1991. Своє золото, рекет на лопатках і парад маразмів

05.07.2011

У добу, коли про інтернет в Україні не чули й близько, «УМ» зробила переклади й передруки розумних статей західних видань якщо не візитною карткою, то своєю цікавою фішкою — точно. У нас можна було прочитати й аналітичну статтю Збігнева Бжезінського із «Нью–Йорк таймс» за підсумками поїздки відомого політолога в Україну, і виклад інтерв’ю в журналі «Уорлд монітор» із полковником Віктором Алкснісом, який фактично «накаркав» ГКЧП, і багато інших розумних речей.

* * *

Україна йшла до незалежності, сподіваючись, що чудово забезпечить себе сама. Стаття в «УМ» №2: «Полуботкові й не снилося. Чи одержимо ми золото з англійських авуарів — ще невідомо. Зате є реальні можливості забезпечити золотий запас України з родовищ рідної землі».

* * *

Уже в другому номері були коментарі зі Львова про те, що 30 червня — 50–та річниця проголошення ОУН незалежної Української держави 1941 року — «свято для кожного свідомого українця».

* * *

Влада спізнала зуби «УМ» на своїх литках уже після святкування дня незалежності 16 липня. Замітку Укрінформу про урочисті збори з приводу першої річниці Декларації про суверенітет УРСР доповнювала ексклюзивна інформація «УМ» під заголовком «Дали «на лапу»: «По 50 крб. одержав кожен у Палаці «Україна», реєструючи своє запрошення на свято Дня незалежності. А кожен народний депутат (ради будь–якого рівня) — по 100 крб.»

* * *

У номері за 22 серпня уживалися заголовок «Люди! Будьте пильними!», заява секретаріату ЦК КПУ про події в Москві і повідомлення «Крах організаторів перевороту». Розв’язка путчу не найкращим чином лягла у графік здачі газети, тож значно більше місця було віддано під пояснення Івана Салія про програму партії, репортажі з Сорочинського ярмарку та фестивалю «Червона рута» в Запоріжжі.

У звіті з «Рути» — інтерв’ю з Тарасом Чубаєм, керівником групи «Плач Єремії», яка посіла третє місце серед рок–колективів. Замість фізії Чубая, щоправда, стояв портрет Андрія Середи з гурту «Кому вниз». Але «що ж то за газета без помилки?» — жартують в «УМ» ще з тих часів.

* * *

Із вересня зіркою «УМ» стає Олег Єльцов, який саме в нашій газеті почав заживати славу одного з провідних журналістів України кримінальної тематики. «Рекет на лопатках» — його перший фоторепортаж про операцію київської міліції. А вже в наступному номері Єльцов викриває «банду Савлохи», яка ділить у столиці сфери впливу, тримає Лівий берег із ринком «Патент», вимагає в київського «Динамо» програти «Спартаку» із Владикавказа.

* * *

«Танцмайданчик для ворон і бродячих собак» — репортаж про роботу Тернопільського сміттєзвалища, яке через 18 років стане «ньюзом» для всієї України. Водій сміттєвоза розповів про свою зарплату: «250 крб. щомісяця — це хіба багато, зважаючи на нинішні ціни?»

* * *

Репортаж із Галицької асамблеї — спільної сесії трьох західних облрад у Тернополі — сусідив із фотозвітом про жіночі змагання з кетчу. Дмитро Мосієнко зафіксував юрбу панянок у самих купальниках, або й узагалі без ліфчиків, які затято вовтузилися на ринзі, заробляючи копійчину в умовах загальної кризи.

* * *

На «Літературній толоці» 1991 року аж двічі відзначився Олесь Ульяненко — «молодий яскравий представник прозового авангарду». Спочатку — оповіданням «Вільнюс», а невдовзі — верлібрами «Записки безпритульного».

У тому ж 19–му номері (6 листопада) під псевдонімом Станіслав Тендіта дебютував на письменницькій ниві відомий нині політик, голова партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко. Студент філософського факультету КДУ, Славко просунув в «УМ» екзистенційне оповідання «Смерть товариша» — про наслідки пиятик у гуртожитку.

* * *

Ще дещо для молоді. «Хіт–парад «УМ» від Ганнусі «Краща українська десятка». На першому місці першого випуску — Ірина Білик і група «Цей дощ надовго» з піснею «Лише твоя». І тут же новина: Іра Білик засвітилася на фестивалі «Молодість–91», прозаїчно впавши із парадних східців.

* * *

Увагу широких мас самотніх українців привертав «Один + один» — розділ оголошень про знайомства, який наповнювали читачі і зі Львова, і з Луганська.

Фірмова рубрика «Парад маразмів» з’явилася на світ 5 вересня.

А в грудні стартувала «Студія «С» — студентський розворот, який готували першокурсники журфаку КДУ Роман Скрипін, Дмитро Лиховій і Тарас Шамайда. Перший матеріал був про те, як активісти СУСу їздили до Луганська агітувати за незалежність.

І домоглися свого.

5 грудня на першій шпальті «УМ» уперше вийшов великий заголовок, одне фото й одна новина: «Україна вибрала незалежність і Кравчука».

  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>