За жертв обох режимів

Як і в багатьох інших українських містах, на телеканалах і радіостанціях, учора о 10–й годині ранку львів’яни спільно з керівництвом міста та області хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв ІІ Світової війни. День 70–річчя нападу Німеччини на Радянський Союз також є чорною річницею початку масових розстрілів українців катами з НКВС. Тож учора, в День пам’яті і скорботи, біля пам’ятника жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича зібралися приблизно півтисячі львів’ян, представників громадських та релігійних організацій, політичних партій та ветеранів. Дехто з них прийшов із чорними прапорами — закликаючи таким чином відмовитися від агресії та загострення боротьби ідеологій.

«Пам’ять без агресії, спротив без насильства»

«Сьогодні політиків, українців, церкву роз’єднують. Роз’єднують рукою з–за кордону. Тому ми повинні не піддаватися на провокації і жити далі з Богом в серці», — сказав про потребу об’єднання усіх українців, і не лише у ці скорботні дні, владика УПЦ КП Димитрій.

«Пам’ять без агресії», «Спротив без насильства» — такі гасла білими літерами написані на чорних плакатах та листівках, які вивішували й роздавали активісти громадського руху «Відсіч» та інші прибічники заявленої ідеї. Склалося враження, що, на відміну від 9 травня, вчора у Львові переважали сили, які намагалися упередити провокації, не допустити силового протистояння та сутичок із «політичними туристами», звезеними до міста для створення «пожежних» ситуацій. «22 червня — більше ніколи!» — зазначалося також на банерах. З огляду на це, замість махати кулаками — більше роз’яснювали.

Львівська міська рада до Дня скорботи і пам’яті поширила у місті соціальну рекламу з написом «Комунізм = нацизм». Фотографії на білбордах над цими двома словами ілюструють розстріл людей більшовиками 30 червня 1941 року в «Тюрмі на Лонцького» та страту через повішення нацистами в березні 1942–го за Оперним театром. «Львів’яни під час Другої світової війни однаково постраждали як від нацистського, так і комуністичного режимів», — наголошує віце–мер із гуманітарних питань Василь Косів.

Після покладання квітів до Меморіалу жертв комуністичного режиму учасники перейшли на подвір’я музею «Тюрма на Лонцького» та до Львівської цитаделі. Там відбулися екуменічні молитви за загиблими в роки Другої Світової та за жертвами комуністичного та нацистського режимів.

День — без провокацій. Чекали вечора...

Однак цього дня у Львові всі погляди були прикуті до Пагорба Слави. Саме там, за різними прогнозами, могли статися сутички за участю прорадянських і «єврейських» активістів з Одеси та східних регіонів. Нагадаємо, напередодні суд заборонив масові меморіальні заходи у Львові 22 червня, окрім тих, що організовані владою.

Від ранку на Пагорбі Слави посилено чергувала міліція. Представники львівського обласного осередку Антифашистського комітету з’явилися на 20 хвилин раніше у складі десяти осіб. Поки вони клали квіти до меморіалів солдатам Радянської армії, представники ВО «Свободи» збиралися поблизу.

Представник Антифашистського комітету Михайло Стула запевнив присутніх — червоний прапор над Львовом з’явиться. І він з’явився — із площі біля Монумента слави на вулиці Стрийській кілька молодих людей запустили повітряну кулю, до якої було прикріплено червоний прапор Перемоги. При цьому ліві партійні сили відхрещуються від того, що це справа їхніх рук. Напередодні комуністи обіцяли не використовувати радянської символіки.

Представники «Свободи» запевнили, що прийшли на Пагорб Слави лише «контролювати ситуацію». Те саме сказали і представники громадського руху «Відсіч» із їхньою ініціативою «Пам’ять без агресії». Вони й тут роздавали охочим листівки та вивішували банери.

Загалом на Пагорбі Слави, принаймні до 17–ї години, — не було загострень ситуації. Відбувалися лише не надто гарячі словесні перепалки між людьми, які принесли до радянського меморіалу квіти, та тими, хто прийшов у вишиванках. Трохи подискутувавши, натовп розійшовся.

Міліціонери, яких звезли зокрема і з районів області, продовжили патрулювати Пагорб Слави. Казали, будуть тут до кінця дня, адже «в будь–який момент можуть розпочатись заворушення». До здачі цього номера «УМ» у друк анонсовані групи з Харкова й Донбасу та одеські «євреєї проти Гурвіца й антисемітизму» ніде помічені не були.

Політолог Тарас Возняк попереджав, що розслаблятися не варто. Мовляв, у Львові є кілька екстремістських груп, які готові за сигналом у будь–який момент почати провокації. Підтвердженням цього, на думку пана Возняка, могла бути оприлюднене внутрішнє листування, швидше за все, праворадикальних організацій, де йшлося про загадкову «тренову гру» під кодовою назвою «Запуск небесних ліхтариків».

...На 19.00 біля пам’ятника Шевченку було заплановано офіційне віче–реквієм за жертвами масових розстрілів червня 1941 року.

ЗЕМЛЯ ПУХОМ

На Брюховицькому цвинтарі Львова за участю чільних представників влади міста та області перепоховали чотирьох червоноармійців, загиблих у Другій світовій війні. У церемонії взяли участь керівник облради Олег Панькевич, керівник ОДА Михайло Цимбалюк, заступник мера Василь Косів, студенти Академії сухопутних військ, представники громадськості. Священики відслужили чин похорону та панахиди.

Як повідомила пресс–служба «Свободи», в могили лягли останки двох вояків–прикордонників, загиблих 1941 року, знайдені в Сокальському районі, та двох солдатів, які загинули у «Бродівському котлі», виявлені пошуківцями в Золочівському районі.