Дмитро Карюченко: Успіх мені приносить рожева бджілка

Доля цього спортсмена є сюжетом для історії про силу людського духу. Кілька років тому шпажист Дмитро Карюченко, який на той час був призером світових чемпіонатів та учасником Олімпійських ігор, переніс інсульт. Хвороба могла поставити хрест не лише на спортивній кар’єрі. І Дмитро був змушений відійти від спорту. Але до улюбленої справи — фехтування — хлопець повернувся вже через рік, та ще й закріпив свій «камбек» медалями першості Європи та етапів Кубка світу.

Нещодавно Карюченко у складі збірної України їздив на чемпіонат континенту до англійського міста Шеффілд. Цього разу наша команда шпажистів залишилася без нагород, хоча підібралася впритул близько до п’єдесталу пошани (четверте місце). Після повернення зі змагань Дмитро прокоментував для «УМ» свої останні результати, а також поділився думками про майбутні турніри.

«Не збирався залишатись калікою»

— Дмитре, ви тривалий час не тренувалися, перебували поза спортом після перенесеного інсульту. Ті проблеми не заважають зараз змагатися на повну силу?

— Нині вже все нормально, фехтую без проблем. Зараз я перший номер українського рейтингу шпажистів — оце хай і буде відповідь. Відновився, і слава Богу.

— Складно було пройти шлях реабілітації після інсульту?

— Я одразу тоді вирішив, що жити калікою не збираюся: або повноцінно, або взагалі краще ніяк. Тому намагався побільше бігати, стрибати, відновлювати сили. Мав конкретну мету, і все мені вдалося.

«Готові були боротись за медаль»

— Вашою силою духу можна лише захоплюватися. Дмитре, четверте місце на чемпіонаті світу — це для вас успіх? Чи результат міг би бути кращим? Державний тренер із фехтування Петро Азарченков, наприклад, радий і такому показнику, а ви самі?

— Ми могли й повинні були показувати кращий результат. Особливо після того як на шляху до півфіналу пройшли збірну Італії — а це одна з найсильніших команд у нашому виді. Шкода, що я не зміг фехтувати у півфіналі із французами, як і в матчі за третє місце — отримав травму.

Звичайно, те, що ми лишилися без нагороди — великий негатив. Але якщо подивитися на результати загалом, то ніби непогано виступили.

— Тобто перед стартом ЧЄ–2011 ви націлилися на п’єдестал у командній першості?

— Минулого року на чемпіонаті Європи ми виграли «срібло», і тепер могли сподіватися принаймні на повторення того результату. Команда була готова боротися за медалі.

— А в індивідуальних змаганнях?

— Я дуже хотів себе показати в особистій першості і програв суперникові по 1/16 фіналу зовсім мало.

Усі були готові, але результат трохи підкачав. Тепер будемо готуватися до осіннього чемпіонату світу.

— Дмитре, ви згадували про травму, отриману під час змагань. Щось серйозне?

— То була класична для нашого виду спорту проблема — я защемив спинний нерв. Зараз проходжу курс лікування, і десь за тиждень–два буду готовий до тренувань.

«Судді нас не душать»

— Чому така різниця в індивідуальних та командних виступах збірної України? З одного боку — четверте місце в команді, але тільки одна людина пробивається до 1/16 фіналу в особистому турнірі.

— Тут справа у специфіці нашого виду. Команда в нас складається з бійців приблизно одного рівня. Водночас є збірні, в яких яскраво виражений лідер, який може боротися за медалі. Але його не підтримують результатами інші спортсмени. Ми, завдяки рівному складу, можемо претендувати на непогані показники насамперед у командній першості. Індивідуально ж ми є хорошими середняками.

— Командні змагання у шпазі не ввійшли до програми Олімпійських ігор, що пройдуть наступного року в Лондоні. На відміну від індивідуальних змагань...

— ...І мені дуже прикро через це. Що ж, для нас буде чемпіонат світу, де змагатимуться представники тих дисциплін, які не виступлять в Лондоні. Там будуть й жіноча командна шабля, і наші командні змагання... Цей чемпіонат прийматиме Київ, тому треба буде показати себе з якнайкращого боку.

Стосовно рішення виключити командні змагання шпажистів із програми Олімпіади, то я не розумію логіки цього ходу. Шпага — один із наймасовіших видів у нашому спорті, і тут така оказія. Це сильний удар по нашій збірній, але що вже вдієш — будемо прицілюватись на індивідуальні виступи.

— Керівництво нашої збірної нарікало на прорахунки суддів під час чемпіонату Європи, які вплинули на показники деяких українців. Шпагу це зачепило?

— У нашому виді, на відміну від рапіри чи шаблі, дуже складно вплинути на хід поєдинку зовні. Звичайно, суддівські помилки завжди можуть бути, але цього разу нам нема на що нарікати. Нас не душили.

«На Олімпіаду маю пробитися»

— Із минулорічного «срібного» складу нашої збірної, в команді залишилося двоє — Богдан Нікішин і ви. Говорять про зміну поколінь. На якій стадії цей процес?

— Із нашої четвірки лише Анатолій Герей справді може підпадати під визначення «молодий спортсмен». Він 1989 року народження, в нього все ще попереду. А ось Віталій Медведєв старший від нього на шість років, він уже досвідчений фехтувальник.

Стосовно хлопців, з якими минулого року ми стали призерами континентальної першості, то на даному етапі вони не проходять до команди. Максим Хворост, для прикладу, невдало проводить поточний сезон. А нинішнім складом, думаю, ми поборемося за перемоги на цьогорічній першості світу.

— Які ще будуть помітні старти перед ЧС?

— Ще буде чемпіонат України в Ужгороді. Думаю, його підсумки не надто вплинуть на склад збірної на першості світу: максимум, поміняється одна людина, не більше.

— Які у фехтуванні на шпагах умови здобуття ліцензій на Олімпійські ігри?

— Лише через світовий рейтинг. Перші дванадцять спортсменів потраплять до Лондона напряму, потім ще два місця відійдуть найкращим європейцям. Решта шпажистів поїдуть на відбірковий турнір, який пройде навесні наступного року, і там розіграють ще чотири путівки.

— Якою є ваша позиція в цьому рейтингу?

— Я дуже сподіваюся на участь в Олімпійських іграх, і всі передумови для отримання ліцензії є. Цього сезону я вже потрапляв до вісімки кращих на одному з фехтувальних Гран–прі, а вони приносять чимало залікових балів у рейтинг. Якщо не буде провалу на чемпіонаті світу (а там теж можна заробити багато очок), то питання з олімпійською ліцензією для мене буде вирішене. Думаю, там достатньо буде знову пробитися до восьми кращих в індивідуальних змаганнях.

«Комп’ютерними іграми не захоплююсь»

— Знаю, що шпажистка Анфіса Почкалова возить на змагання як талісман іграшкових слоників, які мають приносити їй успіх. У вас є схожа традиція?

— Я не знаю, чи можна це так назвати, але ще рік тому дружина поклала мені в сумку, з якою їхав на змагання, рожеву бджілку. І ось вона тепер увесь час зі мною на турнірах. Я хоч і сміюся з цього, але не викладаю ту іграшку з сумки. Чи приносить вона мені успіх — хтозна, а настрій точно піднімає. А коли є хороший настрій — буде й перемога.

— Спортсмени багато їздять по світу, але часто скаржаться, що поза змагальними майданчиками не встигають нічого побачити. Вам випадає хоч іноді хвилька вільного часу на екскурсії?

— Звичайно, більшість часу йде на самі змагання. Але намагаємося і вибиратись за межі готелю та залу, аби подивитися на світ. Часто це просто формат прогулянки: що самі знайшли — те й побачили, як це було в тому ж Шеффілді. Буває, що пропонують екскурсії, тоді вже можна більше дізнатися й побачити.

— Хтось із тренерів збірної якось сказав, що ви дуже захоплюєтеся комп’ютерними іграми...

— Це просто дурниці від людей, які не розуміють різниці між інтернетом та комп’ютерними іграми. Якщо ви працюватимете з комп’ютером, а я вас назву, для прикладу, «дурним геймером» — це буде смішне звинувачення. Ось і я такий же «любитель ігор».

ДОСЬЄ «УМ»

Дмитро Карюченко

Заслужений майстер спорту з фехтування (спеціалізація — шпага)

Народився 15 січня 1980 р. в Харкові.

Бронзовий призер чемпіонатів світу 2005 р. та 2006 р. в командному заліку, бронзовий призер чемпіонату Європи 2010 р. в командному заліку.

Переможець етапів Кубка світу в Кувейті, Португалії, Аргентині, призер універсіад у Південній Кореї (2003), Туреччині (2005), Таїланді (2007). Учасник Олімпіади–2004 в Афінах.

Закінчив Харківський державний педагогічний університет.

Перший тренер — Володимир Єпішев. Тренер — Володимир Станкевич.

Зріст — 179 см, вага — 73 кг.

Одружений.