Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Тоді як в Україні повним ходом триває підготовка до чемпіонату Європи з футболу Євро–2012, а центральна влада докладає максимум зусиль, щоб довести презентабельність населених пунктів до ладу, керівництво окремих міст, схоже, працює на саботаж старань державних мужів. До таких можна віднести 40–тисячний Ірпінь, що є оздоровницею загальноукраїнського значення і розташований у природно–рекреаційній зоні під самим Києвом. Але реноме Приірпіння забезпечують не лише ліси й лісопарки, санаторії й будинки відпочинку. Коли у 2004 році вся країна спостерігала на телеканалі «Інтер» авторську програму Костянтина Стогнія «Кримінал» про «наркотичну столицю» на Київщині — Ірпінь, місцеві мешканці були шоковані. Нині ситуація змінилася. Не тому, що проблема вирішилася, а кримінал притягнули до відповідальності. Тепер ірпінському наркотрафіку ніхто не дивується — до нього звикли. Утім, як і до інших примх та бездіяльності тутешньої влади.
Нещодавно на оренду приміщення площею 250 кв. м по вулиці Ленінградській, 4а в Ірпені було оголошено тендер. Причиною стала неможливість подальшого фінансування оренди цього приміщення за рахунок міських грошей. Раніше виставлену на конкурс площу займав відділ у справах сім’ї, молоді та спорту Ірпінської міської ради. Про те, що приміщення більше їм не належить, у відділі до останнього часу навіть не здогадувалися. «Ми сплатили орендну плату за червень 2011 року і вперше чуємо, що за цю площу триває боротьба між якимись організаціями. Взагалі планували організувати тут реабілітаційний центр для малозабезпечених, для дітей–сиріт, інвалідів, запрошувати заклади позашкільної освіти, приймати підліткові клуби за інтересами. Проте можливості такої не маємо: коштів ні на що не вистачає. Фінансування практично відсутнє», — скаржиться «УМ» начальник відділу Алла Терещенко.
На тендерний конкурс щодо оренди приміщення подали заявки громадське об’єднання «Європейська екологічна комісія» (ГО «ЄЕК») і приватне підприємство «Excellent–4 you». Переможця визначали з урахуванням поданих учасниками тендеру пропозицій щодо майбутнього цільового використання приміщення та рівня запропонованих орендних ставок. ГО «ЄЕК» висловила намір обладнати у будівлі площі для проведення інформаційних заходів у рамках підготовки до Євро–2012, створити громадську приймальню, консультативно–правовий центр та відкрити на базі орендованої площі перший в Ірпені безкоштовний спортзал для дітей і підлітків. Представники громадського об’єднання також узяли на себе зобов’язання провести капітальний ремонт і забезпечити приміщення комп’ютерною технікою.
Натомість опоненти в орендному конкурсі — ПП Excellent–4 you, керівником якого є Олена Чернявська, донька секретаря Ірпінської міської ради Ольги Олійнич, — мотивували бажання заволодіти «квадратами» в центрі міста наміром використовувати його під розвиток власного бізнес–проекту.
Згідно з протоколом конкурсної комісії з розгляду питань про надання в оренду комунального майна, рішення укласти договір оренди з громадською організацією «Європейська екологічна комісія» ухвалили практично одностайно. Єдиною вимогою, як свідчать документи, було підвищення ставки оренди. Тобто комісія просила платити в міський бюджет більше грошей за користування престижною площею. І хоча громадські організації мають право на часткове зниження орендної плати, «Європейська екокомісія» погодилася на запропоновані умови.
Під час розгляду питання конкурсна комісія віддала перевагу ідеям «ЄЕК», відтак громадська організація вже почала розробляти детальний план дій щодо роботи над приміщенням. Проте 1 липня сесія міської ради зірвала плани учасників соціального проекту. Так, кажуть депутати, напередодні затвердження рішення конкурсної комісії на сесії секретар міськради Олійнич особисто телефонувала їм, вимагаючи не голосувати. А в день розгляду питання міський голова Ірпеня, член Партії регіонів Володимир Скаржинський пригрозив ветувати рішення, навіть якщо депутати підтримають висновки конкурсної комісії. Якщо відкинути, що мер може покривати приватні інтереси секретаря міськради, ситуація схожа на сім’ю, де балом (читай — мером) править жінка.
Відтак розгляд питання щодо будинку по вулиці Ленінградській, 4а перенесли на невизначений термін. Офіційна мотивація — «недостатній рівень дослідженості питання». Як неофіційно повідомляють деякі депутати, на рішення мера Ірпеня вплинула саме секретар Ольга Олійнич, ставши на захист бізнес–інтересів своєї доньки. Прикметно, що представники фірми Excellent–4 you навіть не були присутні на засіданні міської ради з питання, яке їх так цікавило. Бо знали, що рішення комісії буде заблоковане?
Ця колізія — лише невелика ілюстрація до масштабної картини «регіонального» непотизму, що встановився в Ірпені після місцевих виборів 2010 року.
До речі, щодо минулорічних виборчих кампаній, то як не згадати, що під час виборів Президента України–2010 Ользі Олійнич, яка перебувала на посаді члена окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №96, закидали проведення агітаційної кампанії проти окремих кандидатів. Нинішнього секретаря Ірпінської міськради звинувачували, зокрема, в порушені положення статей 29 і 64 Закону України «Про вибори Президента України», які забороняють членам виборчих комісій брати участь у передвиборчій агітації та публічно оцінювати діяльність кандидатів на пост Президента. А пані Олійнич показово відпрацьовувала на користь висуванця Партії регіонів, хоча й не мала на те права.
Нині ж, кажуть ірпінські депутати, Ольга Олійнич активно пожинає плоди того вибору на посаді секретаря міської ради. Друга людина в мерії на власний розсуд включає питання в порядок денний сесійних засідань ради — без попередніх висновків профільних комісій. Також, скаржаться депутати, через порушення регламенту Ольгою Олійнич вони місяцями не можуть дочекатися від секретаря матеріалів із питань, які вносяться на розгляд сесії.
Окрім змальованої в першому розділі цієї статті ситуації, яку можна назвати фактично «кришуванням» інтересів родини Олійнич на комунальному рівні, є й інші показові приклади «кумівства по–ірпінському». Із приходом до влади в Ірпені пана Скаржинського на кадровому дереві рясно вродили плоди практично всіх членів сім’ї Ольги Олійнич. Судіть самі. Начальника комунального житлово–експлуатаційного підприємства (КЖЕП) «Ірпінь», який пропрацював на цій посаді не один рік і мав необхідний досвід та знання, нова «регіональна» команда залишила без роботи. Натомість його місце зайняла рідна сестра секретаря міськради — Валентина Лаврик. Уже невдовзі касиром комунального підприємства стала донька пані Лаврик — Юлія Ковальчук. А в наступні кілька місяців у владні коридори перебралися працювати й інші родичі пані Олійнич. Так, заступником начальника юридичного відділу міської ради стала донька Ольги Романівни Ірина Чипаченко, а секретарем міського голови — племінниця Анна Лаврик. Мабуть, непоганим «каталізатором» цих призначень став той факт, що близька подруга пані Олійнич — Лариса Клімкіна — очолила відділ кадрів Ірпінської міськради.
Світлана Тертишна — начальник загального відділу, яка після співпраці з Ольгою Олійнич злягла на лікарняне ліжко з інфарктом, відмовляється давати оцінку професійним якостям нинішнього секретаря міської ради. Жінка, що в останні роки змінила кабінет у міськраді на лікарняну палату, у розмові з кореспондентом «УМ» відмовилася говорити про це, оскільки боїться подальшого погіршення самопочуття і можливих наслідків сказаного.
А тим часом Ольга Романівна Олійнич і далі не скупиться ні на посади, ні на частування. Своє 50–річчя пані секретар міськради святкувала в одному з найдорожчих ресторанів Київщини, який входить у мережу структур престижного заміського комплексу «Гранд Адмірал клуб». «Мінімальне замовлення для бенкетних святкувань із людини становить приблизно 600—700 гривень», — дізналася «УМ» у ресторані. Зважаючи на те, що гостей до всемогутньої пані Олійнич набилося близько вісімдесяти, можна порахувати, що вечірка, за скромними підрахунками, обійшлася держслужбовцеві у 60 тисяч гривень. Бо є на чому заробити?..
«УМ» особливо детально зупинилася на описі деяких штрихів «регіональної» влади в Ірпені, аби показати, що зараз коїться в містах центру України, які не так давно були «помаранчевими». Але діяння в міськраді — то лише один бік медалі. Інший — умови життя пересічних ірпінців.
Природні умови міста серед мальовничих лісів зараз складно назвати візитною карткою Ірпеня. Сміття усіх можливих видів — будівельне, побутове, шприци, биті пляшки, одноразовий посуд — стало звичним явищем. Постійні збої у графіку вивезення відходів призвели до того, що біля кінотеатру «Перун», у самому центрі міста, виникло найбільше звалище відходів.
«А чому у вас так брудно? Сміття вивозять нерегулярно?» — намагаємося з’ясувати у випадкової перехожої, 72–річної пані Галини. «А коли вони його вчасно вивозили? Центр міста — а складається враження, що живемо на смітнику. Що тут говорити — скільки просили поставити хоча б одну вбиральню в центрі — де там. Тільки обіцяють напередодні виборів, а потім ні пари з уст», — каже пані Галина.
Брак громадських вбиралень — про цю проблему зазвичай не говорять політики. Та для Ірпеня вона, можна сказати, впродовж останніх років стала стратегічною. Адже безпосередньо пов’язана із санітарним станом міста, який і так бажає бути кращим. Туалетів немає ані в міських парках і скверах (окрім туалету в парку «Перемога» в аварійному стані), ані на вокзалі. Тому через брак клозетів на відхожі місця перетворюються двори місцевих будинків і околиці доріг.
І вірити в те, що «свої» люди були призначені на керівні посади винятково через їх професіоналізм, не дозволяє не лише розчарування ірпінців у чинній владі, а й брак громадської вбиральні у центрі Ірпеня. Який із кожним днем правління «олійничів» перетворюється на місто фекалій, бруду та розбитих доріг.
Відповідне рішення на користь позивача — Сергія Омельченка Солом’янський райсуд столиці під головуванням судді Коробенка С. В. ухвалив ще 4 березня 2016 року. Ще певний час пішов на те, щоб рішення суду набуло законної сили, а також на те, щоб відповідач — керівництво Солом’янського райвідділу ГУ Державної міграційної служби в м. Києві нарешті виконало його. >>
Багато років складалася парадоксальна ситуація: y країні, де одна єдина державна мова українська, багато високопосадовців та чиновників розмовляють іноземною — російською мовою. Якщо дехто з урядовців намагався хоч якось зв’язати два слова докупи, то виступи колишнього Прем’єр-міністра Миколи Азарова радше нагадували знущання над мовою, ніж бодай мінімальне володіння нею. >>
Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». >>
Подружжя Михайла та Ольги Шкаровських зізнається, що, коли вони вперше почули від полтавського міського голови Олександра Мамая обіцянку подарувати їхньому численному сімейству просторий автомобіль, у якому кожен мав би своє сидіння, по-справжньому зраділи. >>
Шевченківський районний суд Києва арештував 94,67 гектара землі поблизу столиці, яка опосередковано належить українському бізнесменові Віктору Поліщуку, передає «Радіо Свобода». Особа Поліщука в українських бізнесових колах завжди виглядала одіозно. Він як олігарх із сумнівною репутацією відзначився у кількох журналістських розслідуваннях. >>
Уже більше дев’яти місяців у самому центрі Києва, в будинку з «елітною» адресою — вулиця Леонтовича, 5 — триває конфлікт між двома структурами: створеним за наказом екс-Прем’єра Миколи Азарова Центром світової економіки та Інститутом всесвітньої історії НАН України. >>
