Народне — в маси

Музейний комплекс народної архітектури й побуту «Пирогів» пов’язаний iз Києвом зручною транспортною лінією, тому дивно, що донині тут не відбувалося гучних етнофестивальних дійств (якщо не рахувати інсайдерських Днів коваля, гончара, пасічника тощо). Зрештою, зрозуміло, що «Пирогів» — це музей, а зібрання великої кількості вільнорухливих мас фестерів потребують значних координаційних зусиль та залучення матеріальних ресурсів. Але у минулі вихідні перший камінь було закладено. І хоч не все вийшло гладко, проте сама ідея залучати відвідувачів скансену в інтерактив видається перспективною.

Дідух замість ялинки, вишиванка замість білої сукні

Фестиваль «Жнива. Весілля» тривав три дні (5—7 серпня) й включав у себе дві складові: представлення обряду жнив та відтворення традицій автентичного українського весілля. Обидва компоненти програми мали певний прикладний месидж. Жнива — просвітницький та екологічний. «Сьогодні, коли ми купуємо хліб, то не задумуємося, звідки він. А тут ми пропонуємо людям відчути енергію збіжжя, потримати колосся у руках. Крім того, ми хочемо відродити традицію встановлення дідуха замість ялинки протягом новорічно–різдвяного циклу. Зважаючи на екологічну ситуацію у світі — це було би логічно», — каже одна з організаторів фестивалю Ірина Данилейко, яка представляє громадську організацію «Творча майстерня ЕтноТолока». Крім українських гуртів на фест запросили кілька іноземних. Наприклад, російські «Дербеневка» і «Народный праздник», які обрядові дійства, пов’язані зі збором збіжжя, вивчають за українськими традиціями. «Ми досліджуємо, в основному, культуру Верхньої Оки — це частина Тульської, Калузької та Орловської областей. Також частково вивчаємо фольклор Сумської та Харківської областей, оскільки у нас, наприклад, практично немає обрядових пісень на жнива», — пояснює учасниця гурту «Дербеневка» Катерина Савельєва.

Росіяни не брали участі у весільних дійства, оскільки, за їхніми словами, весілля у них абсолютно інше. Проте це не завадило їм залучити «в пляс» пару молодих, що приїхала у п’ятницю погуляти в «Пирогів». Взаємодія зi щойно одруженими парами — була другою метою фестивалю. «Ми вирішили влаштувати справжнє — наречена та наречений у нас дійсно одружуються — українське весілля, щоб показати молоді альтернативу білим сукням та лімузинам. Адже народне весілля набагато цікавіше — як для молодих, так і для гостей», — розповідає Ірина Данилейко, яка сама п’ять років тому мала автентичне весілля. Весільний обряд, що відтворювали у музейному комплексi «Пирогів» цими вихідними, — це запис Павла Чубинського, зроблений у селі Бориспіль ще у 1877 році.

Плани і побажання

На «Жнивах» прикладне було підкріплене теоретичним: розважальну частину супроводжувала освітня, коли про той чи інший обряд, той чи інший напрям народного мистецтва розповідали на спеціальних лекціях. Про актуальність народного мистецтва може свiдчити вік учасників (значна частина з них, як і організатори, мають 20—30 років). Наприклад, 19–річний Володимир Щибря, який уже кілька років займається колекціонуванням народного одягу. На «Жнивах» він читав лекцію «Традиційний одяг Черкащини»: «Це район, який я досліджую. Там збереглася велика кількість архаїчних елементів у вишивці та у крої сорочок, які у сусідніх районах втрачені повністю. Наприклад, узор «раки» (техніка гладь, качалочка, затягування), село Байбузи, — ними жінки вишивали шлюбні сорочки. Цей узор зберігся, навіть коли техніка «хрестик» і узор «квіти» витіснили інші давні орнаменти». Сам Володимир — дуже колоритний: рослий кучерявий хлопець у довгій борщівській сорочці та постолах з власної колекції, що одних тільки сорочок нараховує близько 150, а ще є плахти, літники, обгортки, запаски, керсетки, крайки, головні убори, взуття, верхній одяг.

Намагаючись створити оригінальний фестивальний рух, «ЕтноТолока» все ж не відійшла від деяких мейнстрімних речей, як то продаж виробів народних майстрів чи виступи сучасних гуртів на загальній сцені увечері. «Ми хочемо стерти межу між глядачем і виконавцем, як це було колись, для чого включили у програму вуличні гуляння. Але змушені водночас робити й Вечірню сцену, для того, щоб наше ім’я прозвучало. Думаю, що колись ми від цього відмовимося, і у нас буде суто акустичний фестиваль», — роздумує Ірина Данилейко. Можливо, їм все й вдасться, адже у 2009 році «ЕтноТолока» вже влаштовувала фестиваль «Жнива. Сніп» у селі Ковалівка на Київщині, тепер у планах — робити різножанрові дійства: наприклад, толоку, домоткань. Хоча треба ще попрацювати над удосконаленням організаційних моментів: для більшості відвідувачів «Пирогів» ціна за вхід на фестиваль виявилася завеликою — 80 грн., а для декого стала розчаруванням зміна концертної програми на Вечірній сцені, наприклад, те, що не відбулося виступу раніше заявленого французького гурту RedCardell (в останню мить виникли непереборні фінансові проблеми, пояснили організатори).

ПРЯМА МОВА

Сара Портер,
студентка, Нью–Йорк:

— «Пирогів» мені видався неймовірно цікавим місцем. Тут я вперше побачила дерев’яні церкви, млини та хати, збудовані в такому стилі. Також було цікаво спостерігати за народними обрядами. Це приємно, гуляючи, слухати музику, співи й бачити гру на народних інструментах. А найцікавішим мені видався той момент, коли пара молодят танцювала з російськими музиками. Також на фестивалі я дізналася, що таке сирний коник (усміхається).Тому якщо хтось із моїх друзів колись приїде до Києва, я обов’язково рекомендуватиму відвідати «Пирогів».