...Від нової сільської школи стежина вивела на узвишшя, до залишків кам’яної брами. За нею — острівець минулого, точніше — його уламків. У глибині дворища, поміж струнких ялин та білокорих беріз проглядалася ще красива, незважаючи на зяючі порожнечею віконні та дверні отвори, одноповерхова будівля. На її фронтоні ще вціліло ліплення, подекуди збережені маскарони над вікнами, обсипана штукатурка. Таким ми побачили один iз численних палаців Вінниччини — в селі Нападівка...

Якщо візиткою, скажімо, Тернопілля є замки, то для Вінниччини характерні архітектурні пам’ятки більш пізніх часів — панські садиби та палаци. Проте й вони дійшли до сьогодення в різному стані — від добре збережених до руїн. Тільки замки руйнувалися протягом тривалого часу, а для багатьох палаців та садиб фатальною стала остання чверть століття. Якщо в 30–х роках минулого століття влада цілеспрямовано нищила культові споруди, що були окрасою наших міст і сіл, то тепер головною причиною загибелі палаців є байдужість як органів влади, так і населення до архітектурної спадщини в поєднанні з мізерними коштами, що виділяють на їхнє утримання, а то й зовсім не виділяють. А в багатьох селах це чи не єдині потенційні екскурсійні об’єкти, які можуть привабити туристів i стати джерелом поповнення місцевого бюджету.