Монастирі–Метеори туляться на верхівках скель — ніби висять у небі.
Древня Еллада з її розсипами античних та християнських святих місць незмінно збуджує уяву мандрівника. Цього літа кореспондент «УМ» проїхав за маршрутами «Греції релігійної», побачивши визначні олімпійські та православні пам’ятки з близької відстані.
Гірський масив Олімп розташований приблизно за 100 км на південь від Салонік, на межі областей Македонія і Фессалія. Олімпійське нагір’я має 52 вершини, з яких найбільша — Мітікас (у перекладі з грецької «ніс») — здіймається на 2917 м над рівнем моря. Греки часто називають цей пік «троном Зевса», адже Олімп відомий як легендарна домівка грецьких античних богів на чолі з Зевсом. У наші дні Олімп, багатий розкішною флорою, є національним парком та світовим біосферним заповідником.
На Олімп організовують екскурсії (50 євро з особи). Автобус довозить туристів на плато на висоті близько 1000 м, звідки за ясної погоди відкриваються чудові краєвиди як на саму вершину, так і на південний край Халкідікі із трьома «пальцями»–півостровами: Кассандра, Ситонія та Айон Орос (або Афон, як ми його знаємо). Тобто конкуренти за «святістю» — античний Олімп і християнська Свята гора Афон — перебувають у «полі зору» одне одного.
Олімп та Афон — або Атос і Олімпус, як називають їх самі греки, мають «родинну» спорідненість. За античною легендою, в часи, коли на Землі ще не було людей, на просторах Фессалійської долини відбулася «титаномахія» — війна за володіння горою Олімп та всім світом між напівбогами–титанами, які мешкали на горі Отрис, та богами–олімпійцями. Під час цієї війни один із найсильніших титанів Атос кинув камінь у бога Посейдона; камінь упав в Егейське море, і так утворився півострів Афон. За іншою версією, Посейдон у бою подолав Атоса і поховав його під горою, яка отримала назву на честь загиблого гіганта.
Самого Олімпу мало як на екскурсію вартістю 50 євро, тому туристів також завозять в античні македонські міста. В Діоні можна оглянути жертовний вівтар Зевса, археологічний центр, святилища Деметри та Ісіди, римські лазні та палац Діоніса. Також автобус завертає у Вергіну, столицю древньої Македонії. Розквіт цього міста припав на V–IV ст. до н. е. Вергіна ще раз прославилася 1977 року, коли археологи знайшли тут мармуровий саркофаг царя Філіппа ІІ — батька Александра Македонського. У похованні були останки загиблого правителя, золота царська корона та інші безцінні історичні реліквії. За правління Філіппа ІІ до складу Македонії увійшли території семи сучасних європейських країн: від Сербії до Болгарії, до Малої Азії — на схід, і до власне Греції — на півдні. Батькову справу продовжив Александр. До речі, це вже зараз греки пишаються величчю Філіппа й Александра.
Посеред Фессалійської долини виростає унікальний витвір природи — Метеори. Це пасмо прямовисних скель, що мають вигляд широких камінних стовпів, іноді називають «восьмим дивом світу». «Чудовність» Метеорів посилюється тим, що на вершинах та уступах цих скель православні сподвижники в давні віки спорудили багато монастирів. Можна дивуватися, як доставляли будматеріали на такі, здавалося б, неприступні сторчаки. Але картина прояснюється, коли під час екскурсії бачиш своєрідні «ліфти» — великі плетені сітки та візки, які перетягують на канатах над прірвами.
Перший монастир під назвою «Платілітос» («Плаский камінь») на цьому дивовижному витворі природи облаштував у ХІІ ст. виходець з Афона монах Афанасій.
Екскурсія на Метеори («Ті, що висять у небі») важка: 350 км з півострова Кассандра долаються автобусом за п’ять годин, стільки ж — на зворотний шлях. Але зусилля варті результату. По дорозі та на зупинках бачиш справжню, «живу», не туристичну Грецію. І самі скелі з монастирями справляють незабутнє враження. На відміну від Святої Гори Афон, тут можна відвідати два з шести діючих православних монастирів, чоловічий та жіночий. Це залишки колишньої величі Метеорів. Адже решта 15 залишили свій розквіт давно позаду і тепер знелюдніли та перетворюються на руїни. Заможні мешканці Святого Афону залишаються байдужими до своїх православних братів із Метеорів, не поспішаючи надавати допомогу.
Якщо, їдучи на Метеори, ви оберете екскурсію російською мовою, це обійдеться вам у 65 євро з особи. Якщо іншою поширеною мовою, зокрема англійською чи сербською, — 42 євро.
...Невідомо, коли у християнському світі зародилася легенда, ніби нога Діви Марії ступила на землю півострова Афон, і Богородиця, зачарована красою та сприятливим кліматом цього місця, вирішила обрати його для свого земного притулку. Але вже у ІІІ—IV ст. на Афоні почали селитися християнські ченці, переважно схимники–аскети, які мешкали в печерах та виснажували себе голодом, самотортурами та нескінченними молитвами. У ІХ ст. з’явилися ті, хто прагнув облаштувати на півострові, який завдяки першим страждальцям набув ореолу святості, ще й монастирі. Схимники були проти, але їх не послухали.
Першим на півострові Атос (Афон) постав монастир Велика Лавра, заснований 963 року. Він дотепер залишається головним релігійним осередком Афону. А далі пішло–поїхало. За часів розквіту Константинополя та самого Афону на півострові діяли 180 монастирів із загальною кількістю монахів до 300 тисяч. У цього чернечого царства були і кращі, і гірші часи. З моря часто нападали пірати, віднімаючи накопичені монастирськими людьми багатства. Ці ж відстояні багатства дозволили Афону пережити тиск католицького Риму й османську окупацію. Коли по всій Греції турки нищили православні храми або перетворювали їх на мечеті, Афон зміг відкупитися від Оттоманської імперії ста тисячами золотих монет та регулярною сплатою високих податків і зберіг недоторканність.
На цей час Свята Гора Афон має унікальний статус чернечої республіки з винятково чоловічим населенням.
Цей півострів, увінчаний однойменною гірською вершиною, виступає в море на 50 км. На території площею 336 кв. км. діють 20 монастирів та 12 скитів–поселень при них із підсобним господарством. Зараз на Афоні живе приблизно 2500 ченців: це й поселенці скитів, і мешканці монастирів, і аскети, які тримаються подалі від монастирів і ведуть найсуворіший спосіб життя на відлюдді.
У кожному монастирі — від 30 до 50 монахів, яких можна вважати елітою чернечого світу. Їхні монастирі володіють безцінними рукописами та іконами, мощами та реліквіями найбільших святих, зокрема частиною мощів Івана Хрестителя, нетлінними останками Марії Магдалини, навіть фрагментом хреста, на якому був розп’ятий Ісус.
Із двох десятків діючих монастирів 17 є грецькими, по одному — сербський, болгарський, російський.
Перші ченці з Київської Русі з’явилися на Афоні ще за часів рівноапостольного київського князя Володимира. А руська обитель на місці теперішнього російського монастиря святого великомученика Пантелеймона була заснована наприкінці XVIII ст.
У часи розквіту монастиря Пантелеймона в ньому мешкали три тисячі ченців, тепер — не більше 45.
Відповідно до Конституції Греції, Свята Гора Афон є автономією з широкими повноваженнями. Адміністрація Айон–Ороса здійснює зв’язки з Грецькою державою через МЗС Греції. Ця єдина у світі чернеча республіка підпорядковується юрисдикції Вселенського патріархату в Стамбулі, але на практиці має повну адміністративну незалежність від Константинопольського престолу й береже внутрішню самостійність. Владу Константинополя на півострові репрезентує вікарний єпископ, а офіційні Афіни — спецпредставник Грецької Республіки. Як формальна частина Греції, Свята Гора належить до Євросоюзу і використовує єдину європейську валюту євро. Але загалом Афон ігнорує загальноєвропейське законодавство.
Верховним самоврядним органом чернечої республіки є Священний синод. Вибори членів цього «парламенту» відбуваються щороку. Кожен монастир делегує до синоду по чотири «депутати». Настоятелів монастирів на довічний термін обирають самі ченці. Роль «спікера парламенту» та його заступників здійснюють на засадах ротації глави п’яти провідних монастирів. Виконавчу владу на Афоні реалізує Священна епістасія, склад якої також змінюється раз на рік. Тож «депутати» й «міністри» Святої Гори перебувають при владі лише рік — аби не обрости корупційними зв’язками.
Афонська автономія має чітку лінію сухопутного кордону з Грецією, власну поштову й митну служби. Ба, навіть власний календар — юліанський, який застосовується і в офіційних документах. Та ще й особливий час, який називається староконстантинопольським і на три години випереджає афінський та київський: коли в нас 12–та година дня, на Афоні вже 15.00.
Чернеча республіка не має сухопутних доріг у Грецію — всі контакти відбуваються морським шляхом. З порту грецького курортного селища Уранополі, розташованого найближче до Святої Гори, щодня вранці відбуває один корабель із прочанами та необхідними для Афону товарами. Судно причалює у єдиному на Святій Горі «міжнародному» порту Дафні.
У Дафні міститься митна служба та готель. Прочани можуть зупинитися в ньому, відбути на проживання до одного з монастирів або до «столиці» Святої Гори — міста із «зубною» назвою Карієс. Між Дафні та Карієсом, що стоїть на 600–метровій висоті, пролягає єдина на півострові мощена дорога. Аби подолати шлях до «столиці», можна найняти місцеве таксі.
Під час проживання на півострові прочанин має дотримуватися того ж розпорядку дня, що й усі ченці півострова. У готелі номери такі самі, як і в монастирських келіях — зі «зручностями» в коридорі. Але також є vip–номери з підвищеним комфортом.
Для відвідин чернечої республіки потрібно отримати її «візу» — діамонітіріон (офіційна вартість — 20 євро). При цьому православні ченці та священики обов’язково мають отримати ще й додатковий дозвіл Вселенського патріархату.
Дозвіл–діамонітіріон православні прочани можуть оформити у представництві Вселенського патріархату в Салоніках. А простим туристам можуть допомогти відвідати Афон російські чи сербські турфірми, що діють на півострові Халкідікі. Вони мають хороші зв’язки з адміністраціями «своїх» монастирів на Святій Горі і відправляють туди клієнтів «у монахи» — за додаткову платню.
І головне. Паломництво на півострів можуть здійснювати лише чоловіки, старші за 18 років. Жінкам ступати на землю Святої Гори заборонено її статутом.
Чому? Кажуть, що Афон є «садом Пречистої» — місцем земного притулку Богородиці, тому нога жодної іншої жінки не повинна ступити на цю святу землю. Більш практичним поясненням є те, що присутність жінок заважатиме ченцям абстрагуватися від усього мирського та грішного.
Хай там як, чернеча республіка береже традицію і вперто ігнорує всі заклики та протести Євросоюзу стосовно порушення Афоном засадничих прав людини у галузі гендерної рівності.
Є ще одне обмеження: півострів упродовж доби можуть відвідати не більше 110 чоловіків, із яких максимум десять можуть бути не православними.
Упродовж тисячоліття існування чернечої православної республіки траплялися і драматичні, і кумедні випадки з порушеннями табу на відвідини Святої Гори жінками. Кілька разів афонці самі знімали заборону. Вперше — під час турецької окупації, коли надавали притулок усім, хто прагнув уникнути турецьких тортур та різанини. Вдруге — в роки ІІ Світової війни, коли тут прихистили грецьких євреїв. В обох випадках далася взнаки шляхетність ченців та співчуття до людських страждань.
Один окремий виняток було зроблено в ХІV ст. для коханої дружини сербського короля Стефана Уроша IV. Ця історія нагадує красиву легенду. Монарх нібито привіз на Афон Хелену Болгарську і попросив надати їй притулок, аби жінка пережила епідемію чуми. Хелені дозволили залишитися за умови, що вона не торкнеться ногою землі півострова. Умову було виконано: слуги весь час тримали Хелену на ношах.
Але є й ті, що ігнорують табу. Скажімо, володарка титулу «Міс Греція» Алікі Діплараку, яка вперше представляла свою країну на європейському конкурсі краси, перевдяглася чоловіком і так пробралася на Афон. Цей випадок у 1950–х роках обурено коментували навіть світові ЗМІ. А в травні 2008 року п’ятірка молдаван, із яких четверо — жінки, нелегально перетнула кордон Греції з боку Туреччини і так забрела на Святу Гору. Ченці відловили і спровадили порушників за межі автономії, обмежившись поясненням правил цієї території. Хоча могли й позбавити волі.
Навіть із відстані морської екскурсії Свята Гора справляє велике враження. Монастирі, зокрема й російський, нагадують не стільки релігійні споруди, як поєднання замково–оборонних споруд із велетенськими палаццо. Очевидно, що півсотні мешканців кожного монастиря не спроможні утримати таку «махину». Сербський гід пояснила, що щоденно разом із прочанами на півострів прибувають і звичайні грецькі робітники, які допомагають утримувати монастирі в «робочому» стані. Також тут працюють відомі у світі реставратори, адже ЮНЕСКО визнала Афон об’єктом світової культурної спадщини; подібний статус Святій Горі надали Євросоюз та численні міжнародні організації зі збереження культурних та історичних пам’яток.
Після того, як у 1970–х роках у зв’язку зі старінням та вимиранням ченців населення Афону скоротилося ледь не до тисячі мешканців, керівництво чернечої республіки взяло курс на омолодження та приплив «нової крові». Нині більшість мешканців Святої Гори становлять не старці, а чоловіки в розквіті сил. Майже половина їх має дипломи престижних європейських університетів.
«Робітничим класом» Афону є ченці 12 скитів, які повинні повністю забезпечувати своє утримання та робити внески у загальний бюджет Святої Гори. І вони досягли значних успіхів у цій справі. На Атосі здійснюється дистиляція спирту, працює виноробний завод. Кагор від російського монастиря святого Пантелеймона можна придбати у супермаркетах Греції за ціною 8 євро. Стільки ж коштує біле вино з Афону без вказування монастиря–виробника на етикетці. Якщо ж згадати про малювання ікон, виготовлення сувенірної продукції та інші світські промисли, робимо резонний висновок: Святий Афон став успішним бізнес–проектом.
Грецька православна церква разом із західним світом перейшла на григоріанський календар і взагалі суттєво «цивілізувалася», якщо порівнювати з православ’ям російського штибу.
У Салоніках ми відвідали один із найбільших православних храмів Греції — Кафедральний собор святого Димитрія Солунського. Грецьке телебачення щоденно транслює вранішні служби і переважно з цього собору, збудованого на честь одного з найбільш шанованих у Греції святих.
У церві віруючі не стоять, а сидять у зручних кріслах упродовж усієї тривалої служби. Не б’ють поклони. Не нав’язують «фундаменталістські» умови щодо дрес–коду, як це робить РПЦ. У Греції немає якихось суворих вимог до одягу жінок та чоловіків, які приходять на службу. Це свідчить про відкритість і прогресивність грецького православ’я.
Зворотні характеристики православної традиції на теренах України змушують багатьох шукати альтернативу. Греки ж давно збагнули, як вести свою Церкву в майбутнє.
Упродовж століть на Афоні точилася боротьба за владу між ченцями різних православних народів. За середньовіччя домінували серби, був період сильних болгарських впливів, а зі зміцненням Російської імперії допомогу Афону почали надавати російські царі та окремі багаті дворяни. Росія не буває безкорисливою, тому 1913 року здійснила військову спробу перебрати Святу Гору під свій контроль. У червні до півострова підійшли канонірний корабель «Донець» та транспортники «Цар» і «Херсон» — вони привезли митрополита Вологодського, аби поставити новим очільником Афону. Коли мирні переговори про згоду підпорядкуватися Росії не вдалися, росіяни вдалися до інтервенції.
Флотилія була замалою для захоплення всього півострова, тому 31 липня російські війська пішли для початку на штурм російського ж монастиря святого Пантелеймона. Тамтешні ченці дали гідну відсіч своїм співплемінникам. Не встояли лише монахи окремо розташованого Андріївського скиту. Росіяни взяли їх як полонених, посадили на транспортний корабель «Херсон» та забрали «чернецтвувати» в Сибір.
Цей конфлікт мало не спричинив війну між Грецією та Росією. Тому міжнародна спільнота провела наприкінці 1913 року низку конференцій, на яких закріпила правовий статус суверенітету Греції над Святою Горою.
Дорога на автобусі в обидва кінці від місця вашого проживання на півострові Халкідікі до порту Уранополі — 20—40 євро.
Квитки на корабель з Уранополі до Дафні й назад — 10 євро.
Таксі з порту Дафні до Карієса — 3 євро. Офіційна вартість дозволу на відвідання Афону (діамонітіріону) — 20 євро плюс посередницький гонорар турфірми.
Нотатка: російський монастир св. Пантелеймона — єдиний із 20 монастирів на Афоні бере додаткову плату в розмірі 20 євро за його відвідини.
Проживання і харчування в монастирі з ченцями — безплатне, але можливі пожертви монастирю за гостинність.
Хто не бажає витрачати зусилля на отримання діамонітіріону, а також жінки, можуть вибратися на морську прогулянку вздовж берегів Афону. Шестигодинна екскурсія на кораблі, стилізованому під піратський, коштуватиме 42 євро — у грецьких турфірм, або 50 євро — у російських. Краще зекономити, адже європейські гіди ведуть пояснення англійською, російською, сербською та німецькою мовами.
Усі монастирі Святої Гори оцінюються за релігійною значимістю та часом заснування. У рейтингу «великої двадцятки» перше місце посідає найстаріший грецький монастир — Велика Лавра. Із негрецьких найвище місце (четверте) займає сербський монастир Хіландар, заснований 1197 року. Болгарський монастир Зограф постав ще у Х ст. і посідає в афонській ієрархії дев’яте місце. Російський монастир святого Пантелеймона — передостаннє, 19–те.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
