1991. «УМні» ОБЛИЧЧЯ РОКУ

Попри те, що героєм «УМного» роману був Леонід Кравчук, газеті не можна було закинути необ’єктивність. «Україна молода» подавала позиції найрізноманітніших політиків і громадських діячів. І після викладу поглядів Кравчука («Навіщо нам незалежність») ми публікували критичне інтерв’ю із В’ячеславом Чорноволом, який заявляв: «Із Кравчуком ми ідейні противники».

Також в «УМ–91» були інтерв’ю:

— із кандидатами в президенти Ігорем Юхновським, Володимиром Гриньовим, Леопольдом Табурянським («Я не можу їсти сервілат, коли у когось навіть кісток від м’яса немає»), дружиною Левка Лук’яненка, численними самовисуванцями;

— із головою УНА Юрієм Шухевичем, який підтримав Лук’яненка і розкритикував Чорновола, що «розвалив Львівську область»;

— із першим міністром оборони України Костянтином Морозовим (цитата: «Я вважаю можливим забезпечувати формування нашої армії військовослужбовцями, яких було призвано з території України. Але служба на Україні не закрита і для громадян інших республік, проте лише на професійних засадах»);

— із новопризначеним Генпрокурором Віктором Шишкіним;

— із головою Комісії ВР з питань економічної реформи та управління народним господарством Володимиром Пилипчуком («Група художників виготовила зразки українських грошей... Разом із головою Національного банку ми були у Швейцарії, отримали добру пропозицію щодо виготовлення... Проект постанови ВР ще напередодні липня передали Кравчуку, той написав резолюцію Фокіну... Але перші особи держави гальмують вирішення цієї справи, та й не тільки цієї... Натомість Кабінет Міністрів хоче впровадити як продуктові гроші купони багаторазового використання»);

— із заступником голови правління НБУ Олександром Савченком («Українська гривня буде, безумовно, сильніша, ніж радянський карбованець чи польський злотий... Гривня буде схожа за дизайном на фунт стерлінгів — європейський стиль, суперзахист. Монета називатиметься «сотенна»);

— із головою проводу УНС Дмитром Корчинським («Війна триває, і ми мусимо діяти, як на війні. Росіяни повинні знати своє місце, а їхні місце — в Росії»);

— із депутатом ВР України, головою Харківської міськ­ради і міськвиконкому Євгеном Кушнарьовим («Потенціал Харкова значно перевищує потенціал Києва»);

— із міністром молоді і спорту Валерієм Борзовим — про бачення державної молодіжної політики;

— із доктором філологічних наук В’ячеславом Брюховецьким — про відродження Києво–Могилянської академії;

— із матір’ю Квітки Цісик — Іванною, яка приїхала з Америки на приватні зустрічі до Львова;

— із засновником «Білого братства» Юоанном Свамі — доктором технічних наук Юрієм Кривоноговим, який прозрів і схотів врятувати людство від загибелі («бо 1992 року буде пришестя Христа, наприкінці 1993–го — півгодинний Страшний суд, у Києві врятується 144 тисячі людей, а грішники будуть розселені по 28 адських планетах»); до речі, Марії Деві Христос — Марини Цвигун — Юоанн на той час до себе ще не залучив;

— із російськими зірками Тетяною Догілєвою, Володимиром Пресняковим та багатьма іншими.

Закривала рік розмова з ображеним на Кравчука вже колишнім лідером забороненої КПУ Станіславом Гуренком («Тепер і ми переконані: центр у тому вигляді, в якому він був, себе не виправдав»).