Нові не наросли

Щоб бути авторитетним Центром сучасного мистецтва, не досить ретранслювати виставки найдорожчих і наймодніших світових художників. Інституція, яка претендує на роль ключового гравця в художніх процесах, має ще й формувати власне середовище, відкривати нові імена, «створювати» «зірок»–художників. Нагадаємо, столичний PinchukArtCentre, який прагне завоювати титул найвпливовішого Центру сучасного мистецтва на теренах Східної Європи, заснував дві премії для актуальних художників — локальну (Гран–прі — 100 тис. грн.) і міжнародну(Гран–прі — 100 тис. дол.), які присуджуються через рік. У 2009 році переможцем першої Премії PinchukArtCentre став Артем Волокітін, і, за умовами, він більше не може номінуватися на премію, для решти учасників обмеженням є тільки вік — поріг молодості складає 35 років. Отже, коли в понеділок у ПінчукАртЦентрі оголосили короткий список номінантів на здобуття локальної премії–2011, половина імен виявилися добрими знайомцями з попереднього списку: Андрій Галашин, Гамлет Зіньківський, Микита Кадан, Жанна Кадирова, Володимир Кузнецов, Лада Наконечна, Микола Рідний, Олеся Хоменко, а також лауреати спеціальних премій 2009 року Олексій Салманов та Маша Шубіна. Решта 11 (одна позиція групова — Олексій Салманов подається на премію разом із Дмитром Корнієнком) — нові імена. Якщо врахувати, що заявок було 1098, зростання сектору актуального українського мистецтва видається дещо пригальмованим. «Для мене це трошки розчарування, я чекала більше нових імен, — коментує ситуацію для «УМ» член експертної комісії Премії, арт–критик і головний редактор журналу «Українська культура» Марія Хрущак. — І якщо я спочатку агресивно протистояла цій ситуації, потім просто протистояла, щоб дати шанс якимсь новим іменам, у загальному підсумку стало зрозуміло, що це справді найкращі роботи. Я думала, що в Україні набереться більше продуктивних імен, в які варто повірити і дати їм нагоду показати себе. Але, на жаль...».

Процедура відбору відбувалася таким чином: спочатку п’ять експертів самостійно передивилися 1098 заявок і біля симпатичного «клікали» «так» (два «так» від експертів було досить для «півфіналу», куди потрапили 70 художників). Далі експерти збиралися разом і голосуванням визначали, кому бути номінантом, а хто має «розминатися» ще рік. Член експертної комісії, відомий харківський графік Павло Маков, каже, що, незважаючи на різні приватні смаки і уподобання, «арт»исти, якi ввійшли до короткого списку, були проголосовані майже одностайно. «Я виходив iз того, що, якщо проект не збігається з моїми уподобаннями, це не означає, що він поганий». Ще один «відбірник», директор Інституту сучасного мистецтва Віктор Сидоренко відзначив цікаву регіональну тенденцію: художники з Заходу України орієнтуються на сакральне мистецтво, зі Сходу — на харківську школу, Бориса Михайлова, Сергія Браткова й дизайнерську традицію, а новітнім художнім центром поступово стає Дніпропетровськ. З гендерним принципом теж усе гаразд — жіночих заявок було 53,45 відсотка, натомість у короткому списку — чверть художниць.

У більшості українські художники оперують традиційними категоріями, недарма живопис переважав усі інші жанри (1714 робіт), далі йдуть фотографія (873), графіка (716) та інші. Але у відібраних роботах глобальний підхід домінує над національним. «Національний колорит у нашому класичному розумінні дещо втрачений, — каже Марія Хрущак. — У короткий список потрапили художники, які говорять зрозумілою сучасній молодій людині мовою й про речі, доступні європейцям. Більшість робіт, які є українськими за звучанням, дуже традиційні і віддають XIX століттям. Це дуже складне мистецтво — ввести традиційність у нові стратегії, новий контекст і зробити так, щоб ця традиційність прозвучала на світовому рівні. Я вважаю, що Україна — як молода держава і стара культура — має що сказати світові, я вірю, що тут варяться нові ідеї і ми можемо продукувати смисли, до яких ще будуть дослухатися, але нам треба вчитися, ЯК це робити. Як Олафур Еліассон, до прикладу, котрий може залучити декілька науковців і створити проект, який викличе захоплення і відповість на актуальні питання».

З 29 жовтня у ПінчукАртЦентрі експонуватиметься виставка робіт учасників короткого списку Премії, і кожен зможе сказати своє вагоме слово — голосування відвідувачів Центру визначить переможця «Призу громадськості», а це, між іншим, 10 тисяч у твердій українській валюті. «Вирок» міжнародного журі буде оприлюднено в грудні. Паралельно з українськими молодими художниками експонуватиметься персональна виставка переможниці міжнародної премії Future GenerationArtPrize бразильської художниці Сінтії Марселле.