От же ж холера!

Холерна епопея на Донеччині, яка тривалий час була топ–новиною українського (і не тільки) медіа–простору, схоже, таки добігає кінця. І якщо на початку спалаху в Маріуполі лікарі та науковці мали більше запитань, ніж відповідей, то сьогодні фахівці можуть розповісти багато цікавого. Зокрема, про те, чим холера–«іноземка» відрізняється від «синьо–жовтої»; навіщо столичні науковці з’ясовують «прізвище, ім’я та по батькові» того штаму, який спричинив спалах у курортному місті; як епідеміологи методом «наводки» шукали джерело інфекції та чим закінчилося їхнє розслідування. А найголовніше — наскільки реальним є виникнення нових спалахів холери на території України. Про це і не тільки «УМ» дізналася від директора Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.Громашевського НАМН України, доктора медичних наук Віктора Марієвського.

«Рахунок іде на години»

— Вікторе Федоровичу, розтлумачте, будь ласка, таку ситуацію. З одного боку, спеціалісти санепідслужби стверджують, що вони щороку виділяють близько сотні холерних вібріонів із різних об’єктів зовнішнього середовища. З іншого, лікарі кажуть, що останній спалах холери в Україні був 11 років тому, і відтоді збудник захворювання в нас не «господарював». Як таке може бути?

— Річ у тім, що йдеться про різні вібріони. Востаннє ми фіксували випадки класичної, натуральної (токсичної) холери в нашій країні у 1995 році. Після того хвороба перемістилася у водойми, втративши ген токсичності, тому вже не викликала такого тяжкого перебігу захворювання. Тож люди інколи інфікувалися «нашою», рідною, «жовто–блакитною» холерою, і мали від цього діарею. Але галасу навколо цього не здіймали, бо від «укоріненого» штаму лиха не було.

А цього разу в Маріуполі «засвітилася» привозна холера. І ми розгорнули величезну кількість заходів, щоб локалізувати спалах, не дати хворобі можливості поширюватися по країні. Бо класична холера містить ген токсичності і призводить до тяжких ускладнень. Спочатку з’являється загальна слабкість, нудота, пронос. А далі — зневоднення організму, людина перетворюється на скелет, обтягнутий шкірою. І якщо хворому не надати своєчасної медичної допомоги, він може померти.

— Своєчасно — це упродовж скількох днів від початку хвороби?

— Які дні? Рахунок іде на години, якщо це класична холера. Із людини тече вода без запаху, випорожнення — як рисовий відвар (це злущується епітелій тонкого кишечника). Людина страждає від інтоксикації, стрімко зневоджується, втрачає життєво важливі солі, електроліти. Уже через 10—15 годин хворий втрачає величезну кількість рідини. Причому жару немає, а навпаки, температура тіла падає, губи синіють... «Український» штам до таких наслідків не призводить.

— Мені відомо, що у вашому інституті зберігаються всі штами холерних вібріонів, які виділялися на території України, починаючи від 1970–х років. Штам, який спричинив спалах у Маріуполі, також увійде в «колекцію»?

— Наші вчені будуть ще довго вивчати цей штам, розшифровувати його генетичний код, проводити дослідження, шукати, звідки він до нас потрапив, з’ясовувати його «прізвище, ім’я, по батькові».

— Навіщо?

— Щоб слідкувати за епідемічною ситуацією, мати змогу простежити, як і звідки відбувається поширення інфекції. Наприклад, після досліджень цього разу ми скажемо: «О, це збудник із Уганди». Чи, може, з’ясуємо, що штам прибув із Гани (Африка). Знаючи це, ми будемо особливо уважними до стану здоров’я людей, які прибувають до нас із цієї країни, щоб не пропустити хворого на холеру. Або наш громадянин завезе холеру до іншої країни. І тамтешні вчені, маючи код збудника, скажуть: «О, це штам з України».

Слідчі в білих халатах

— Наразі фахівцям із Міністерства охорони здоров’я достеменно відомі тільки шляхи поширення холери в Маріуполі: річки Кальміус, Кальчик, Азовське море, річкова і морська риба. Але експерти кажуть, що їм так і не вдалося знайти джерело інфекції — людину, з якої, власне, почався спалах інфекції. Куди ж могла подітися особа, яка привезла до міста хворобу?

— Я більше схиляюся до думки, що це був не хворий на холеру, а вібріоносій. Інфікована людина без клінічних ознак захворювання приїхала звідкись, пішла в туалет, і вібріон потрапив у каналізацію. У звичайних умовах ці стоки не несуть загрози людям. Але в Маріуполі стічні води, заражені холерою, без належної очистки потрапили в річку Кальміус. Із води вібріони потрапили в рибу, з риби — до людей. І той, хто купався чи рибалив у забрудненій водоймі, заковтнув водички, теж отримав заразу. У нас є підстави вважати, що той вібріоносій затримався в місті ненадовго. Він міг приїхати до Маріуполя, провести добу чи навіть кілька годин у місті, сісти в літак і полетіти собі далі.

— А чому ви так думаєте?

— Річ у тім, що наша робота багато в чому схожа на роботу слідчих. І ми доклали чимало зусиль, аби знайти джерело інфекції в Маріуполі. Шукали за методом «наводки»: у каналізаційних колодязях по всьому місту встановили спеціальні тампони, на яких може затриматися холерний вібріон. Таким чином можна вийти на безпосереднє місце проживання того, хто виділяє збудник інфекції. Це у випадку, якщо людина мешкає там постійно. Але цього разу нам не вдалося знайти таку людину, аналізи на тампонах були «чисті». Тож, швидше за все, вібріоносія вже немає в місті.

— А це взагалі реально — за допомогою методу «наводки» знайти джерело інфекції?

— Надзвичайно важко, але можливо. У нас були випадки в 1990–х роках, під час спалаху холери в Миколаєві, коли вдалося вийти на гуртожиток, де проживали хворі. Але там була зовсім інша ситуація — ішлося про масове виділення збудника, тому носіїв було легше знайти.

«Алкоголіки підхоплюють холеру набагато частіше від непитущих»

— Вікторе Федоровичу, а як щодо прогнозу по холері для України? Чи може ця інфекція поширюватися в інших регіонах?

— На жаль, імовірність виникнення холери на території України залишається дуже високою. Особливо в тих місцевостях, де у водойми скидають стічні води без належної очистки і знезараження. Зрозумійте, у різних країнах світу щороку хворіє на холеру більше 200 тисяч людей. І з тих країн до нас їдуть туристи. Запобігти занесенню холери в будь–яку країну світу на сьогодні абсолютно не можливо. Чи то в Америці, чи то у Франції або Англії майже щорічно фіксують один–два випадки занесення. Але це не проблема. Найголовніше — не дати заразі поширитися по території. Для цього треба виконувати всі заходи профілактики, чого не було в Маріуполі. У містах є дощова каналізація — ви, мабуть, бачили такі решітки на дорогах. Коли йде злива, спеціальна система скидає воду в річку або море. Але, на превеликий жаль, у нашій країні дуже багато міст, у яких недбалі особи — будівельники чи ще хтось — підключають звичайну каналізацію до дощової. І каналізаційні стоки йдуть просто в річку, море, без жодної очистки, упродовж тривалого часу, аж поки туди не потрапить холерний вібріон, як це сталося в Маріуполі. Історія не нова — я з цим стикався в попередні роки, коли мав справу з холерою в Миколаєві, Херсоні...

Далі. Ми вважаємо, що на одного хворого на холеру, виявленого в Маріуполі, припадає щонайменше 10 невиявлених інфікованих людей. А це ті, хто виділяє холерний вібріон. Вони можуть поїхати в Одесу чи Миколаїв, у будь–яке інше місто. Тому населення має дотримуватися низки правил, щоб не поповнити список хворих.

— Тобто мити руки перед їдою?

— І не тільки. Не купатися в недозволених місцях, не ловити там рибу, не пити з випадкових джерел. Не їсти харчі без термічної обробки, а якщо це овочі та фрукти, то ретельно мити їх у гарячій воді. Не допускати, щоб у водойми потрапляли неочищені чи погано очищені стічні води. І напишіть, будь ласка, великими буквами: НЕ ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ! Холерний вібріон, потрапляючи до здорового шлунка, у більшості випадків гине. Здоровий організм має гарний захист — соляну кислоту. І це середовище знищує холерний вібріон практично повністю. А коли людина пиячить, то має різні захворювання органів травлення, цей бар’єр не спрацьовує, і холера пробивається далі. Алкоголіки дуже ризикують: при однакових умовах інфікування вони підхоплюють холеру набагато частіше, ніж люди, які не зловживають спиртним.

ВАЖЛИВО!

Лікарі застерігають: діарея, нудота, слабкість можуть бути симптомами холери. Тому хворий із такими ознаками має терміново звернутися до лікаря, особливо якщо він був у Маріуполі чи найближчих населених пунктах, купався у брудній водоймі, ловив рибу, їв немитими руками тощо.

«Самостійно лікуватися категорично заборонено! — наголошує Віктор Марієвський. — Мене запитали на одному телеефірі: «А чим лікуватися від холери, поки приїде швидка допомога?» Та нічим! Бо якщо ви на власний розсуд наковтаєтеся таблеток, тільки змажете клінічну картину. У лабораторії вже нічого не можна висіяти! Навіть одноразовий прийом антибіотиків призводить до того, що лікарі при обстеженні цього хворого не можуть встановити правильний діагноз, призначити адекватне лікування. І ми не отримуємо реальну картину епідситуації по Україні».

ОСТАННІ ДАНІ

Азовське море потроху «відкривають»

Цього понеділка обласна Донецька СЕС підтвердила новий випадок захворювання на холеру. Як розповів «УМ» заступник головного державного санітарного лікаря Донецької області Роман Родина, хворий — 63–річний інвалід дитинства, який 10 днів тому ловив у Кальчику рибу. За словами пацієнта, сам він карася не їв, а віддав котові. Чоловік звернувся по медичну допомогу 17 червня, а через три дні лікарі отримали лабораторне підтвердження діагнозу «холера». Утім, а словами пана Родини, медики налаштовані оптимістично. Спеціальна комісія навіть вирішила відкрити для відпочивальників узбережжя двох районів (Первомайського і Новоазовського), які донедавна були закриті через спалах інфекції. Щоправда, у самому Маріуполі купальний сезон поки не відкривають — обіцяють пустити людей на пляжі, коли всіх хворих на холеру випишуть додому.

Загалом станом на 20 червня у Маріуполі зареєстровано 17 випадків захворювання на холеру, викликаних холерним вібріоном О1 серогрупи, біовар Ель–Тор, серовар Огава, та 9 випадків вібріоносійства такого самого збудника у клінічно здорових осіб. Плюс один випадок захворювання, зафіксований у Волноваському районі.