Україна + Америка = любов

Те, що дружбу і секс практично неможливо поєднати, знає кожна доросла людина. Звісно, трапляються винятки, але не у випадку, коли зустрічаються двоє молодих привабливих і вільних людей, між якими з першого погляду спалахує симпатія. У романтичній комедії «Друзі по сексу» (Friends With Benefits) наша колишня співвітчизниця Міла Куніс та поп–мачо Джастін Тімберлейк наступають на добре знайомі старі граблі.

Ще зовсім недавно в кінотеатрах прошов фільм на ту ж тему — «Більше, ніж секс» (No Strings Attached) з Наталі Портман і Ештоном Кетчером. Але проблематика дослідження інтимних стосунків настільки благодатна, що гріх було б її не проексплуатувати, якщо на головні ролі у тебе погодилися двоє молодих, сексуальних й енергійних людей. Мілу Куніс давно вже оголосили в Америці гарячою штучкою, дарма що найвизначніша наразі її робота — це роль другого плану у фільмі «Чорний лебідь» (за іронією долі її героїня «підсиджує» героїню Наталі Портман, у ролі спокусливої 30–річної дівчини Куніс також дає фору Портман). Про ставлення прекрасної половини людства до Тімберлейка годі й говорити. «Міла — дуже весела, кмітлива, харизматична, красива. За нею так приємно спостерігати, особливо коли вона разом із Джастіном», — описує своїх акторів режисер Уїлл Глак, підігріваючи чутки щодо романтичних відносин між ними поза знімальним майданчиком.

За сюжетом героїня Куніс — Джемі — амбітний мисливець за головами, якій вдається заманити в глянцевий чоловічий журнал перспективного блогера Ділана. Місце її проживання — Нью–Йорк, звідси й характер дівчини, в міру цинічної кар’єристки з настільки насиченим робочим графіком, що їй доводиться переодягатися в таксі, а відпочивати — на даху хмарочоса. Персонаж Тімберлейка — Ділан — з Лос–Анджелеса: він ріс під шепіт океану в сім’ї відомого журналіста, творча атмосфера родинного гніздечка вплинула на вибір професії, і хоч його життя здається розміренішим, ніж у мешканки Нью–Йорка, скелети в шафі там теж є. Ці двоє молодих людей ніби доповнюють один одного, тож зрозуміло, до чого все йдеться.

До сексу. Любов буде потім. А спочатку пристрасний, молодий і здоровий секс, як і має бути на початку романтичних стосунків. Режисер картини показує нам практично все і ділиться інтимними подробицями парочки, якщо навіть вони далеко не милі: це і зад Джастіна Тімберлейка, і його «пунктик» робити «це» у шкарпетках, і ще кілька уподобань щодо того, як робити «це» (із наочною презентацією, звісно); на тлі цього молодика Джемі виглядає цнотливіше — мінімум презентації інтимних частин тіла, за винятком хіба що язика, який героїня Куніс чомусь забула почистити. Зрозуміло, що свідками таких перипетій не можуть бути ті, хто ще не отримав паспорта. «Думаю, що на цей фільм не пускатимуть дітей до 16 років, тому що під час інтимних сцен ми дозволяли собі деякі жарти і смішні речі», — резонно передбачав Тімберлейк під час зйомок..

Є ще в картині кілька колоритних персонажів. Мати Джемі (Патрісія Кларксон) — затята хіпі, яка весь час плутається, хто ж був батьком її доньки. Колега Ділана (Вуді Харельсон) — грайливий гей зi спортивною фігурою та катером, яким він щодень перетинає Гудзон. Батько Ділана (Річард Дженкінс) — відомий у минулому журналіст, який здає свої позиції під натиском хвороби Альцгеймера.

Чи вчить цей фільм доброму, вічному, хорошому? Можливо. Але за зливою дотепних жартів i насиченістю сюжету за цим важко прослідкувати. Та й чи варто? Адже всі ми в кінцевому підсумку вчимося на своїх помилках, а в кіно ходимо здебільшого, щоб розважитися.