Земля, реформи, «дерибан» — в’язниця?..

Відкритий лист Президентові України Віктору Януковичу

Сьогодні, напередодні впровадження земельної реформи, особливої актуальності набуває тема вiдродження українського села. У сьогочасному українському суспільстві вона без перебільшення є темою №1, під час обговорення якої високопоставлені керiвники та дрібні чиновники дуже люблять говорити високопарні й правильні слова. Щоправда доволі часто буває, що як тiльки ефiр добігає кінця, ці чиновники забувають i про людей, i про село, але щонайгірше — чинять протилежно до тих правильних алгоритмів, про які щойно вели мову. Наприклад, на словах закликаючи інвестувати в український агропромисловий сектор, насправді ж піклуються тільки про власну кишеню, внаслідок чого вітчизняний АПК захлинається від нестачі коштів, а український селянин живе чи не найгірше за своїх сусідів.

Найяскравіший приклад: село Водяники Звенигородського району Черкаської області. Це одне з десяткiв тисяч українських сiл, якi вже стояли в черзі на вимирання та зникнення з карти України. До села перестали їздити автобуси, свiтло вимикали на кiлька годин майже щодня, а там, де ранiше був колгосп, виросли справжнi джунглi.

Кілька років тому ситуація докорінно змінилася. Ідея була дуже простою на вигляд: вiдродити рiдне село i таким чином показати приклад багатьом бiзнесменам, що кожен iз них може зробити свiй реальний внесок у те, щоб підняти з руїн свою маленьку батьківщину. Щоб люди в цих забутих владою і «неперспективних» населених пунктах мали не тільки регулярний автобус до райцентру, а й роботу, достойну заробiтну плату, зберігали свою культуру, традицiї, iсторiю. Це особливо актуально сьогодні, коли Україна виборсується з кризи, коли розв’язувати економічні й соціальні проблеми і справді нелегко.

...Вiдродження села Водяники виробниче підприємство «Сiрiус» розпочало з будiвництва одного з найкращих в Українi храмiв. Цей храм було розписано, освячено і подаровано жителям села та Українськiй православнiй церквi. Потім «Сiрiус» збудував у Водяниках один iз найкращих i найпотужнiших у Європі заводiв iз переробки та заморожування овочiв i фруктiв. Вивчивши технологію розвитку садівництва найрозвиненiших та найпрогресивніших у цьому питанні країн свiту, «Сiрiус» заклав у Водяниках один iз найбільших, найновіших та найпродуктивніших у свiтi садiв. До кожного куща та дерева пiдведено крапельне зрошування, збудованi насоснi станцiї, викопано новi ставки, закуплено найсучасніше обладнання. На роботу у Водяники приїжджають мешканці чотирьох навколишніх районів та всіх без винятку сусідніх сіл.

Не забув «Сіріус» i про відпочинок своїх земляків і не тільки. Підприємство збудувало на гористій околиці Водяників один iз найкращих в Українi гiрськолижних курортiв iз прекрасними готелями, ресторанами, зоною вiдпочинку. Багато мешканців столиці та центральної України тепер їздить на вихiднi не в Карпати, а насолоджується всіма принадами зимового відпочинку у себе «під боком», усього лише за 200 кілометрів від Києва.

На перший погляд, здавалося б: ідея, яка може заслуговувати тільки на схвалення державних органів, а намагання вітчизняного бізнесу підставити плече своїй державі у нелегкий для неї час мало б тільки вітатися на всіх рівнях. Щоправда, як це часто буває, від імені держави іноді говорять люди, які відстоюють аж ніяк не державні інтереси. І діють зов­сім не правовими методами. Адже, розпочинаючи відродження мальовничого черкаського села та розвиваючи агропромисловий комплекс держави, нiхто й подумати не міг, що проти цього виступить численна армiя чиновникiв зi своєю незмiнною складовою: системами МВС, СБУ, податковою та десятками iнших служб, якi взагалі–то покликанi захищати iнтереси простих селян i робiтникiв. Проте реальна вітчизняна практика показує: десятки рокiв ці чиновники й силовики справно «стрижуть» i «доять» селян — тож змінювати правила гри їм зовсiм не хочеться.

Проти нашого підприємства вже тривалий час триває неоголошена війна. Співробітники Черкаського облуправління СБУ безуспішно намагаються паралізувати роботу «Сіріуса», використовуючи різноманітні надумані приводи і не гребуючи відвертими «підставами» правоохоронців. Мета єдина — довести процвітаюче нині підприємство до банкрутства та потім купити його за безцінь і передати своїм людям. Про те, як виживатимуть навколишні мешканці, чиї сім’ї нині працюють на підприємствах «Сіріуса», ці «захисники» прав держави думають в останню чергу.

...Перший натиск правоохоронців «Сіріус» відчув у 2009 році, коли, посадивши велику кількість вишнi, яблунi, абрикоси, грушi, сливи, малину, полуницю та iншi насадження, ВП «Сiрiус» дiзналося, що держава дає невелику компенсацiю за ці роботи. Ми підготували необхідні документи та передали їх до вiдповiдних служб. Але «підхід» до чиновників, очевидно, було обрано неправильний — простіше кажучи, ми не дали хабара. Тож на формальній підставі нам відмовили. Але не встигли працівники підприємства обуритися прикрим фактом, як нам раптом... запропонували безкоштовну допомогу — до офісу завітали працівниці, які показали посвідчення співробітників МінАПК та пообіцяли, що вони знають усі формальні вимоги до оформлення документів і гарантують, що відмови не буде.

Як потім з’ясувалося, ми стали жертвою спецоперації СБУ, ініційованої тодішнім начальником Черкаського облуправління Служби безпеки генералом Калінським. Кошти підприємство і справді отримало. Але, як потім з’ясувалося, у документах, оформлених «позаштатними співробітницями» СБУ, були навмисно допущені помилки. Момент було обрано з єзуїтською точністю — керівник «Сіріуса» Микола Щербина саме переніс важку операцію на очах і тому, в прямому й переносному значенні, не помітив «підстави». Допущені помилки аж ніяк не впливали на суть справи — у реальних контрактах, що не заперечували й самі оперуповноважені СБУ, було перекручено дату його укладення чи, скажімо, одну літеру в назві фірми–партнера. Але ці неточності дали змогу правоохоронцям відкрити проти нас кримінальну справу. Зрозумівши, що ми стали жертвами брудної гри, «Сіріус» наступного ж дня на вимогу місцевої райдержадміністрації повернув державі всю суму компенсації — до останньої копійки!

Але й цей факт не став підставою для припинення атаки чиновників на вітчизняного інвестора: проти «Сіріуса» продовжували «копати» й надалі, намагаючись придумати нові, неіснуючі порушення законодавства. Скажімо, небувалого психологічного тиску і навіть кримінальних погроз «залишити дітей без батька» зазнали наші партнери, через яких оперуповноважені Черкаського облуправління СБУ намагалися фальсифікувати справу про «відмивання» «Сіріусом» коштів тощо. Звичайно ж, жодного успіху махінатори не досягли. І тоді в хід пішло намагання, скажімо, передати «ляльку» мічених купюр.

Погроз, тиску та шантажу зазнають навіть працівники судової системи, які розглядають нині наш позов проти незаконних дій черкаських силовиків. Як засіб боротьби у нечесній битві використали навіть елементи інформаційної війни — в iнтернетi з’явилися публікації на кшталт «Дерева у Водяниках посохли, а директор Щербина — в бігах!».

Можемо запевнити: все це чистої води провокація! Поса­джені за новітньою технологією сади у Водяниках цьогоріч — незважаючи на несприятливу погоду — дали рекордний у Європі врожай вишні, полуниці, у ці дні ми завершуємо збирання малини. Що може засвідчити наш керівник Микола Щербина, який постійно знаходиться на своєму робочому місці. І переконатися у цьому зможе кожен, хто прийде до нього на прийом.

До речі, описану тут схему шантажу співробітниками СБУ законослухняних, але надто успішних підприємств, за нашими даними, застосовували не тільки проти «Сіріуса». Число постраждалих перевищує десяток.

...Але найсумніше у цій історії навіть не практика боротьби без правил, яку застосовують чиновники проти свого народу і для здійснення якої вони залучають службу, перед якою стоять важливі державні завдання. І навіть не те, що на карті України таки може зникнути одне багате село і замість нього з’явитися чергова аграрна руїна. Найбільша проблема криється у відсутності системи, яка б унеможливлювала подібні зловживання, які саме й відштовхують з України реального інвестора, що звик працювати прозоро, без використання хабарів та кримінальних схем. Адже якщо розповісти історію митарств «Сіріуса» будь–якому зарубіжному інвестору, що дізнався про вітчизняну земельну реформу та готовий вкладати сюди свої кошти, він відмовиться від свого задуму ще на першому етапі!

Завдання, яке отримала СБУ від ініціаторів атаки на «Сіріус», вимагає... арештувати нашого директора Миколу Щербину. За нашими даними, це має трапитися вже цього тижня, до 21 липня. Як поведуть себе правоохоронці, від яких вимагають незаконних і неправомірних дій щодо інвестора, ми побачимо вже упродовж кількох наступних днів.

Проте ми, працівники «Сіріуса» — підприємства, що не побоялося вкладати кошти у ризиковий аграрний сектор, усе–таки залишаємося оптимістами. Тому що ми переконані: ніколи жадібний і безпринципний чиновник, навіть займаючи високу посаду, яка дає змогу озброюватися підтримкою окремих правоохоронців, не переможе людей, які роблять свою справу, реалізовуючи добрі помисли та приходячи на цю землю із чесними прагненнями. Ми, вiдроджуючи нашi села i рідну Україну, робимо все можливе й неможливе у нашій державi, щоб люди могли реалізувати свої прагнення жити в Україні достойно, а головне — бути впевненими у майбутньому своїх дітей. І тому правда неодмінно переможе.

Працівники ВП «Сіріус».