Четверо піддослідних

Влада таки взялася проводити медичну реформу. Пілотний проект стартував нещодавно у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві. «Передбачається розмежувати рівні надання медичної допомоги пацієнту на первинний, вторинний (спеціалізований), третинний (високоспеціалізований), а також екстрену та паліативну медичну допомогу», — пояснив нововведення міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко. За словами чиновника, сьогодні меддопомога вже нікого не задовольняє: ні споживачів послуг, ні працівників галузі. Проте головний наголос міністерство робитиме на розвитку первинного рівня меддопомоги. «Лікарів, які надаватимуть первинну допомогу, сконцентрують у спеціальних центрах, де працюватиме кілька спеціалістів, лабораторії, рентген–кабінети. Але найголовніше — вони стають юридичними особами», — сказав міністр.

Спеціалізована амбулаторія — другий рівень меддопомоги — передбачатиме, що лікарі працюватимуть у консультативно–діагностичних центрах. «Передбачається також створення госпітальних округів, які працюватимуть за принципом єдиного медичного простору, — заявив Аніщенко. — А отже, ці центри обслуговуватимуть не тільки мешканців даного району чи міста, адміністративно–територіальні кордони вже не матимуть значення». Планований «діаметр» одного округа — 60 км: аби пацієнта могли швидко доставити в лікарню. Проблема, яку має розв’язати міністерство — дефіцит близько 50 тисяч дільничних лікарів та застаріле медичне обладнання.

Проте, на відміну від радянської медицини, яка завжди рекомендувала лягати в лікарню, медична реформа робить наголос на амбулаторному лікуванні. «Перебування хворого в стаціонарі обходиться в 150 гривень щоденно. А 60% пацієнтів можуть лікуватися в домашніх умовах», — порахував міністр. Кошти, які звільняться, передбачають скерувати на організацію первинної меддопомоги. Цей перерозподіл, усупереч думці профспілок та незалежних експетів, і має дати необхідні кошти для реформи. Міністерство передбачає закінчити тестування чотирьох «піддослідних» до кінця 2013 року, а далі впроваджувати цінні напрацювання в решті областей. Утiм за підрахунками профспілок, без належного бюджетного фінансування — якого, до речі, навіть не обіцяють — і лише за допомогою перенаправлених потоків реформа триватиме щонайменше років десять.

Надлишок грошей у бюджеті не з’явиться, тому експерти радять не забувати про такий варіант фінансування, як обов’язкове медичне страхування. «Медична реформа неможлива без участі страховиків і запровадження обов’язкового медстрахування. ОМС — це складова частина реформування медицини. Я не розумію впертості і нерозуміння цієї державної проблеми. Ми забезпечуємо додаткове джерело фінансування медицини, а страхова компанія — це потужний фінансовий інструмент, — каже генеральний директор компанії «Нафтагазстрах» Анатолій Чубинський. — Це складні питання, непопулярні рішення. Але потрібно вже зараз вносити зміни у законодавство і працювати. Ми сьогодні не готові? Так ми і до 2020 року не будемо готові. Систему охорони здоров’я треба розвивати предметно і невідкладно».

«З одного боку, грошей завжди не вистачає, з іншого — кошти є, виділяються мільярдні суми. Виділяються на утримання лікарень, а не на лікування хворих. Коли ці кошти будуть іти за хворим, коли лікувальні заклади будуть конкурувати, коли медпрацівник, лікар будуть боротися за хворого, а не хворий шукатиме лікаря, ось тоді буде правильно. Тому цю систему треба поставити з голови на ноги, — каже Володимир Зелений, заслужений лікар України, який понад 20 років працював головлікарем у центральній районній лікарні на Харківщині. На думку експерта, всі задекларовані в цьому експерименті речі — про первинну допомогу, про розподіл на різні рівні, є правильними. Але вони не принципові. «Головне — щоб 75 відсотків пацієнтів обслуговувались у сімейних лікарів на первинному рівні і сімейні лікарі їх лікували, — каже Зелений. — У сімейного лікаря має бути житло, клініка, операційна для амбулаторних операцій, обладнання, автомобіль. Цього сімейного лікаря ще треба навчити, перекваліфікувати. Натомість швидка допомога має бути самостійним закладом і має забезпечувати невідкладною допомогою на визначеній території. Ця територія має займати не більше ніж півгодини часу від отримання виклику до моменту надання допомоги.