Занурюймося з хрестом

            Виставка «Занурення», що триватиме до середини липня, істотно, завдячує своєю появою Рокові Польщі в Україні. Вона вважається одним з найяскравіших художніх заходів Року, адже об'єднала роботи, найпомітніших сучасних польських художників-класиків — Єжи Новосельського та Леона Тарасевича, а, окрім них, — також Мірослава Машлянка, Яна Грику, Анну Міцу, Анну Плотніцку, Міколая Смочинські.

            «Присутність і занурення — відкриті роздуми польських художників, для яких православ'я є особистим досвідом і переживанням, — вважає куратор виставки, директор київського Центру сучасного мистецтва Єжи Онух. — Мистецький досвід цих художників розчиняється у живій духовній присутності православ'я (як у Новосельського), православ'я є щоденним екзистенційним фактом (у Тарасевича), викликом щодо їх особистої присутності у мистецтві (для Смочинські)...» Інакше кажучи, кожен із представлених митців так чи інакше близький до православ'я або занурений у нього, що є дещо незвичайним для Польщі — країни на 80 відсотків щиро католицької. Приміром, Єжи Новосельський перейшов у східний обряд, уже будучи далеко не молодим чоловіком, і, будучи художнім гурманом жіночого тіла, почав малювати картини-ікони. А Леон Тарасевич є православним, він народжений у Білорусі, добре знає білоруську мову і цю країну і, як справжній, рідкісний білоруський патріот, вважає російську (якою теж непогано говорить і ще краще — лається) «мовою окупантів».

            Не всі, утім, інсталяції та полотна «Занурення» насичені релігійним змістом чи православними символами. Наприклад, не з першого погляду в підвішеній до стелі  легкій, прозорій конструкції Машлянка з поєднаних між собою тисяч соломинок упізнається баня візантійської церкви. Треба постояти біля неї хвилин десять, вдивлятися, дивуючись, як вона тримається, щоб аж потім спантеличено відкрити: це церква!  Картини ж Новосельського, якого вважають найвидатнішим польським сучасним художником, приїхали з трьох різних музеїв Речі Посполитої і годі в них шукати «занурення у православ'я» — це незвичайні жіночі торси а чи помаранчеві і темно-сині абстракції, жагуча, вражаюче сильна колористика.

            Вирішено, що виставка постійно оживатиме. Тобто, крім непорушної експозиції, біля стін ЦСМ у старовинній Могилянці з'являтимуться польські інсталяції. На відкритті, що відбулося у травні, працював Леон Тарасевич — він створив iз дощок надбудову над входом до галереї, яка нагадує київські Золоті ворота, і асоціації ці тим сильніші, чим більше золотаво-жовтої фарби додає майстер. Тарасевич (який, до речі, три роки тому вже мав виставку у ЦСМ, спільну з Тиберієм Сильваші) мусив «виступити» першим не тільки «по старшинству» і «табелю про ранги» — художник поспішав у перший тиждень червня до Парижа, де в рамках сезонів польської культури готує мистецьку роботу. Потім Ян Гирка здійснить художню інтервенцію у мури навколо подвір'я ЦСМ, Смочинські — у структуру стін самої галереї, Машлянко збудує скульптуру з трави та воску, а Анну Міца виконає своєрідне графіті на стінах галереї. Кожен занурюватиметься по-своєму...