляльки–мотанки — мініатюрне відтворення певних елементів побуту українців, наприклад, народні костюми на них прикрашені вишивкою. (Фото Тетяни ЛЮБЕНКО.)
Ця експозиція — результат роботи всеукраїнського конкурсу на найкращу традиційну ляльку, оголошеного веб–проектом «Рукотвори». Ініціатори ідеї — отець Андрій Твердохліб і майстриня Катерина Орлова–Гузова. Ініціатори проекту наголошують, що лялька–мотанка, яку ми сьогодні часто зустрічаємо на різних ярмарках народних виробів, бере свій початок ще з доби пізнього палеоліту. «Лялька–мотанка — це творчий вияв пробудження генетичної пам’яті, — оцінює «ренесанс» мотанки Тетяна Пошивайло, заступник директора Музею Гончара і член журі конкурсу. — У ній закодовано багато знань, що передавалися з покоління в покоління».
У ляльковому мистецтві змагалися 36 майстринь із 10 областей України. Оцінюючи роботи, члени журі звертали увагу на те, скільки праці вклали в ту чи іншу ляльку, на майстерність, естетику, образність. Першість віддали лялькам із Полтави та Черкас. «Визначаючи найкращі роботи, члени журі навіть не пояснювали один одному свій вибір. Коли від ляльки віє позитивною енергією, усі інші її «параметри» відходять на другий план. За допомогою цього проекту ми мали можливість подивитися, що нового сьогодні можуть запропонувати майстри, які традиції зберігають, із якими проблемами їм доводиться стикатися», — ділиться враженнями від роботи Катерина Орлова–Гузова.
Експозиція побудована на контрастах образів (ляльки–господині, ляльки–панянки, матері з дітьми), різній силі «звучання» кольорів. Кожна лялька чітко вирізняється поміж «конкуренток», проте в діалозі кожна робота «розповідає» унікальну історію. Ці експонати — наочні «книжки» з побуту українців, народних костюмів, пошитих із декорованих тканин, прикрашених вишивкою, мереживом, бісером і навіть намистинками з тіста.
Виставка ляльок у Музеї Гончара працюватиме до 25 серпня.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>