Аналітика як відповідальність

Щойно презентовано одну з, можливо, найцікавіших книжок нинішнього сезону: Іван ДЗЮБА. Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку ХІХ століття до українофобів початку століття ХХІ. (К.: Києво–Могилянська академія, 503 с.). Оскільки автор та його стиль добре відомі читачеві, здебільшого йшлося про суспільно–ідеологічні проблеми нинішньої України та способи їх розв’язання, пропоновані академіком. Виступали науковці й літератори зіставного інтелектуального топ–рівня. Таким чином, уважний слухач дістав не лише різнобічно майстерну рецензію на новинку, а й певний прогноз щодо впливу цієї роботи на сьогоднішній–завтрашній український день.

Історик та головний редактор альманаху «Україна Модерна» Андрій Портнов говорив про блискучу здатність Івана Дзюби писати просто про складні поняття, раціоналізувати драстичні явища, уникаючи ненаукових емоцій. Зокрема, Дзюбині роздуми про суть і прояви патріотизму навряд чи сподобаються багатьом професійним плакальникам «за Ненькою». «Приклад інтелектуальної відповідальності», — такий діагноз текстової якості поставив історик.

На тому ж акцентував і письменник Юрій Щербак, характеризуючи «Нагнітання мороку» як мірило свободи слова. З усіх публіцистів саме Іван Дзюба найглибше дослідив феномен неоднорідності нації, на що обов’язково слід зважати, аналізуючи розвиток подій в Україні як нині, так і в минулому (а отже, і в ближчому майбутньому ця неоднорідність лишатиметься вирішальним чинником). Ніхто інший, на думку промовця, не описав із такою ретельністю і доказовістю «складність організму «Україна».

Книжкою, що прояснює розум та зміцнює дух своїм доказовим оптимізмом, назвав новинку від Івана Дзюби професор–філолог Володимир Панченко. Оглядаючи текст під літературознавчим ракурсом, він визначив чимало ексклюзивних ознак, в тому числі й «мистецтво цитувань–натяків», що є чи не найскладнішим в есеїстиці.

Чимало йшлося про систему авторської філософії Івана Дзюби. Проректор Києво–Могилянської академії Володимир Моренець так сформулював світоглядний плацдарм, з якого автор починає розгляд будь–якої загальноукраїнської проблеми: «Мир, взаємоіснування і толерантність». А філософ Ігор Лосєв вважає такий філософський погляд взагалі найефективнішим інструментом для оцінювання сучасної суспільної ситуації. Нарешті, пробуючи оцінити, для якої читацької авдиторії «Нагнітання мороку» буде найбільш професійно корисним, зійшлися, що книжка цілком може правити за посібник для журналістів та соціологів (Євген Сверстюк).

Насамкінець академік Дзюба повідомив, що восени вийде ще одна його книжка — цього разу не політична, а літературно–критична.