Всеволод Нестайко на першiй у своєму життi презентацiї.
У п'ятницю в новому супермаркеті «Буква», який недавно відкрився у третій лінії торговельного центру «Глобус», класик української літератури, найкращий наш дитячий письменник Всеволод Нестайко був присутній на першій у житті власній презентації. «Я відчуваю себе, як дівчина на заручинах, червонію як мак і колупаю піч», — сказав з приводу такої «прем'єри» класик. Видавництво «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» презентувало легендарну, культову — і які там ще слова кажуть у подібних випадках — трилогію Всеволода Зіновійовича «Тореадори з Васюківки», видану і перевидану в нас мільйонними тиражами і все одно улюблену і дефіцитну, перекладену 20 мовами світу, занесену у почесний Андерсенівський список літературних шедеврів для дітей. Звичайно, видавництво по-своєму проілюструвало «Тореадорів», і зробив це відомий корифей Анатолій Василенко — один із найвідоміших художників журналу «Перець», виготовило красиву обкладинку в оранжевих тонах авторства Владислава Єрка, проте директору видавництва Івану Малковичу і цього було мало. Хтозна вже як він переконував 73-річного автора, але той зробив нову редакцію «Тореадорів з Васюківки», поприбирав незнайомі нинішньому поколінню радянські реалії, дописав із десяток нових смішних епізодів і... змінив фінал. А ось факт із радянської історії книжки, для сучасних підлітків узагалі дикий. В епізоді, коли хлопці загубили рушницю, шукали-шукали, не знайшли і сказали, що знайдуть її, мабуть, років через 300, при комунізмі, пильні цензори прочитали між рядків антирадянщину — адже комунізм по плану мав настати у 1980 році. Онук письменника, студент Антон Максименко, сказав «УМ», що він сам ще не читав «Тореадорів» у новій редакції, бо дідусь, коли працює, нікому не дає читати рукописи, а сигнальний екземпляр книжки він отримав лише недавно, тож сім'я Нестайків із цікавістю прочитає про пригоди Павлуші Завгороднього і Яви Реня.
Трійка постійних презентаторів «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги», що утворилася в процесі презентацій україномовного «Гаррі Поттера», — Іван Малкович (скрипка), Віктор Морозов (гітара) і Владислав Єрко (бубон) заспівали пісню, складену зі шматочка арії про тореадора із «Кармен», фірмової пісеньки про «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Гу», вигуками з «Диких танців» і нового куплета, де закликали любих діточок не читати «усякої мури», а читати відповідно «Торе-а-до-ри». До речі, Всеволод Нестайко сказав, що до успіху своєї британської колеги Джоан Ролінг ставиться дуже добре, але змагатися з нею не збирається — бо бігає вже не так швидко. На презентації Іван Малкович перевірив, чи за 40 років від дня виходу книжка не втратила своєї популярності, і ви не повірите, практично всі присутні на презентації напам'ять знають головні епізоди, героїв, і ключові моменти трилогії. На презентації можна було не тільки купити книжку з 15% знижкою (ціна в торговельній мережі — 17.50 грн.), а й отримати автограф автора, всі без винятку журналісти точно скористалися такою унікальною нагодою.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
