— заголовок «УМ» на першій шпальті після ухвалення Верховною Радою Основного закону.
Тривала конституційна криза полягала передусім у небажанні лівих сил на чолі з Головою ВР, соціалістом Олександром Морозом, віддавати більші повноваження Президенту Кучмі. Крім того, підтримки СПУ, КПУ і СелПУ не знаходили статті проекту Конституції про державну мову та державну символіку.
Глава адміністрації Президента Дмитро Табачник (в інтерв’ю «УМ»): «Спостерігаючи за потугами парламентських лівих, стає ясно, що робиться спроба умертвити конституційний процес шляхом його забалакування. Ще в часи Третьої Республіки у Франції народився вислів: «Якщо хочете поховати справу — доручіть її парламентській комісії». (Інтерв’ю відбулося в лікарні Феофанії, де «сірий кардинал» Кучми понад місяць лікував грип, що переріс у пневмонію.)
26 червня, повернувшись із Польщі, Леонід Кучма підписав указ про проведення 25 вересня всеукраїнського референдуму щодо затвердження проекту Основного закону, підготовленого Конституційною комісією і схваленого парламентом у першому читанні. Референдум мав коштувати 30 трлн. крб. (курс долара — 176 тис. крб.).
Під натиском Кучми Верховна Рада зосередила сили, розглянула і затвердила Конституцію, що передбачала президентсько–парламентську модель влади. Засідання тривало 23 години — весь день 27 червня і всю ніч. Доповідачем на трибуні був Михайло Сирота, голова тимчасової конституційної комісії ВР. На ранкове святкування, де нардепи розпивали шампанське, прийшов і Леонід Кучма.
Сирота, керівник групи «Центр», тоді дав «УМ» два інтерв’ю: 1) «Будь–який розвиток суспільства, як кажуть марксисти, повинен здійснюватися в боротьбі і єдності протилежностей»; 2) «Дурнів у парламенті все ж небагато».
* * *
12 липня, в останній день 5–ї сесії Верховної Ради ІІ скликання, депутати склали присягу на новій Конституції. Першими під текстом присяги поставили підписи Ігор Квятковський, Вадим Гетьман, Леонід Кравчук, Сергій Терьохін, Володимир Стретович і В’ячеслав Чорновіл. У Маріїнському палаці Президент Кучма та Голова ВР Олександр Мороз підписали закон про прийняття Конституції України і введення її в дію. Урочистості збіглися з днем народження одного з творців Конституції, народного депутата Вадима Гетьмана.
Як випливає з репортажу «УМ», листа з підписаним текстом присяги до ВР прислав і депутат Юхим Звягільський, який переховувався від слідства в Ізраїлі. Він просив зняти з нього несправедливі обвинувачення.
«Другого вересня гряне гривня. Чесно і просто, як діти в школу» — заголовок–анонс з «УМ» в останній декаді серпня.
Грошову реформу чекали вже не перший рік. Але Нацбанк твердив, що ще не час — потрібно дочекатися стабільності після гіперінфляції. І ось: якщо на початку року курс купонокарбованця дорівнював 179,4 тис. за долар, то в серпні він опустився до 176,1 тис.
Купони міняли на гривні в розрахунку 100 000:1. Тобто 1 нова копійка дорівнювала 1000 крб.
«УМ» друкувала указ Президента про грошову реформу в Україні, датований 25 серпня, та роз’яснення Держкомісії з проведення грошової реформи, як і де обміняти карбованці на гривні (робітники, службовці, студенти — на підприємствах, в організаціях, установах; пенсіонери — у відділеннях зв’язку; непрацюючі та інші категорії населення в сільській місцевості — у місцях, визначених сільрадами; усі разом — у пунктах обміну банків).
У перші дні реформи до обмінних пунктів вишикувалися довгі черги. Деякі пункти не витримували натиску і зачинялися раніше закінчення робочого часу. Найбільше непорозумінь виникало з купюрами вартістю 1 грн., які були двох варіантів: канадського випуску 1992 р. та київського 1994 р. А в Харкові на центральному ринку чоловік намагався розрахуватися гривнею зразка 1918 р.
У місяць запровадження гривні середньомісячна зарплата по Україні становила 132,1 грн., пенсія по старості — 45,0 грн. Хліб «Український» коштував 66 коп., борошно — 75 коп. за кг, яловичина — 2,90 грн., свинина — 3,69 грн., вершкове масло — 6,31 грн., цукор — 1,17 грн., картопля — 64 коп., молоко — 50 коп. за літр, коробка сірників — 5 коп., проїзд на метро й автобусі в Києві — 20 коп., тариф на електроенергію — 6 коп. за кВт.
Перший курс долара до гривні — 1 грн. 76 коп.
За тиждень до реформи, у вихідні, пов’язані з Днем Незалежності, низка банків та їхніх фірм–агентів влаштували ажіотаж із продажем доларів, різко занизивши курс купона — до 195—210 тис. крб. за долар. Національний банк припинив дію агентських угод із цими установами, повідомив «Україні молодій» голова НБУ Віктор Ющенко, який напередодні введення гривні був гостем на «ПодіУМі» нашого редакторського кабінету.
Коментуючи побоювання швидкої девальвації гривні, Ющенко сказав: «Економічних підстав для зростання цін із новою грошовою одиницею немає. Але цього ще недостатньо. Є віра й невіра частини людей у цінові тенденції. Якщо люди йдуть за логікою «нехай я заплачу сьогодні дорожче, але мої гроші не пропадуть», вони програють. Ви ознайомлені з урядовою постановою про мораторій на підвищення цін на період реформи. Здається, нам вдалося переконати МВФ у тому, що цей крок на час реформи справедливий».
* * *
Віктор Ющенко в інтерв’ю «УМ»: «Чому наша нова монета називається копійкою? Тому що автори її не знали історії. Ніколи історично гривня не пов’язувалася з копійкою. Вони в парі не ходили... У нас є задум: після попереднього широкого обговорення презентувати українцям гроші, які колись паралельно супроводжували гривню... Тобто не виключено, що копійка може зникнути. Але це дуже далека перспектива».
* * *
Голова Біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі, заступник голови Комісії ВР з питань фінансів і банківської діяльності Вадим Гетьман розповідав «УМ»:
«Кожна Верховна Рада любить починати роботу зі створення слідчої комісії з приводу друкування гривень. Я кажу їм: нічого ви там не знайдете. Ніякої сенсації з приводу друкування гривні в Канаді чи на фірмі «Де Ля Ру».
Хоча один момент є. Тарас Шевченко на канадських зразках був лисим, а його вирішили замінити на портрет у шапці. Після того треба було бачити здивування депутата Івана Зайця: хто дозволив друкувати Шевченка в шапці?! Він не забарився з висновком: Гетьмана треба розглянути на слідчій комісії! Дуже вже Заєць хотів, щоб портрет Кобзаря на банкноті був схожий на нього...»
* * *
У листопаді «УМ» підсилила грошову тему ексклюзивним репортажем Дани Романець із Банкнотної фабрики — «Мистецтво творення купюр належить людям з бездоганним алібі».
«Коли зарплату видають — оце гроші! — зізнається начальник виробничого відділу. — А в цеху почуття жадоби до грошей, які є продуктом виробництва, атрофоване».
Про розмір зарплати та інші нюанси секретного режиму працівники фабрики не розповідають. «Наші сусіди знають, що ми випускаємо книги для дітей», — усміхаються художники, які працюють над створенням цінних державних паперів».
* * *
Поет Олександр Ірванець у рубриці «Придворні вірші» надрукував «Оду гривні».
Ми тебе чекали довго–довго.
Наш купон нарощував нулі,
а над нами з–поза Дону й Волги
кепкували кляті москалі.
Та вагома, як німецька марка,
вийшла ти із сейфів НБУ,
наче Попелюшка з закамарка
в радісну і збуджену юрбу.(...)
Нею вже платитимемо внески
і борги, і ціну за товар,
і нові поети українські
будуть нею брати гонорар. (...)
Наша предковічна, наша древня,
наша світанково–молода
по планеті вже крокує гривня,
і повік тверда її хода!!!
«Тату, чорт лізе в хату! — Дарма, аби не москаль!»
«Феміда — феміна продажна»
«Здрастуйте, я ваша тьотя», — каже Європа Україні»
«Человек РАССЕЯнный с улицы Осенней» (про Бориса Єльцина)
«Дим–димок від L&M, як студентські літа: не те тепер студентство, Україна не та»
«Гей, Дубініним ухнули!» («Містера «Ні» Юрія Дубініна таки послали послом Росії в Україну»)
«УМ» почала рік із рекордного для себе тиражу — 209 375 — третього в Україні. Передплатна ціна на місяць на початку року — 150 тис. крб. Смішні гроші. Адже в січні курс долара становив 179 тис. 400 крб. Тобто отримувати «Україну молоду» цілий місяць коштувало менше долара!
У першому півріччі «УМ» виконала всі обіцянки і впровадила третій номер на тиждень: крім вівторка та п’ятниці — у середу. При цьому передплатна ціна на друге півріччя не змінилася: 900 тис. купонів — на шість місяців, 150 тис. — на один.
Із ювілейного номера, в липні, «УМ» почала виходити чотири рази на тиждень (плюс субота). А з 14 листопада — щодня, крім неділі й понеділка (такий режим зберігався до кінця 2010 року).
У другому півріччі тираж спершу скоротився до 66 тисяч, а до кінця року зріс до 71 237 примірників.
Передплатна ціна на місяць, заявлена на 1997 рік, — 1,60 грн.
Перший ювілей «УМ» — п’ятиріччя — відзначили в ресторані готелю «Національний». Привітати газету прийшли Прем’єр–міністр Павло Лазаренко, міністри Юрій Кравченко, Геннадій Удовенко, голова Нацбанку Віктор Ющенко, глава адміністрації Президента Дмитро Табачник, інші представники уряду, «губернатори», відомі особи. Співали Ірина Білик, Марія Бурмака, Жанна Боднарук та Надія Шестак.
Президент Кучма видав спеціальний указ «Про присвоєння почесного звання «заслужений журналіст України» працівникам газети «Україна молода» — Василеві Неїжмаку, Ніні Романюк, Сергієві Сай–Боднару.
Рубрика «Ля–ля–фа» провела вікторину серед меломанів. Нагородження переможців — касетами, журналами, плакатами, запрошеннями на концерти — відбулося в редакторському кабінеті за участю поп–зірок Ірини Білик, Марії Бурмаки та Жанни Боднарук. Білик еротично їла банан і спровокувала сеанс читання думок на відстані, вручаючи за кожну правильно вгадану її думку спеціальний приз. А в жовтні у клубі «Барви» відбулася вечірка з нагоди першої річниці виходу такої популярної в масах сторінки «Ля–ля–фа» — із нагородженням призерів чергового меломанського конкурсу (І місце — Володимир Сергійчук), спілкуванням фанатів та виступами Бурмаки, Боднарук, Сергія Гери зі «Скрябіна», Анатолія Сухого, Надії Шестак.
У цій рубриці ми давали хіт–паради «Території «А» і «12 мінус 2», новини музичного життя, тексти хітів.
Паралельним курсом із «Ля–ля–фа» йшла інша сторінка — «Тусовка», де, зокрема, «смалив» про молодіжну культуру молодий критик Михайло Бриних.
В Україні почала формуватися нова партія влади — Народно–демократична на чолі з Анатолієм Матвієнком. В її президії можна побачити Валерія Пустовойтенка, Василя Євтухова, Віктора Ющенка.
Новий член НДП екс–спікер Іван Плющ розповів «УМ»: «Я погодився вступити, коли побачив тут багато молоді. Головне, щоб не вийшло, як у Черномирдіна: «хотіли як ліпше, а вийшло як завжди». Плющ заявив: «Я вважаю себе молодим політиком».
У травні Президент Кучма звільнив Євгена Марчука з посади голови уряду, пояснивши: «Заборгованість із соціальних виплат продовжує наростати і склала по зведеному бюджету 65,6 трлн. крб.; не налагоджена ефективна взаємодія з Верховною Радою, а Прем’єр–міністр зосередив зусилля на створенні власного політичного іміджу».
Маючи мандат народного депутата, Марчук перейшов на роботу в парламент. За його словами, він не сприймає мотивів відставки, викладених у заяві прес–служби Президента. «Будь–які намагання звалити вину за стан в економіці на Прем’єр–міністра приречені. Причини значно глибші. Але час розсудить», — сказав Марчук.
Коментар голови НРУ В’ячеслава Чорновола: «Крок Президента був вимушеним і необхідним. Оцінюємо це рішення позитивно. Марчук виявився типовим представником командно–адміністративної системи, не зумів проводити реформи, не шукав порозуміння з національно–демократичними силами, натомість гуртував навколо себе людей зовсім іншої орієнтації».
Після Марчука уряд очолив Павло Лазаренко, що був першим віце–прем’єром. І Рух, і більшість інших сил підтримали призначення нового Хазяїна. За висновками політологів, уже наприкінці літа впливовість Павла Івановича перевищила впливовість Кучми (з цього приводу «УМ» щомісяця публікувала рейтинги від Київського центру політичних досліджень та конфліктології).
В гостях у редакції «УМ» Лазаренко виклав своє кредо: «Взявся — роби, не можеш — не заважай. Я звик працювати в команді, працювати на довірі. Але той, хто формує команду, повинен мати право питати з неї так, щоб вона аж тріщала».
16 липня о 7:15 у Києві поблизу Московського моста спрацював вибуховий пристрій. Сила вибуху була еквівалентна 3 кг тротилу. Машину Прем’єр–міністра Павла Лазаренка, що саме проїздив тим шляхом, відділили від вибуху 2–3 метри. Кореспонденти «УМ» дослідили місце події разом із правоохоронцями вже о 10–й ранку.
Лазаренко їхав в аеропорт «Бориспіль», звідки вилетів у Донецьк на зустрічі з бунтівними гірниками та місцевим керівництвом. Згодом лунали припущення, що теракт на Рибальському півострові був підлаштований і мав на меті підвищити рейтинг нового глави уряду, який тільки починав протистояння з «донецькими». А офіційно однією з версій була спроба «донецької мафії» прибрати Лазаренка.
* * *
У грудні замість Табачника Кучма призначив главою адміністрації Президента Євгена Кушнарьова — одного з лідерів НДП — аби «зняти напругу між гілками влади».
У підсумку Україна посіла в медальному заліку високе дев’яте місце із 23 нагородами (9 золотих, 2 срібні, 12 бронзових).
Золоті призери: борець В’ячеслав Олійник, легкоатлетка Інесса Кравець, штангіст Тимур Таймазов, гімнасти Лілія Подкопаєва, Рустам Шаріпов, Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко.
«Убивство одного з фінансових «стовпів» Донеччини
Ескалація тероризму з економічних та політичних мотивів виходить на новий виток».
Цитата з «УМ»: «Убивства й замахи вже стали в Україні звичною справою, і нас уже важко здивувати чимсь особливим. Саме тому повідомлення про вбивство народного депутата України, президента концерну «Атон» Євгена Щербаня багато хто сприймає як цілком прогнозований фатум. Життя депутата обірвалося в неділю, 3 листопада, о 12:15, коли відомий підприємець спускався по трапу літака, який прибув спецрейсом із Москви (там Щербань був на святкуванні срібного весілля Йосипа Кобзона). До трапу під’їхав автомобіль «Жигулі» (цікаво, як він проник на злітну смугу аеропорту Донецька?)... Від отриманих поранень Щербань — член виконкому Ліберальної партії, один із найвпливовіших бізнесменів Донбасу — помер на місці, його дружина — на шляху до лікарні. Під кулями дивом уцілів син Щербаня Руслан (тепер — народний депутат від «Регіонів». — Ред.)». Загинули також працівник аеропорту й бортінженер літака Як–40.
У 2003 році вбивцю — Вадима Болоцьких із банди Євгена Кушніра — засудили до довічного ув’язнення. Замовника не визначили досі, хоча дехто називає таким Павла Лазаренка.
Арешт «львівського маніяка» Анатолія Онопрієнка, який зізнався у 57 вбивствах по всій Україні.
Інтерв’ю з адвокатом Мирославом Сулятицьким: «Мій підзахисний весь час стверджує, що володіє гіпнозом (може, це йому було потрібно, щоб позбавляти жертв бажання чинити опір — не знаю). Я цікавлюся психологією і так вам скажу: він уміє створити навколо себе якусь особливу ауру, коли ти починаєш відчувати, що заворожений ним».
«Шукали «братковицького вбивцю», а замордували іншу людину».
Нардеп Степан Хмара викрив міліцію на тому, що у львівській в’язниці до смерті замучили Юрія Мозолу — мешканця села Дроздовичі Городоцького району, якого підозрювали у вбивствах, скоєних Онопрієнком.
В гостях у редакції «УМ» Генпрокурор Григорій Ворсінов наголошував на потребі збереження смертної кари в Україні — за його словами, заміняти «вишку» довічним ув’язненням не можливо, адже, «приміром, торік в Україні скоєно 4,5 тисячі навмисних убивств, і якщо щороку засуджувати до довічного ув’язнення 150 чоловік, то виходить, що кожні два роки потрібно буде зводити новий табір суворого режиму». «Якщо Верховна Рада схвалить закон про скасування вищої міри, ми будемо його дотримуватися. Але чи варто виявляти надмірний гуманізм щодо нашого «Чикатила» — Онопрієнка, який відібрав життя у 52 душ?»
(Попри те, що Україна вступила до Ради Європи ще1995 року, зобов’язання скасувати смертну кару Верховна Рада виконала лише 2000–го. Незадовго до вступу України в РЄ почав діяти мораторій на виконання смертних вироків, але через кілька місяців страти знову відновилися. Оскільки це могло загрожувати виключенням з РЄ, 1997 року дію мораторію було відновлено, і відтоді в Україні більше нікого не страчували. Нині Онопрієнко відбуває довічне ув’знення на Житомирщині).
Завершився процес вивезення з території України стратегічних ядерних боєприпасів у Росію з метою їх подальшої ліквідації під контролем спостерігачів України. Як повідомили з головного штабу ракетних військ стратегічного призначення РФ, на територію Росії виведені всі 1269 ядерних боєзарядів 43–ї армії, яка дислокувалася в Україні.
* * *
Криза влади в місті Києві, де міськрада не сприймала обраного мера Леоніда Косаківського, якого не підтримував також Президент Кучма, частково вирішилася у травні з призначенням в. о. голови міськдержадміністрації будівельника Олександра Омельченка. При цьому Косаківський ще рік лишався головою міськради, яка йому не підпорядковувалася. Через 15 років ситуація повториться, лише з іншими дійовими особами — Черновецьким і Поповим.
* * *
Другого липня близько 6–ї вечора у Дніпродзержинську зійшов з рейок трамвай, що їхав за маршрутом 2–А. Причиною аварії стали несправні гальма, які відмовили на спуску. Майже 300 метрів трамвай пролетів на швидкості близько 150 км/год і врізався в бетонну стіну. Загинуло 32 людини, 74 особи потрапили до лікарні.
* * *
«Дідуся» українського флоту невдячні «онуки» розріжуть на брухт».
Військовий корабель СКР—112, який у 1992 році першим підняв український прапор, продано комерційним структурам на утилізацію.
* * *
Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», яку перейменували в «Академіка Вернадського». Заступник директора Центру антарктичних досліджень Юрій Оскрет в інтерв’ю «УМ»: «Сьогодні Антарктида — єдиний регіон можливого для нашої країни океанічного рибного промислу. Всі інші війдійшли Росії».
Голова НБУ Віктор Ющенко:
«Давайте перестанемо плакати. Ми почали підніматися».
Секретар РНБО Володимир Горбулін:
«Найбільшу загрозу національній безпеці сьогодні становлять падіння виробництва, низька конкурентоздатність вітчизняної продукції, неплатежі, повільність у структурних перетвореннях, монопольна залежність України від імпорту енергоносіїв, зниження технологічної та виконавчої дисципліни».
Голова НРУ В’ячеслав Чорновіл:
«Бути спільниками в кампанії дискредитації глави держави — значить дискредитувати державу».
Народний депутат, голова фракції «Соціально–ринковий вибір» Євген Марчук:
«Поворот до «міцної руки» неможливий... Той, хто вже сьогодні (в листопаді 1996–го) почне марафон президентських виборів, може програти».
Голова ДемПУ Володимир Яворівський:
Цитата: «Національна ідея не спрацювала через те, що в Україні, власне, не спрацювала жодна, передусім економічна, ідея. І тоді все звалили на національну ідею. Але замикатися на ній не слід. Я готовий поміняти націонал–демократію на раціонал–демократію. Грати сьогодні на одній націонал–демократичній струні в Україні — безперспективна справа для політика. Ми повинні дати ідею, яка об’єднає і Донбас, і Галичину».
Міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко:
«За два роки ми зможемо приборкати злочинність».
«У проекті Держбюджету МВС запросило 170 трлн. крб., дали 69. Цього вистачить лише на зарплату, та й то не всім зразу».
Лідер КПРФ, кандидат у президенти Росії Геннадій Зюганов:
«Я випиваю значно менше, ніж Єльцин, але трохи більше, ніж Горбачов».
«Я публічно заявив, що для генерала Лебедя знайдеться гідне місце в моєму уряді національного порятунку. Ми переконані у своїй перемозі. Варіанти є, але ми впевнені, що виборці нас підтримають» (спрацював інший варіант: Лебедь обрав сторону Єльцина, і немічний президент у другому турі переміг Зюганова, використавши гасло боротьби з «червоною загрозою». — Ред.).
Генерал Олександр Лебедь:
«Я війну професійно ненавиджу, але коли воюю, тоді мене потрібно боятися».
«Я добре ставлюся до генерала Піночета. Тому що він навів у своїй країні порядок. Чого в нас так не вистачає... Мене цікавить не стільки влада, скільки можливість запобігти великій крові».
Посол Німеччини в Україні Александер Арно:
«Коло членів ЄС розширюється, і управляти ним буде дедалі складніше. Тому неприйнятним для багатьох країн стане голосування в ЄС за принципом одностайності. Адже що буде, коли нас стане 25? Як тоді вберегтися від перевтілення Євросоюзу у тривіальну міжнародну конференцію, де йдуть лише постійні розмови? (зараз у ЄС 27 членів, і ухвалюються дієві рішення. — Ред.) Попри це, ми всі за те, щоб Євросоюз поповнювався країнами Центральної Європи».
Глава Київської міськдержадміністрації Олександр Омельченко:
«Моя політика — тепло в квартирах киян».
Міністр зв’язку Дмитро Худолій:
«У Європі про черги на телефон і гадки не мають. Може, й ми скоро про них забудемо» (ішлося про проблему встановлення стаціонарних телефонів для населення; мобільні тоді були лише в найбагатших).
Молодий київський «динамівець» Андрій Шевченко:
«Починав грати на всіх місцях. Загалом я «ігровик» по життю — грав у футбол, хокей, баскетбол. Всюди міг грати на будь–якому місці. Та й зараз ще не вирішив, де дійсно моє місце».
Співачка Таїсія Повалій, яка лише починала боротися за популярність:
«Спочатку ми не думали, який імідж створювати, на кого орієнтуватися. Але познайомилися зі стилістом Тетяною Бондаренко, і вона побачила в моєму обличчі щось спільне з Мерилін Монро. І почала робити мені такі зачіски, як у цієї голлівудської зірки. А якби доля звела мене з іншим стилістом, можливо, в мене була б коротесенька стрижка, і не було б того, що є нині».
Боксер Володимир Кличко:
«Олімпійські ігри — це вершина, до якої я йшов кілька років, і вище цього вже нічого немає... Тепер мої думки пов’язані з професійним боксом».
«Особистого життя в мене немає — я ще не зустрів людину для серця, дружини на горизонті не видно. Ось, одержав від мерії квартиру, тож, можливо, відбудуться зміни і в особистому житті. А поки вільний час я віддаю своєму бультер’єру Максу — він мене довго не бачив і радів неймовірно».
Іван Драч (розмова перед 60–річчям):
«Не соромлюся за жоден свій вірш — ні про Леніна, ні про партію».
Поет і художник Лесь Подерв’янський:
«Не хочу, щоб усі впізнавали мене в обличчя. Адже повинен залишатися міф. Може, цей автор виповз із теплотраси, з наколками, в якомусь там богемному лахмітті? Це цікаво, чомуб і ні?»
«Раніше я просто інстинктивно тримав дулю в кишені, а тепер вийняв її, от і все».
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
