Шкіра «у крапочку»

Нелікована хвороба може призвести до смерті

Коли дорослі хворіють на так звані «дитячі» інфекції, це зовсiм не привiд для кпинiв. Річ у тім, що в більшості випадків кір, краснуха, вітрянка, «свинка» тощо у людей старшого вiку має набагато важчий перебіг, дає більше ускладнень, ніж у дітей. Нерідко дорослі пацієнти опиняються в реанімації, а потім довго заліковують проблеми з печінкою, нирками, органами травлення, які з’явилися на тлі нібито не страшної, але дуже несвоєчасної хвороби.

Вітряна віспа, або, як її ще називають, вітрянка, — інфекція, яку добре пам’ятає кожен, хто на неї перехворів. У дітей вона має переважно легкий перебіг, головна незручність — це необхідність мазати червоні цятки зеленкою та неможливість нормально помитися (лікарі рекомендують уникати контакту «крапочок» із водою). Але якщо людина підчепила цю заразу в дорослому віці, проблем виникає набагато більше. У більшості пацієнтів старше 18 років хвороба протікає з важкою інтоксикацією, вираженим свербінням і приєднанням вторинної інфекції, може призводити до серйозних ускладнень. У пацієнтів, які не дотримуються приписів лікаря, можуть розвинутися пневмонія, енцефаліт та менінгіт, ураження нирок та серця. Більше третини випадків вітрянки в дорослому віці закінчуються смертю пацієнта.

З огляду на це епідеміологів непокоїть той факт, що нині в усіх регіонах України відзначається зростання кількості хворих на вітряну віспу — як серед дітей, так і серед дорослих. Наприклад, лише у Києві від початку цього року було зафіксовано втричі більше хворих, ніж за аналогiчний період 2010–го. Причому частка дорослих із цим захворюванням зросла вдвічі порівняно з попередніми роками. Ще кілька років тому цей показник становив близько 4% (відповідно, 96% — діти), а тепер — близько 8% (92% — діти).

Дитина «принесла» хворобу із садочка

Чому це відбувається? Насамперед тому, що практично всі інфекції, які можуть спричинити епідемію (тобто здатні швидко поширюватися від хворої людини до здорової) мають певний ритм. Як пояснює лікар–терапевт Олександр Ляшенко, раз на 3—5 років відбувається сплеск захворюваності на вітрянку. І якщо останні кілька років вітряна віспа була на спаді, то тепер, цілком закономірно, відбувається черговий підйом. Це значить, що колективний рівень імунного захисту від цієї інфекції знизився, тобто зросла частка людей, неімунних до вітрянки. Це люди, які не хворіли на вітряну віспу (а той, хто хворів, має найміцніший пожиттєвий імунітет) і не робили щеплень для того, аби отримати «штучний» імунітет. Або ж тi, хто робив щеплення давно і вже втратив набутий захист, адже вiн ефективний не більше 10 років.

Коли частка таких людей у суспiльстві зростає, то варто з’явитися невеликій кількості хворих, щоб запустити ланцюгову реакцію зараження. І нерідко діти «приносять» вітрянку з дитячого садочка або школи додому, включаючи в процес лікування братиків, сестричок, батьків та інших родичів, які мали необережність зайти в гості саме в період найбільшої заразності пацієнта.

У цьому мала змогу переконатися моя знайома Марія — мама трирічної дівчинки. Донька захворіла на вітрянку, лікувалася вдома. А через деякий час мама (яка ходила на роботу) з подивом помітила в себе на шкірі дрібні червоні цяточки — дуже схожі на ті, що висипали на тілі дитини. Тоді–то і з’ясувалося, що Марія в дитинстві не хворіла на вітрянку, тому контакт із хворим членом родини давав стовідсоткову ймовірність заразитися. Чому зовсім не зраділи деякі колеги цієї жінки, які не знали, чи хворіли вони на вітрянку в дитинстві.

«Медичної картки за той період у мене не збереглося. Сам я не пам’ятаю, щоб мені мастили зеленкою червоні цятки, а запитати вже нема в кого, — бідкається Данило, колега Марії. — Але чомусь мені здається, що все–таки не хворів. Ти не знаєш, я тепер захворію чи ні?»

Я, звісно ж, не знала, тому звернулась із запитанням до фахівця.

Найзаразніший період — три дні від початку висипань

«Вітрянка — це дуже контагіозна інфекція, — пояснила головний позаштатний інфекціоніст Головного управління охорони здоров’я Києва Альбіна Анісімова, — яка передається повітряно–крапельним шляхом. Ті колеги вашої знайомої, які вже хворіли на вітрянку, можуть спати спокійно, бо в них виробився стійкий імунітет на все життя. А ті, хто не хворів або не знають, нехай чекають 21 день від дати останнього контакту з хворою колегою, від останнього дня її появи на роботі. Саме стiльки триває інкубаційний період, за цей час можуть з’явитися ознаки вітрянки. Якщо симптоми не з’являться — значить, людина не заразилася. А до цього вам у жодній лікарні не скажуть, захворіли ви чи ні. Але те, що хвора ходила на роботу «з крапочками», не дуже добре. Це надзвичайно висока ймовірність зараження (практично без варіантів) тих, у кого немає імунного захисту проти вітрянки. Адже найбільш заразний період — першi 3—5 днів від початку висипань. Крім того, хворий виділяє збудник захворювання ще до «крапочок» — упродовж трьох днів до початку висипань на шкірі, коли людина відчуває легку закладеність носа, незначне нездужання. Особи, неімунні до вітрянки, під час контакту в цей період також можуть заразитися, але не зi стовідсотковою ймовірністю».

Як додає Олександр Ляшенко, дорослі зазвичай хворіють на вітряну віспу важко. Тому людям, які не мають імунітету до цієї інфекції, краще раз на 10 років робити щеплення. Щоправда, за вакцину доведеться заплатити кілька сотень гривень. Адже вакцинація проти вітрянки не є обов’язковою в нашій країні, відповідно, її не роблять за бюджетні кошти.

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

Щороку в Україні фіксують до 300 000 випадків захворювання на вітряну віспу. У структурі захворюваності серед інфекційних хвороб вітрянка поступається тільки грипу і кишковим інфекціям нез’ясованої етіології.