1991. Таня, «Таврія» й Тетяна Петрівна

05.07.2011
1991. Таня, «Таврія» й Тетяна Петрівна

16–річна Таня Шармар у Запоріжжі з виграною «Таврією».

Усю осінь 1991 року «УМ» стимулювала потенційних перед­платників: долучайтеся до передплати нової цікавої газети на наступний рік — і вигравайте автомобіль «Таврія». Це зараз про простенький витвір Запорізького автозаводу складають анекдоти. А тоді, в останній рік СРСР, іномарки на вулицях були ще рідкісним явищем, усе більше ВАЗи й «Москвичі», ЗАЗи й ЛуАЗи, УАЗи, ну ще «Волги»...

За підсумками передплати–91 в «УМ» надійшло 30 тисяч заявок. У січні комп’ютерна програма, складена на прохання редакції молодими спецами з Інституту кібернетики, визначила головним переможцем передплатний лист №20813. Як виявилося, він прийшов від десятикласниці з міста Сміла Черкаської області, 16–річної Тетяни Шармар. Невдовзі вона разом із батьками приїхала в Запоріжжя, щоб на заводі забрати легковик білої масті.

«Ми тоді очам не повірили, коли прочитали, що виграли авто. А номер «України молодої», де були результати розіграшу, досі зберігаємо», — пригадує минуле Лідія Шармар, мама Тетяни.

Жінка каже, що стати учасниками газетної лотереї сім’я вирішила випадково. Були в Каневі у родичів, і там на очі потрапило оголошення про передплату на «Україну молоду». Чоловік пані Лідії, Петро Архипович, вирізав його й віддав доньці. «На, виписуй газету — вигравай машину!» — жартома порадив.

Як у воду дивився. Тетяна автомобіль виграла якраз на Тетянин день.

Відтоді промайнуло майже 20 років. Школярка Таня виросла, закінчила Богуславське педагогічне училище та Переяслав–Хмельницький педагогічний університет, вийшла заміж. Тепер вона Тетяна Петрівна Прогорова. Разом із чоловіком мешкає в Переяслав–Хмельницькому на Київщині.

«Зараз я в декретній відпустці. Нашій меншій донечці Валерії — два роки, а старшій Оксані — вже дванадцять», — розповіла «УМ» пані Тетяна. Шкода, що чоловік не дозволив їй надати в газету фото у зрілому віці.

«А «Таврія», подарована вашою газетою, справненько бігає по Смілі, — доповіла мама Тетяни, Лідія Петрівна. — Я на ній їжджу».

Жінка каже, що автомобіль — такого ж білого кольору, як і раніше, — не раз ремонтувався, але досі на гарному ходу.

Кілька років тому помер чоловік Лідії Петрівни — серцем хворів, тож тепер усі домашні клопоти на її плечах.

«Оце тільки з городу на «Таврії» приїхала, жуків на картоплі кропила, — каже Лідія Шармар. — Спасибі, автомобіль від «УМ» мене дуже виручає». n

  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>