За місяць до парламентських виборів Конституційний Суд виніс постанову щодо їх законності, підтвердивши можливість уперше обирати за пропорційно–мажоритарною системою та з 4–відсотковим прохідним бар’єром для партій і блоків.
«Перші оцінки складу новообраного парламенту — «червоний реванш», «полівіння» — не повинні заступити того факту, що це є наш вибір, вибір народу України. Парламент — це обличчя нації, «неча на зеркало пенять».
(До Верховної Ради потрапили, переступивши 4–відсотковий бар’єр, вісім партій і блоків: Компартія — 24,65% голосів, Рух — 9,4%, Народно–демократична партія — 5,01%, Партія зелених — 5,43%, СДПУ(о) — 4,01%), блок соціалістів і селян — 8,55%, «Громада» — 4,67%, ПСПУ — 4,04%).
Але не поспішатимемо говорити про абсолютно опозиційну більшість, бо є ще мажоритарники. Великою групою прийшли в політику підприємці, власники провідних компаній, відомих торгових марок», — писала «УМ».
Спікеріада з численними кандидатами та багатьма спробами тривала майже два місяці. 18 червня ледь не сталося «непоправне», коли лідерові КПУ Петру Симоненку для обрання Головою ВР не вистачило лише 5 голосів. Та зрештою спікером обрали ставленика селян, соціалістів та комуністів Олександра Ткаченка. 7 липня фігурант афер навколо асоціації «Земля і люди» отримав 232 голоси.
«Керівник Верховної Ради — це не перший у державі чоловік, але й не другий», — сказав новообраний спікер на своїй першій прес–конференції. Згодом Ткаченко дещо відійшов від лівого табору і став досить конструктивно співпрацювати з урядом Пустовойтенка.
Загострилася криза з невиплатами зароблених коштів, як бюджетникам, так і в інших галузях. Не отримувати зарплату три місяці було фактично нормою, по півроку — теж не дивина. Найрадикальніше протестували проти цього гірники. Колона шахтарів ДХК «Павлоградвугілля», наприклад, прийшла пішки до Києва. Під спекотним червневим сонцем вони стукали біля Кабміну касками доти, доки не отримали 17 млн. грн. на виплату поточної зарплати і 30 млн. — як кредит на ці ж цілі.
Президент України Леонід Кучма і канцлер Австрії Віктор Клімов 23 квітня відкрили Монетний двір у Києві. Саме Монетний двір Відня став генеральним підрядником створення аналогічного виробництва Нацбанку України. Тепер, як сказав на церемонії відкриття голова НБУ Віктор Ющенко, вперше з часів Київської Русі, після семисотрічної перерви, у Києві налагоджено випуск своїх монет.
Верховна Рада своїм рішенням запропонувала Президентові звільнити з посад Прем’єр–міністра Валерія Пустовойтенка, міністра культури Дмитра Остапенка і главу КМДА Олександра Омельченка за надмірні витрати на ремонт Палацу «Україна». На це було виділено 80 млн. доларів, при тому що один журнальний столик коштував 1625 дол., портьєри — 8970 дол. тощо. Уряд назвав це виявом війни компроматів, обіцяної екс–Прем’єром Лазаренком та політичною істерією перед відходом цього скликання ВР у небуття.
У Миколаївському обласному суді відбувся процес у справі президента Чорноморського морського пароплавства «Бласко» Павла Кудюкіна. На початку він відмовився говорити, спілкуючись тільки знаками, і пояснюючи це серйозними недугами.
Зрештою Кудюкін отримав вирок — 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та відбуванням строку в колонії суворого режиму. При цьому голова парламентської слідчої комісії Юрій Кармазін заявив, що суд розслідував лише чверть скоєних екс–президентом «Бласко»–ЧМП правопорушень.
У березні під час візиту до Києва держсекретаря США Мадлен Олбрайт Україна приєдналася до угоди про режим контролю за ракетними технологіями, що утискає її як виробника ракет середнього й малого радіуса дії, та відмовилася від поставки турбін для іранської АЕС у Бушері. Відтак не справдилися прогнози щодо твердості Києва на переговорах з американською «залізною леді».
У червні завершилася епопея з видачею населенню приватизаційних майнових і компенсаційних сертифікатів. Після цього за три дні до закриття «приватизаційного вікна» на руках у людей перебувало ще 7–8 мільйонів ПМСів. Після 1 липня такі ПМСи перейшли у власність держави, а КСи — у власність уповноважених осіб.
Ознака стабільності економіки: згідно з постановою Кабміну тепер кожний український громадянин може піти в магазин і купити в розстрочку меблі, одяг, побутову техніку, музичні інструменти, будівельні матеріали, посуд, машину, комп’ютери і навіть будинок. Щоправда, спочатку жоден з опитаних «УМ» столичних магазинів не збирався прислухатися до урядових рекомендацій, мотивуючи це недостатньою економічною стабільністю та відсутністю законодавчої бази.
Форум року в Україні. 9 травня в Києві почали роботу щорічні збори Європейського банку реконструкції та розвитку. За два дні до з’їзду ремонтники ще наводили марафет на Українському домі.
У ніч на 10 вересня після старту з космодрому «Байконур» на 272–й секунді польоту вибухнув український ракетоносій «Зеніт» з 12 американськими супутниками на борту. Доти вітчизняний ракетоносій вважався найнадійнішою у світі ракетною системою, до того ж екологічно чистою, яка не має аналогів у світі.
Не встигли поховати членів екіпажу українського військово–транспортного літака Іл–76, який 13 липня зазнав катастрофи у Перській затоці (загинуло семеро військовиків і один цивільний супроводжувач, які тримали курс з ОАЕ на Миколаїв), як в Еритреї при заході на посадку 17 липня розбився Іл–8. Разом із літаком Української авіатранспортної компанії Міноборони загинули 9 членів екіпажу та співробітник торговельної фірми.
Страшенної сили вибух струсонув землю, примусивши здригнутися сотні людей, які зібралися 29 вересня на околиці міста Первомайськ, що на Миколаївщині, разом із заступником міністра оборони США Едвардом Уорнером та послом Стівеном Пайфером. Вони спостерігали ліквідацію першої шахтної пускової установки новітньої твердопаливної ракети СС–24 («Скальпель»). Таким чином було розпочато роботи з ліквідації 46 пускових установок СС–24.
У Житомирі почався суд над Анатолієм Онопрієнком, який, як з’ясувало слідство, здійснив 52 жорстоких убивства у Братковичах, Бузьку Львівської області, Малині й Гамарні Житомирської області та в інших містах України. Серед убитих — десятеро дітей. Кримінальний кодекс України ще передбачає смертну кару як виняткову міру покарання, але, маючи зобов’язання перед Радою Європи, з березня 1997 року Україна не виконує смертних вироків.
4 квітня на шахті ім. Скочинського в Донецьку на глибині 1200 м стався вибух метаноповітряної суміші — саме тоді, коли під землею перебували гірники обох змін — усього більше 600 осіб. Кількість жертв сягнула 63 людини.
Через чотири місяці, у ніч на 16 серпня, вибухнув метан на луганській шахті ім. ХІХ з’їзду КПРС — 24 жертви.
Стратегічно важливу південну ділянку в районі села Джурджулешти, яка дозволить Молдові вийти до Дунаю і стати навіть «морською державою», Україна обміняла на 7 км другорядного автошляху серед плавнів. Несподіваність цього «ченджу» тільки посилює підозри, що Україна знову сама себе «кинула».
Після позову футбольного клубу «Динамо» (Київ) про відшкодування моральних збитків закрилася газета «Всеукраинские ведомости», яка вмістила жартівливо–критичний матеріал про масовий вступ усього «Динамо» в Соціал–демократичну партію України (об’єднану). Тоді президентом клубу був один із лідерів СДПУ(о) Григорій Суркіс.
Голова СДПУ(о), екс–міністр юстиції Василь Онопенко, в інтерв’ю «УМ» сказав: «Наша партія до цього не причетна. Правдою є лише те, що заяви про вступ до СДПУ(о) подали деякі гравці «Динамо» та Валерій Лобановський, і ми не можемо їм відмовити. А до суду «Динамо» звернулося тому, що вважало, ніби постраждала його ділова репутація. І це цілком демократичне вирішення проблеми. Суд стягнув кошти. Можу запевнити, що в цій справі ніхто не використовував своїх можливостей, аби вплинути на її розв’язання».
На Зимовій Олімпіаді в Японії Україна виграла лише одну медаль — «срібло» біатлоністки Олени Петрової. Відтак наша збірна посіла 18–те місце в таблиці нагород.
У хокейному турнірі вперше грали представники клубів НХЛ, зокрема канадець Уейн Грецьки. Однак канадці поступилися у півфіналі чехам. У фіналі Чехія обіграла Росію з футбольним рахунком 1:0.
Це були найбільші Зимові ігри в історії, які зібрали 2400 спортсменів із 72 країн.
Подібної спортивної події столиця України ще не бачила. Понад 9 тисяч глядачів у Палаці спорту стали свідками справжніх професійних боксерських поєдинків. Пропрацювавши два роки у гамбурзькому клубі «Юніверсум бокс промоушн», брати Клички організували поєдинки в рідному Києві.
22–річний Володимир відстоював звання інтерконтинентального чемпіона WBC і в 11–му раунді програв нокаутом 32–річному американцеві Россу П’юрітті. Натомість Віталій Кличко зберіг пояс чемпіона Європи, просто забивши за 109 секунд італійця Франческо Спінеллі.
Інформаційним спонсором великого вечора боксу виступала «Україна молода».
У листопаді у Закарпатській області у 118 населених пунктах на берегах річки Тиси та її приток було підтоплено понад 6800 будинків, близько 800 — зруйновано, відселено понад 24 тисячі людей. Лікарні Мукачевого переповнені. Люди з травмами, а ще більше тих, хто підхопив хвороби в студеній осінній воді... Перша гуманітарна допомога, як не дивно, надійшла не з інших регіонів України, а з Угорщини та Німеччини. Двох «підтоплених» дітей узяв до себе в сім’ю прем’єр–міністр Угорщини Віктор Орбан».
«Істина — у часнику й вині: скажем грипу наше дружне «ні!»
«Нехай народ проголосує за тих, хто робить, а не тих, хто галасує»
«Парламент на літеру «Х». «Хороший», як ми самі і наше життя»
«Весна прийшла. З лівої ноги»
«Боже, нам єдність продай»
«Добрий лікар МВФ, він в Америці сидить»
«Гривня упала і віджалась»
«У Палаці «Україна» добрі туалети, але боржників непогано було б прикувати ще й наручниками»
— такий заголовок відкрив серію матеріалів про спроби глави уряду вибити борги в держбюджет.
Прем’єр–міністр Валерій Пустовойтенко 6 серпня влаштував розширене засідання Кабміну в київському Палаці «Україна», вирішивши не випускати із приміщення всіх запрошених керівників організацій та установ, які мають заборгованості з платежів до держбюджету, Пенсійного і Чорнобильського фондів. За рішенням КМ, ці керівники мали перебувати «під арештом», доки не перерахують не менше 35% боргу у Пенсійний фонд і не менше 5% заборгованості до держбюджету. Як зазначив Пустовойтенко, у палаці створено комфортні умови для роботи учасників засідання протягом доби, забезпечено зв’язок і харчування, а «головне, що ми свого часу зробили дуже гарні туалети».
Друга частина розширеного засідання відбулася на зборах начальників Цивільної оборони. Пустовойтенко як керівник ЦО України обрав для вишколу злісних неплатників місто Переяслав–Хмельницький на Київщині. Там боржники мусили вправлятися у носінні протигазів.
У перших масштабних заняттях з ЦО під Переяславом взяло участь 742 чоловіки. Із них на наступний «термін» у наметовому містечку залишилися на «безстрокове проживання» близько 600 керівників підприємств–боржників. Проблема неплатежів хоч якось почала вирішуватися.
* * *
У жовтні додався ще один 16–сторінковий номер «УМ» замість 8–сторінкового — у середу.
Тираж у січні становив 74 826 примірників, у грудні — 62 060. Передплатна ціна впродовж року підвищилася лише на 5 коп. за місяць — до 1,75 грн. На весь 1999 рік «УМ» можна було передплатити за 21 грн.
«До результатів праці цієї людини кожен із нас доторкається щодня — підписи другого голови Національного банку Вадима Гетьмана стоять на мільйонах гривень. 22 квітня о пів на дев’яту вечора життя Вадима Петровича обірвалося. У ліфті Гетьманового будинку по вулиці Суворова, 13 у Києві працював кілер–професіонал: пістолет ТТ, чотири точні постріли з шести, три з них — у живіт, один — контрольний — у голову. Такого гучного розстрілу в Україні в мирний час, певно, не було з часів убивства Столипіна. Кому перейшов дорогу 62–річний депутат, професіонал, якого називали майстром компромісу?» — писала «УМ».
Тоді Гетьман лишався керівником Української міжбанківської валютної біржі і не пройшов до парламенту, програвши вибори на мажоритарному окрузі. За півроку до вбивства в інтерв’ю «УМ» Гетьман прямо сказав про свої амбіції як «п’ятого елемента» (представника фінансової, банківської системи) перед усіма можливими виборами. Вадим Петрович був наставником голови НБУ Віктора Ющенка. Як писала «УМ», вони стояли на чолі однієї команди, котра якраз зароджується.
Біржовий комітет УМВБ встановив винагороду в розмірі 100 тисяч доларів тому, хто допоможе в розкритті убивства.
P. S. Тривале розслідування вивело на слід убивці аж у 2002 р. Ним виявився Сергій Кулєв, член так званої «банди Кушніра», донбаського злочинного угруповання. Після довгого процесу Кулєв отримав довічне ув’язнення.
На початку групового відбіркового турніру до Євро–2000 збірна України під керівництвом Йожефа Сабо в Києві на переповненому НСК «Олімпійський» обіграла збірну Росії — 3:2. Автори голів — Попов, Скаченко, Ребров.
Перед початком матчу українські фани освятили знамена в кафедральному соборі УПЦ КП — Володимирському. За бійки та бешкети було арештовано 45 українських уболівальників та 17 російських. Загалом із Росії прибуло 1800 фанів.
Показово: за опитуванням кримської FМ–радіостанції «Ассоль», 90% її слухачів — мешканців Криму — у цьому протистоянні вболівали за Україну.
Мобільні телефони перестали бути прикметою найбагатших і стали прикметою просто багатих. Зокрема, «трубки» прийшли у Верховну Раду. «УМ» писала: «Якщо раніше невиховані депутати колупалися в носах банальними пальцями, то зараз усе частіше — антенами мобільних телефонів. З оновленням парламенту (у тому сенсі, що до ВР прийшло багато «нових українців») трелі мобільників роблять головний законотворчий орган схожим на Курський ліс, де збожеволіли солов’ї. Кореспонденти «УМ» пішли на експеримент: слухаючи по радіотрансляції сесії ВР виступ депутата з місця, зателефонували йому на мобільний. Знайомий звук прорізав ефір і долинув до нашого кабінету».
Для довідки: у 1998 році апарат, залежно від моделі й «наворотів», коштував від 500 до 200 грн. Чим дорожча «трубка», тим вона була менша. За підключення апарата треба було віддати ще 400–600 гривень, а хвилина розмови в робочий час буднього дня коштувала 60–80 копійок. Зокрема, тарифікувалися і вхідні дзвінки.
1 квітня, в День сміху, в «УМ» під рубрикою «Я вам пишу» вийшла гумористична інформація–розіграш під заголовком «Покохайте комуніста — хутко, хутко, дуже ху...»
Лист у редакцію нібито писала давня коханка комуніста Петра (без наведення прізвищ) Маня з Маріуполя, яка згадувала їхню з Петею любов, коли він секретарював у Жданівському міськкомі партії. «Донечки наші, Ленініана і Даздраперма, нівроку, дуже на тебе схожі, слухняні — моральний кодекс будівника комунізму щовечора перед сном читають. От тільки тата свого не бачили вже давно», — через газету Маня передавала привіт своєму «соколику» і кликала знову в Маріуполь їсти його улюблені сосисочки та паритися в баньці ще з двома–трьома комсомолками. Замітку було ілюстровано портретом лідера КПУ з підписом: «Чи той це Петя?»
Петро Симоненко гумору не зрозумів і подав до суду позов із вимогою відшкодувати моральні збитки на суму 5 тис. грн. Після тривалого розгляду суд скостив «штраф» для «УМ» до тисячі гривень.
Продовження серіалу «УМ» з викриттям Павла Лазаренка. Раз по раз на наших сторінках вибухали матеріали про відмивання екс–главою уряду коштів, незаконне відкриття рахунків у швейцарських банках. Ішлося про приватизацію державної дачі, газові афери з корпорацією «ЄЕСУ» та дніпропетровською агрофірмою «Наукова», закупівлю розбірних будиночків та автомобілів «Опель Омега», квартиру Лазаренка на Десятинній, 10 у Києві (поруч із Кучминою) тощо. Результатами розслідування ділилися нардеп Григорій Омельченко та прокуратура.
Наприкінці січня Радянський районний суд Києва виніс перше рішення у справі за позовом народного депутата Павла Лазаренка до редакції «УМ». Ми розцінили результат як 3:1 на свою користь. Сторона екс–Прем’єра зняла три пункти позову, і суд задовольнив тільки ту частину претензій Лазаренка, що стосувалася публікацій «УМ» про заснування ним дніпропетровської фірми «Ладоки» («Лазаренко—Донець—Киряш»). Редакція подала касаційну скаргу.
Перед самими парламентськими виборами в березні, у яких брала участь партія Лазаренка — «Громада» — Генпрокуратура звернулася до Верховної Ради з поданням про надання згоди на притягнення нардепа Павла Лазаренка до кримінальної відповідальності (за доведеними фактами у справі про незаконне відкриття рахунків у швейцарському банку UBS за домовленістю з мешканцем Цюріха Вернером Метцем та переховування валютної виручки від торговельно–фінансових операцій фірми LIP Handel AG, де LIP означало прізвище Лазаренка та його ініціали). Однак спікер Мороз відклав розгляд подання у довгу шухляду.
Але настав грудень, і маємо заголовок: «Як і професор Плейшнер, Лазаренко провалив явку у Швейцарії». Правоохоронні органи Швейцарської Конфедерації в Базелі затримали народного депутата України, колишнього Прем’єр–міністра Павла Лазаренка і перевели до в’язниці у Женеві. «Хазяїн» потрапив за швейцарські ґрати, перетинаючи кордон із паспортом громадянина Панами.
У Швейцарії справу Омельченка продовжив судовий слідчий Лоран Каспер–Ансерме, один із найвідоміших західних фахівців у сфері боротьби з міжнародною корупцією, оргзлочинністю та відмиванням брудних грошей. Невдовзі Лазаренка випустили під заставу — з умовою прибути на допит у перших числах березня 1999 р..
Курс долара на початку року був 1,9 грн., тобто гривня після впровадження у 1996–му девальвувалася лише на 5 коп. Зате наприкінці грудня 1998 р. за $1 давали вже 3,43 грн.
Найбільші інфляційні хвилювання відбулися в серпні, коли Україну зачепила фінансова криза Росії. Тоді гривня за кілька днів сягнула позначки 2,25 грн. за долар. З 20 серпня Нацбанк встановив ряд регламентів для захисту національної грошової одиниці від фінансової кризи, яку спричинив російський дефолт. Зокрема, НБУ видав розпорядження проводити всі депозитні операції під валютну заставу. Також під контролем перебував валютний коридор. Голова НБУ Віктор Ющенко наголошував, що Україна не має аналогій з російською ситуацією на валютному ринку, «адже компонент нашого внутрішнього і зовнішнього боргу становив 30%, тоді як у банкрута Росії — вдвічі більше».
«УМний» віршомаз Ярко Бантина відгукнувся на ситуацію віршем:
Упала гривня — і давай валятись.
«Вставай, застудишся, холодна вже земля.
В моєму домі — не девальвуватись!» —
народець український промовля.
Бо не було такого договору,
щоб прив’язати гривню до рубля.
Та є мінор у цю святкову пору,
і є матюк, на ноту схожий (ля)».
На початку вересня, після того як Міжнародний валютний фонд схвалив надання Україні кредиту за програмою розширеного фінансування (EFF) у розмірі 2,226 млрд. доларів, Нацбанк оголосив про нові параметри валютного коридору: 2,5—3,5 грн. за долар.
Патріарх Філарет: «Мрію дожити до часу, коли в Україні буде одна помісна православна церква».
«Стосовно паралелей, які зараз дехто проводить між мною й Іваном Мазепою, то він був державним діячем і прагнув визволити Україну від обіймів Росії. Я ж прагну, аби наш народ мав духовну незалежність. Порівняння тут зайві, хоч і отримали ми від Москви однакову «нагороду» — анафему».
* * *
Голова Державної податкової
адміністрації України Микола Азаров: «Мине 5–6 років — і ми матимемо нормальну цивілізовану податкову службу».
«На три чверті ДПА фінансується з держбюджету. А оскільки вітчизняну податкову службу створено з нуля, і для боротьби з «тіньовиками» їй потрібні пристойні автомобілі та оргтехніка, засоби зв’язку і високі технології, приміщення і системи захисту, то було прийнято рішення, що 30 відсотків від донарахувань у бюджет ДПА може використовувати для розвитку власної матеріально–технічної бази. За минулий рік ми зібрали в консолідований бюджет країни 24 млрд. грн.»
* * *
Перший український астронавт
Леонід Каденюк: «Хто буде другим нашим космонавтом? Я думаю, мій дублер Ярослав Пустовий, який пройшов підготовку у США. Але і свою кандидатуру я не знімаю. Літати мені сподобалось».
* * *
Геннадій Удовенко: «Гаслом Народного руху на виборах було — «Потрібні зміни». Я хотів би це підтвердити своїм прикладом. Треба, щоб у МЗС прийшли нові люди. Я зміну собі готував (міністром закордонних справ замість Удовенка став Борис Тарасюк. — Ред.). А щодо мого балотування у спікери Верховної Ради, то ви знаєте, скільки кандидатів на цю посаду називають. Хоча я особисто готовий до такої роботи, маю досвід не тільки дипломатичний, а й господарський».
* * *
Новий глава МЗС Борис Тарасюк: «Не можна фетишизувати залежність України від Росії».
«Росія не меншою мірою залежна від нас, ніж ми від неї. Так, ми залежні від поставок енергоносіїв, але ж і Росія залежна від такого великого енергоспоживача, як Україна. Через нас іде найбільший транзит газу. Зрештою, сьогодні немає у світі держави, яка б не мала боргу. У нас уже виробився комплекс, що Україна — боржник. А мало хто говорить, що російські підприємства ВПК заборгували українським, що фізичні та юридичні особи України не можуть забрати свій борг із заморожених Росією рахунків Зовнішекономбанку СРСР».
* * *
Голова КУНу Слава Стецько, обрана до ВР у мажоритарному окрузі: «Програна битва не є програною війною».
«Чому блок КУН й УРП «Національний фронт» не пройшов до парламенту? Бо ми не мали ні телебачення, ні радіо, не могли увійти в кожну хату. Не мали великих фінансових можливостей і ставили лише на народ та власні сили. Також Народний рух дуже сильно працював проти нас, бо, напевне, боявся, що ми заберемо їхні голоси. У парламенті ми маємо шістьох депутатів–мажоритарників від КУНу і двох — від УРП, але є понад сотня депутатів, з ким ми можемо порозумітися і співпрацювати. Нам треба обов’язково змінити уряд».
* * *
Голова ПСПУ Наталя Вітренко: «Мороз — це український Горбачов».
«Чи ображає мене, що називають то «українським Жириновським у спідниці», то «конотопською відьмою»? Та зрозуміло, що жінці в політиці у десять разів важче, ніж чоловікові. Перш за все через наш побут. Я йшла в політику не для того, щоб з усіх боків приймати квіти. Безумовно, я йду проти якихось інтересів. Якби в мене була інша позиція, мені було б простіше. Але сьогодні треба вибирати: чи я буду захищати трудящих, чи обслуговувати пануючий клас. Для мене головне, щоб мене поважали люди, а ярлики — це несуттєво».
* * *
Олег Тягнибок: «Парламент почне працювати, лише якщо пригрозити йому розпуском».
Підзаголовок інтерв’ю: «Єдиний ультраправий у Верховній Раді, лідер Соціал–національної партії зі Львова підтримує позицію Президента Кучми».
* * *
Начальник Управління держохорони генерал–майор Юрій Таберко: «Під час охоронних заходів ми перевіряємо всіх без винятку громадян, і журналістів теж. Адже вони можуть перебувати у безпосередній близькості до особи, що охороняється. Тож мене дивує реакція українських журналістів на прохання охоронця показати диктофон чи відеокамеру. Не кожен із них розуміє, що знаряддям замаху може стати навіть губна помада, нашпигована вибухівкою».
* * *
Генеральний прокурор Михайло
Потебенько — гість редакційного подіуму «УМ»: «Політики в нашій роботі немає. Я залежу від Президента тільки з питань дотримання законності».
«Якою мірою у справі Лазаренка фігурує корпорація ЄЕСУ? Навколо них усе і крутиться. А ви думаєте, чого такий спротив, активність через пресу? У нас уже все є. Навіть більше, ніж вони чекають. Бо думали, що дістати не можна. Але ми дістаємо — є договори міжнародні, є закон».
* * *
Хірург Олександр Шалімов: «Ми з Амосовим не були друзями, але не були й ворогами. Просто суперниками. І це слугувало нашому розвитку. Він частково зробив мене, я частково — його».
Історія від Шалімова: «До хірургічних розробок свого часу доклало рук КДБ. В інституті німці встановили суперсучасний апарат. Працівник, який опановував новинку, може, заради цікавості, а може, для ознайомлення, брав частину установки — відеомагнітофон — додому. Цього співробітника спецслужба запідозрила у шпигунстві, клеїла йому пограбування в особливо великих розмірах. Із цього сьогодні можна посміятися, але це завдало відчутних збитків нашій хірургічній школі. Через тяганину і з’ясування ми втратили час. У чомусь нас випередила Москва».
* * *
Софія Ротару: «У чому секрет моєї нев’янучої краси? Можливо, в тому, що люди мене хочуть саме такою бачити. А можливо, в тому, що я постійно в роботі. Але спеціально для цього я нічого не роблю. Коли мене запитують, а хто тобі їсти готує, прибирає, я відповідаю: все я сама, в одній особі. Мені навіть соромно було б, якби хтось за мене щось робив».
* * *
Нова зірка української естради Андрій Данилко (Вєрка Сердючка), ведучий телепрограми «СВ–шоу»: «Я теж помітив, що фрази з моїх виступів стають народними. Я говорю щось, а воно розходиться. Але мене коробить, коли мої слова при мені використовують. Якось їх плюсують, переграють, межі не відчувають. Терпіти не можу, коли мене копіюють. Вони думають, що надіти спідницю і сказати тонким голосом: «Ліда–Ліда, тя–тя–тя», —це вже буде дуже смішно. Я говорю деякі речі на межі фолу, але намагаюся тримати баланс. Не можу навіть уявити, щоб Вєрка сказала слово «задниця». А вони — міри не знають і говорять усілякі непристойності».
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
