«Потужний» готовий воювати безкінечно. Коли ж мир стане вигіднішим, ніж війна?
Перемовини з сенсами Дональда Трампа: віддавати чи не віддавати Донбас, уся ця говорильня — повністю зірвані. >>
Війні вже 70. Вона старіє й віддаляється від нас, але ті, хто хотів би її забути, наче на зло, пам’ятають усе до найменших дрібниць. Така вже природа людської пам’яті — можеш не згадати, що було вчора, зате картинки минулого чітко стоять перед очима. Тим десятьом жінкам, чиї долі лягли в основу експозиції під назвою «Тріщина крізь усе життя», повертатися в пережите важко. Але на прохання представників Крайового об’єднання «Рейнланд», яке підготувало виставку, що відкрилася вчора у Львові в Національному музеї «Тюрма на Лонцького», вони згадують непрості роки своєї молодості.
Марцеліну з Дубовця, Ганну з Гут, Тетяну з Путивля, Єлизавету з Мелітополя вивезли на чужину силоміць: «працювати на велику німецьку державу», як писалося тоді у пропагандистських нацистських листівках. Декому з них тоді було лише 14—15 років, а хтось устиг вийти заміж і чекав первістків. Вагітну 23–річну Лізу із села Високопілля Харківської області примусово відправили до Німеччини у 1943 році. Жила в таборі, цілими днями важко працювала над розчищенням вулиць після бомбардувань. Через кілька місяців у клініці міста Вупперталь Ліза народила донечку Олю, але маля одразу забрали. Повернути дитину їй вдалося лише у травні 45–го, коли закінчилася війна.
Прізвище та ім’я цієї української жінки та інших дівчат–остарбайтерів представники об’єднання «Рейнланд» виявили у книзі Крайової жіночої лікарні Вупперталя. Одні народжували тут своїх дітей або лікувалися, інші — працювали санітарками. Через десятки років, коли складали списки для Фонду взаєморозуміння й примирення, виникла ідея запросити колишніх остарбайтерів у Вупперталь. 14 жінкам з України написали листи, але відповіли лише десятеро. Троє з них згодом побували в Німеччині, а до тих, хто не зміг приїхати, представники «Рейнланду» завітали самі. Тоді й були записані десять інтерв’ю, які стали основою нинішньої виставки. Жінки розповідали про свої поневіряння не тільки на чужині, а й на Батьківщині, адже примусова праця в Німеччині стала тією тріщиною, яка позначилася на житті кожної з них, — остарбайтерам «не світили» ні навчання у вузі, ні пристойна робота...
З 2007 року ця експозиція подорожує Європою, повідомляє Центр досліджень визвольного руху, а в Україні її партнером є благодійний фонд «Україна 3000». Працюватиме виставка до 30 липня щоденно. Вхід вільний.
Перемовини з сенсами Дональда Трампа: віддавати чи не віддавати Донбас, уся ця говорильня — повністю зірвані. >>
Мюнхен знову став дзеркалом страхів Заходу. Після минулорічного холодного душу від Венса цього разу на сцену вийшов Марко Рубіо — з м’якшим тоном, але жорстким підтекстом. >>
Український народ отримав премію Евальда фон Клейста 2026 року - це головна премія Мюнхенської безпекової конференції. >>
У Верховній Раді у четвер, 12 лютого, трапилася НП: мінімум кілька десятків народних депутатів заразились невідомим вірусом або отруїлись у їдальні ВРУ. >>
Проведення президентських виборів одночасно з референдумом щодо мирної угоди з Росією.почала планувати Україна: адміністрація президента США Дональда Трампа наполягала на тому, щоб обидва голосування провели до 15 травня, інакше Україна ризикує втратити запропоновані гарантії США. >>
Нещодавно у Києві представили проєкт Українського павільйону «Гарантії безпеки», який покажуть на бієнале у Венеції. >>