Про синоптичну ситуацію, що склалася в Україні, у народі кажуть: «Добра господиня за такої погоди навіть собаку на вулицю не вижене». Проте істинних шанувальників VIII «Країни мрій» це не зупинило. Віддані «мрійники» приходили на Співоче поле у минулі вихідні добре озброєні: з парасольками, у гумових чоботах і дощовиках. Відчуваючи відповідальність перед людьми, організатори намагалися зробити все, щоб програма відбулася, але техніка виявилася не така витривала, як люди, тому 10 відсотків із запланованого відмінили.
Уже другий рік поспіль вхід на «Країну мрій» — платний. Проте ця обставина продовжує засмучувати відвідувачів, оскільки цьогоріч плата зросла: з 30 грн. до 50 грн. за день й 200 грн. замість 100 — за місце на Алеї майстрів. Тому деякі гончарі, вишивальниці й в’язальниці розташувалися перед брамою, щоб не платити «данину»: мовляв, виторг той же, тільки музики не чути. А от у відвідувачів альтернативи не було: або плати 50 грн. — і ти повноцінний слухач, або насолоджуйся літературними забавами, що проходили на території, вільній від квитків. Не дивно, що дехто намагався схитрувати і перескочити через огорожу, але таких хитрунів відразу ловила охорона. Тому аншлаги біля Великої літературної сцени, яку розмістили відразу перед брамою, а також біля Літературної сцени від «Коронації слова» на подвір’ї музею Гончара були закономірні.
Найбільші аудиторії зібрали метри — Оксана Забужко та Василь Шкляр. А от поет Артем Полежака, вбравшись у порізаний костюм, обшитий дзвіночками, разом із музикантами влаштував цілий концерт, який зухвало називав явищем. Дещо інший метод приманити відвідувача вибрали на сцені від «Коронації слова»: нерозкручені автори — приміром, дебютантка Дара Корній — тут готували різноманітні юшки. Нарізаючи картоплю, моркву, кріп і петрушку, письменники і поети вели бесіди про літературу, про те, як пишеться й про що пишеться. Як зауважив ідейний натхненник затії Дмитро Капранов: «У юшці головне — розмова, під яку вона готується».
Тоді як письменники та їхні шанувальники грілися «халявною» юшкою, майстри на Алеї підтримували тонус завдяки медовусі (на відміну від минулого року, цього разу продаж алкоголю на фестивалі дозволили). Цю частину «Країни мрій» Олег Скрипка рекламує не гірше за музичну, адже поторгувати сюди з’їжджаються майстри з усієї України, а закупитися керамікою, вишиттям, лляним одягом, ляльками–мотанками та килимами приїжджають японці, росіяни, шведи, французи, німці й представники інших країн.
Хоча все ж найбільше страждали музиканти. На сцені «Під стінами Лаври» весь час ламався мікрофон. На виступі львівського гурту «Добрі Люди» постійно пропадав звук. У кобзарському шатрі не було мікрофона, тому почути історичні балади могли тільки п’ятеро людей, які зайняли місце на лавці перед самим кобзарем. Але найжвавішим, певне, був майданчик, де проходили майстер–класи танців.
Проте музики вирішили вдарити лихом об землю — раз уже дощ, то мокнути до кінця! У танок пішли музиканти з гуртів «ТопОркерста», «Хореа Козацька», «Буття», «Гуляйгород», а інструменти ховали хто куди: одні — у багажник авто, інші — під парасолі.
Дивно було спостерігати фактично пустельну Вечірню сцену, біля якої традиційно збиралося найбільше людей. Першого дня найбільший урожай зібрав Сашко Положинський з дівочим колективом «Астарта»: упізнавані хіти й ритмічна музика зробили свою справу. Після годинного виступу музикант виконав на біс ще три композиції з альбому «Тартак. Гуляйгород», пояснивши це тим, що скучив за народними піснями.
Чимало відвідувачів своїм автентичним виконанням приворожив 21–річний Олексій Заєць, відомий як учасник телешоу «Голос країни». Сьогодні його подають як відкриття, хоча Олексій — свій на фестивалі у Скрипки, адже раніше виступав тут у складі інших гуртів.
Насправді Олексій Заєць зі своїми дівчатами мав би виступати на сцені «Зелена галявина», присвяченій автентичній музиці, яка розміщувалася на пагорбі біля козаків зі «Спасу». Але її відмінили. Як пояснив Скрипка, було важко назбирати автентичних колективів на два дні програми, та й часто музиканти відмовляються перед самим фестивалем. Натомість на «Країні мрій» ввели етно–fashion.
Покази моди відбувалися в Музеї Гончара. Першого дня колекції показували професійні дизайнери — Зінаїда Ліхачова, Олеся Теліженко, Роксолана Богуцька. Другого дня — презентували колекцію гурту «Кросна», роботи Ярини Жук, Руслана та Яни Заугольнікових та інших дизайнерів.
Другий день фестивалю зібрав значно більше відвідувачів — очевидно, люди змирилися із невсипущим дощем, а може, меломани йшли на таких рідкісних в Україні гостей, як гурти De Temps Antan з Канади, «Ят–Ха» з Туви і Hazmat Modane зі США. Олег Скрипка запросив їх «пакетом» із міжнародного фестивалю «Сотворение мира», який проходив у Казані у той же час, що і «Країна мрій». Колектив з Канади грав старовинну музику, записану в експедиціях на сході Франції. «Ят–Ха» заворожував гортанним співом вокаліста. А американський Hazmat Modane представив джаз чистої води. Як відомо, Олег Скрипка останнім часом захоплюється такою музикою, тож не дивно, що «Країну мрій» завершив традиційною однойменною піснею у джазовій обробці. До речі, вперше за вісім років Скрипка заспівав на біс і закінчив фестиваль не рівно о 22.00, як заведено, а на півгодини пізніше. І вперше за багато років охорона не прочищала живим ланцюгом Співоче поле і не вимагала покинути територію. Дощ і платний вхід зробили усіх добрішими.
— Я вже 30 років прожив у Києві й таких дощів не пам’ятаю. Будемо «Країну мрій» переносити або на початок червня, або на початок липня... Ви питаєте, чому вхід подорожчав? А чому про сцени не питаєте, про музикантів? Знову пройде фестиваль, а говоритимуть лише про гроші. Вхідні квитки подорожчали, тому що все подорожчало: підняли ціни за оренду техніки, на транспорт. Я помітив, що кияни стали багатші, для них не має бути проблемою заплатити за вхід 50 грн.
Зоя Предко,
кераміст:
— На ярмарок на «Країну мрій» їду обов’язково — скільки за місце для майстрів не просили би. Але цього разу за два дні до фестивалю у мене вкрали гаманець, де було 300 грн. У суботу прийшла о шостій ранку на Співоче поле, мені дали стрічку як майстру, а про гроші забули. Так мені компенсувалася крадіжка.
Тарас Компаніченко,
лідер гурту «Хореа Козацька»:
— Це вже не перший рік дощить, тому можна було продумати всі нюанси. «Країна мрій» проходить не лише на Співочому полі, а й у музеї Гончара, то чому кобзарям не дати було одну кімнату в музеї, куди пропускали би за квитками? У шатрі кобза намокла — жах! Як її тепер висушити?
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
