Усю осінь 1991 року «УМ» стимулювала потенційних передплатників: долучайтеся до передплати нової цікавої газети на наступний рік — і вигравайте автомобіль «Таврія». Це зараз про простенький витвір Запорізького автозаводу складають анекдоти. А тоді, в останній рік СРСР, іномарки на вулицях були ще рідкісним явищем, усе більше ВАЗи й «Москвичі», ЗАЗи й ЛуАЗи, УАЗи, ну ще «Волги»...
За підсумками передплати–91 в «УМ» надійшло 30 тисяч заявок. У січні комп’ютерна програма, складена на прохання редакції молодими спецами з Інституту кібернетики, визначила головним переможцем передплатний лист №20813. Як виявилося, він прийшов від десятикласниці з міста Сміла Черкаської області, 16–річної Тетяни Шармар. Невдовзі вона разом із батьками приїхала в Запоріжжя, щоб на заводі забрати легковик білої масті.
«Ми тоді очам не повірили, коли прочитали, що виграли авто. А номер «України молодої», де були результати розіграшу, досі зберігаємо», — пригадує минуле Лідія Шармар, мама Тетяни.
Жінка каже, що стати учасниками газетної лотереї сім’я вирішила випадково. Були в Каневі у родичів, і там на очі потрапило оголошення про передплату на «Україну молоду». Чоловік пані Лідії, Петро Архипович, вирізав його й віддав доньці. «На, виписуй газету — вигравай машину!» — жартома порадив.
Як у воду дивився. Тетяна автомобіль виграла якраз на Тетянин день.
Відтоді промайнуло майже 20 років. Школярка Таня виросла, закінчила Богуславське педагогічне училище та Переяслав–Хмельницький педагогічний університет, вийшла заміж. Тепер вона Тетяна Петрівна Прогорова. Разом із чоловіком мешкає в Переяслав–Хмельницькому на Київщині.
«Зараз я в декретній відпустці. Нашій меншій донечці Валерії — два роки, а старшій Оксані — вже дванадцять», — розповіла «УМ» пані Тетяна. Шкода, що чоловік не дозволив їй надати в газету фото у зрілому віці.
«А «Таврія», подарована вашою газетою, справненько бігає по Смілі, — доповіла мама Тетяни, Лідія Петрівна. — Я на ній їжджу».
Жінка каже, що автомобіль — такого ж білого кольору, як і раніше, — не раз ремонтувався, але досі на гарному ходу.
Кілька років тому помер чоловік Лідії Петрівни — серцем хворів, тож тепер усі домашні клопоти на її плечах.
«Оце тільки з городу на «Таврії» приїхала, жуків на картоплі кропила, — каже Лідія Шармар. — Спасибі, автомобіль від «УМ» мене дуже виручає». n