Доктори Масайошi Ямада, Олександр Яневич, Лоран Крепi та аспірант Павло Васильєв після успішного відбору фрагмента черепа первісної людини для визначення ДНК.
Перші рештки гомо сапієнс у печерах Кримських гір кандидат історичних наук, співробітник Інституту археології НАН України Олександр Яневич знайшов ще в 1991 році. Але найчисленнішими були знахідки з розкопок 2001–го. Копав спершу сам–один, без жодного державного фінансування. За кілька років, коли унікальність знахідок у печерах Буран–Каї стала очевиднішою, до роботи долучилися вчені з різних країн Європи. Всесвітнього розголосу безцінним знахідкам пана Яневича надала публікація, підготовлена групою з восьми вчених, у науковому часописі PlosOne від 17 червня, стислий виклад якої передала Бі–Бі–Сі. Як і за радянських часів («А потом про этот случай раструбят по Би–Би–Си»), спрацював ефект від повідомлення цієї престижної британської телерадіокорпорації — Олександром Яновичем зацікавилася українська та зарубіжна преса, на кілька днів він став найвідомішим ученим країни.
Що ж саме було віднайдено в кримських печерах і чому цінність цієї археологічної знахідки настільки велика — член Академії наук України Олександр Яневич розповів «Україні молодій».
По–перше, вражає «вік» первісних європейців — близько 32 тисячі років. Кілька років детальних досліджень, зокрема й радіоізотопного, довели: у печері Буран–Кая (що знаходиться в кримській гряді від Сімферополя до Ялти) знайдено рештки людей, які за анатомією подібні до сучасної людини, і є одним із найдавніших серед подібних знахідок у Європі. Вони перевершують вік останкiв «перших європейців», яких зараховують до граветтської культури (від назви місцевості Ла Граветт у Франції, де їхні останки було виявлено вперше), що населяли континент 21—28 тисячу років тому. Окремі вчені, свідчить Бі–Бі–Сі, вважають, що це дає підстави стверджувати: розселення людини Європейською рівниною почалося не з Південної Азії, через Балкани, а з Руської рівнини.
Проте подібні припущення вчені робили майже відразу після перших знахідок Яневича. Чому ж саме зараз ці судження стали доконаним фактом? Річ у тім, що французька дослідниця, експерт із зіставлення решток Сандрін Прат тільки нещодавно закінчила свою роботу, пояснює «УМ» сам першовідкривач. У печерах було виявлено 160 малих, ба, навіть дрібних фрагментів людських кісток. Щоб зрозуміти складність завдання, що стояло перед пані Прат, пояснимо: найбільший серед цих скалок має довжину 12 см. Відтак дослідниця склала черепи семи перших людей і довела, що це були безумовно Homo sapiens sapiens_ переважно підлітки та старики. «Очевидно, ми знайшли якийсь сакральний центр, тут проводилися ритуальні дійства», — коментує пан Яневич.
Учений каже, що для підтвердження віку знахідок у Буран–Кая було проведено низку перехресних радіоізотопних датувань: «Насамперед — в Оксфорді, де, на мій погляд, найсолідніша лабораторія такого типу, також проводили дослідження в лабораторіях Голландії та в Парижі. Результати всіх довели, що вік знахідок — близько 30 тисяч років». В Українi ж, на жаль, немає нi фахiвцiв з аналiзу найдавнiших ДНК, з радiологiчного датування, пояснює Олександр Яневич, та й, звiсно, просто немає грошей на замовлення подiбних дослiджень за кордоном.
«Віднайдено останки первісних людей там, де ми й передбачали, і, з усього, в їжу вони вживали саме те, що ми й очікували, — ділиться враженнями в інтерв’ю Бі–Бі–Сі професор Клайв Фінлейсон iз Гібралтарського музею. — Граветтська культура була визначальною в розвитку сучасної людини. У цих народів були ножі, легкі знаряддя праці, зокрема з мамонтової кістки, і ночували вони просто неба або в печерах». Дослідження, базоване на кримських знахідках Олександра Яневича, доводить навіть більше — найдавніші європейці були не тільки «людьми розумними», а й «людьми культурними».
Чеська дослідниця Маріна Лажнічкова–Галетова з Інституту антропології та Моравського музею (Брно), залучена до участі у проекті, дослідила знайдені у кримських печерах понад сотню прісноводних молюсків, з яких 32 тисячі років тому люди робили намисто! Інтрига полягає в тому, що такі самі мушлі раніше археологи знаходили на стоянках Подніпров’я, тобто кілометрів за 500—700 від Кримських гір. Але ще більшим відкриттям стали знайдені на Буран–Каї три прикраси з бивня мамонта — бусини–підвіски та фрагмент орнаментованої пластини із зигзагоподібним орнаментом («меандром») прикрашеним вохрою. Такі прикраси є звичайними на пізньопалеолітичних стоянках Наддніпрянщини. Це і не дивно, адже мамонт тут був основною мисливською здобиччю, з його кісток будували житла, а з бивнів робили численні та різноманітні прикраси. Але ж у Криму на той час мамонти не жили — південний кордон їх ареалу знаходився на широті Полтави.
Пан Яневич вважає, що таким чином перші люди могли обмінюватися прикрасами (можливо, на той час — цінностями) або щось обмінювати на них. Подібні обміни добре відомі в Австралії первісні прикраси «мандрували» на відстані до півтори тисячі кілометрів! До подібних предметів, привезених (чи радше — принесених) із далеких країв гомо сапієнс ставилися як до святинь, вірогідно, вони були і предметом культу.
Та головний висновок, на який наводять ці знахідки, — у гроті Буран–Кая не тільки жили–були, а й проводили якісь культові ритуали. Тобто це були не просто істоти з вітальним завданням «жити–їсти–розмножуватися–спати», вони мали більш високу розумову організацію і своє, особливе емоційне життя. Серед знахідок — фрагменти черепів, порізані крем’яним ножем. Невже наші предки були канібалами, як їхні австралійські майже сучасники?
Учені схильні вважати, що ні, про поїдання собі подібних не йдеться. Про те, що плоть зрізалася не, так би мовити, з кулінарною метою, свідчить наявність у кістках кісткового мозку, тоді як з кісток тварин його ретельно вичищали та, напевно ж таки, з’їдали. Згадана вище французька дослідниця Сандрін Прат переконана: мешканці Буран–Кая не пожирали одне одного, радше тут вони проводили якісь свої таємничі ритуальні обряди. Які? Ми ще надто мало знаємо про життя людини 32 тисячі років тому. Дехто припускає, що в печерах могли ховати черепи померлих предків (більшість–бо знайдених належить літнім людям), висловлюючи їм у такий спосіб шанобу, а можливо, кримські гомо сапієнс вірили у відродження померлих?
На запитання, куди, до якого музею чи наукової установи, потраплять урешті буран–каяцькі знахідки, наразі відповіді немає. Ще довгий час триватимуть дослідження, пояснює пан Яневич. Хотілося б, щоб перші гомо сапієнс у Європі, та ще і віднайдені українським археологом, потрапили до музейної експозиції на «своїй батьківщині». Принаймні це було б справедливо.
А що сам дослідник печерних людей, чи світить йому слава Вікентія Хвойки й академічно–підручникове вшанування? Поки що окрилений, але знов–таки не профінансований гідно державою, Олександр Яневич вирушає в експедицію.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
