Генна інженерія

Відколи львівський «Тиждень актуального мистецтва», який щороку організовує мистецька агенція «Дзиґа», заявив про зміну формату, Львів мав усі шанси залишитись цього літа відрізаним від світу арт–новин. Але зусиллями колишнього львів’янина Павла Гудімова, куратора «ЯГалереї», місто стало майданчиком для непересічного проекту «Генофонд. Пінакотека», який зібрав під одним дахом 12 молодих митців з усієї України.

Проект «Генофонд» стартував ще торік, а своє виставкове життя розпочав у Вільнюсі, де справив на відвідувачів неабияке враження, адже відгуки, як відлуння, долинали ще й на цьогорічній експозиції «Арт–Вільнюс». За словами Павла Гудімова, мистецтво, яке роблять в Україні, відрізняється від російського, польського чи литовського молодого мистецтва, тому й не дивно, що «Генофонд» визнали за кордоном одним із найцікавіших проектів, що присвяченi молодому мистецтву Східної Європи.

«Більшість програм для митців в Україні — це конкурси. Ми ж вирішили від них відмовитись і зробити радше проект–дослідження, — пояснив концепцію виставки «Генофонд. Пінакотека» Павло Гудімов. — Зараз ми представляємо груповий проект, де всі роботи повинні взаємодіяти між собою». Він також зазначив, що хотів би привнести у «Генофонд» кураторську складову, проте поки що не бачить молодих людей, які могли б ініціювати кураторські проекти.

Учасниками «Генофонду» стали, зокрема, Микита Кравцов із серією робіт «Тіло–Механізм», де академічна тілесність зводиться до майже абстракції, й Антон Логов — представник школи нової абстракції в Україні, що тісно пов’язана з іменами Тіберія Сільваші та Ігоря Яновича: його «Адаптація» — спроба створити нове бачення цього напряму і синтезувати його з авангардом, точніше з «Чорним квадратом» Малевича. У гру з пам’яттю бавиться у проектах Добриня Іванов: або ховаючи уламки спогадів про алко–треш із друзями у коробки на семиметровому столі, або ж копирсаючись у секонд–хенді, речах, які пам’ятають своїх господарів. Юрій Денисенко у роботах на тему метро проявляє страх перед механічним, штучним буттям. Львівський митець Садан упевнений, що боги мають «Термін використання», тому його червоний цап у інвалідному візку — це символ Бога, про якого всі забули.

Не обмежуючи авторів тематичними рамками, «Пінакотека» стала певним «зрізом» нас­троїв молодих художників. До слова, однією з важливих складових програми «Генофонд» є робота її куратора. Упродовж двох років, подекуди під впливом, а подекуди і завдяки Павлу Гудімову, концентруючись над виставковими проектами, художники змінювались і розкривались. Так, упродовж цього часу Садан, для якого «Пінакотека» стала чи не першою виставкою у місті, де він живе і працює, відклав амплуа графіка–ілюстратора і повністю зосередився на пластиці. Антон Логов пройшов шлях від формальної деконструкції міського пейзажу на полотні до соціально відповідального абстрактного живопису. А Володимир Стецькович вразив непередбачуваністю в підході, але послідовністю в роботі з темою.

Виставка «Генофонд. Пінакотека» експонується на третьому поверсі Львівського палацу мистецтв до 14 серпня.

Божена ГОРОДНИЦЬКА