Кредитори, готуйте комори!

      Подорожчання солярки на 500—600 гривень на тонні порівняно з березнем остаточно вбило в селян надію якось виповзти з боргів, спричинених минулорічним урожаєм. Більшість із господарств якщо й має запас дизельного палива, то тільки для того, щоб розпочати жнива. Потім планують викручуватися, продаючи зерно з нового урожаю. От тільки навряд чи за таких екстремальних умов вдасться продати пшеницю рентабельно: за підрахунками Мінагрополітики, до подорожчання пального собівартість тонни зерна сягала 500 гривень, після — стане ще дорожче. Тим часом уже сьогодні є бажаючi придбати зерно з нового урожаю по 150—200 гривень за тонну.

Пересідаємо з комбайнів на коси

      Борис Володимирович, керівник однієї із агрофірм Криничанського району, що на Дніпропетровщині, в розпачі. Йому треба терміново гасити перед банком «Аваль» кредит, інакше підуть «з молотка» віддані в заставу трактори і комбайни. Особливого вибору в нього немає: або віддати банкірам техніку, або вже сьогодні продати урожай. Охочі придбати пшеницю і ячмінь, які ще тільки колосяться в полі, є. От тільки вище 200 гривень за тонну ніхто платити не хоче. Це при тому, що зараз пшеницю з урожаю 2003 року дешевше, ніж 1200 гривень за тонну, ви не купите... Як не крути, а ситуація загрожує банкрутством. Бо що можна зібрати з опечатаною технікою?

      Не в кращому настрої його сусіди. Якщо в березні сільгосппідприємства завдяки урядовим домовленостям могли купувати «дизельку» безпосередньо на нафтопереробних заводах по 1700 гривень за тонну, то в другій половині травня вона подорожчала до 2150—2330 гривень. Особливих запасів пального в селян немає. Як уже повідомляла «УМ», станом на початок травня сільгосппідприємства накопичили всього 122,2 тисячі тонн солярки при оптимальному рівні 200 тисяч. Таким чином,  небезпека, що пшениця потрапить у комори кредиторів та постачальників матеріально-технічних ресурсів просто з поля, в обмін на «золоте» дизельне пальне, для більшості господарств України така ж реальна, як і для Бориса Володимировича.

      Уряд начебто знає про проблему і обіцяє допомогти. Прем'єр-міністр Віктор Янукович уже просив нафтопереробні заводи продати аграріям 100 тисяч тонн дизельного пального в червні-липні за цінами, нижчими від ринкових. Як повідомляє прес-служба Кабінету Міністрів, посилаючись на лист, адресований учасникам ринку нафтопродуктів, Янукович звернувся з проханням до Укранафти, НПК «Галичина», торгового дому «ТНК-Україна», «Казахойл-Україна» та «Нафтохіміку Прикарпаття». «Нинішнє підвищення цін на пальне може привести до зриву термінів жнив, звести нанівець спільні зусилля зі стабілізації на ринку хліба», — визнає Віктор Янукович. Але як відомо, пожежі дешевше запобігти, ніж потім компенсувати її наслідки: селянам уже можна починати рахувати збитки.

Хто у плюсах, а селяни — в мінусах

      Тим часом  залишається незрозумілим, як уряд сподівається забезпечити рентабельну ціну на зерно нового урожаю. Якщо торік на процес ціноутворення вплинула Київська міська державна адміністрація, яка першою придбала в Криму велику партію пшениці — 10 тисяч тонн — по 1200 гривень, чим «засвітила» високу ціну, то нині купувати продовольство в липні столиця не поспішатиме. Як повідомив журналістам Юрій Россада, заступник Київського міського голови, місто має близько 61 тисячі тонн зерна при потребі близько 20 тисяч тонн на місяць. Більше того, Київрада та міськадмiнiстрацiя навіть не підуть на зустріч «Київхлібу», який просив дозволити підвищити ціни на батони на 16 копійок.  За словами Россади, у міськдержадміністрації є резерви, щоб допомогти підприємству іншим чином.

      Отож столиця, стверджує заступник голови, чудово переживе до вересня, періоду найнижчих цін, і аж тоді почне «освіжати» свої «засіки». «Закупки ми почнемо з середини або з кінця вересня, коли зерно влежиться і дозріє. А найголовніше, коли буде хороша ціна», — зазначив він.

      Зрозуміло, що так міркують не лише у столиці. Оскільки врожай пшениці прогнозується непоганий і її потенційні покупці розуміють, що ціна буде падати, вони згодні чекати стільки, скільки буде потрібно. Тим часом селянам, навпаки, треба буде якомога швидше спродати збіжжя, щоб виручити гроші і придбати дороге пальне — на закінчення жнив і початок нової посівної кампанії. Виграє той, у кого вистачить «запасу міцності» перечекати довше. Практика попередніх років показує, що здебільшого програють сільгоспвиробники, які під тиском відсутності фінансів здаються першими і частину зерна продають нижче рентабельності.

      Як буде цього року — побачимо. Адже він — передвиборчий, тож не виключено, що, крім економічних, у процес ціноутворення втрутяться політичні механізми. За нинішніми прогнозами експертів аграрного ринку (які не враховують політичний форс-мажор), у середньому пшениця третього класу з нового урожаю впродовж наступного сезону коштуватиме 750 гривень за тонну.