Країна, де ходять «шкварочки»

На території гуртожитків Боярської лісової дослідної станції днями коїлися дивні речі: по периметру поселення з’явилися стрічки з написом «Кордон», а на дерев’яних альтанках — таблички «Міністерство економіки», «Міністерство ЗМІ» тощо. У невтаємничених могло б скластися враження, що вся наша владна верхівка вирішила виїхати зі спекотного Києва й подихати свіжим повітрям. І верхівка дійсно приїхала. Але не та...

Хто буде міністром?

Упродовж трьох днів на території України діяла нова маленька держава — Студентська республіка. Як неважко зрозуміти з назви, її заснували студенти. «Студентська республіка» — це всеукраїнська громадська молодіжна організація, що й започаткувала потужний студентський фестиваль, який щороку проводиться по всій Україні і в якому беруть участь десятки тисяч студентів. Національний університет природокористування і біоресурсів України (НУБіП України) став піонером серед київських вишів, провівши університетський етап «Студентська республіка в НУБіП України», в якому взяли участь студенти з Закарпатської, Запорізької, Тернопільської, Чернігівської, Київської областей та Криму.

У Студреспубліці владу до рук заздалегідь прибрали організатори на посадах міністрів економіки, соціальної політики, ЗМІ, юстиції, культури і спорту, закордонних справ, екології, внутрішніх справ, а також президента і членів центральної виборчої комісії, верховного суду, податкової інспекції, нацбанку та магістрату. Стратегічною метою кожної команди було заробити кошти для реєстрації політичної партії та кандидата в президенти і скинути чинну владу — організаторів. А гроші заробляти потрібно було реальними справами — відкривати підприємства та організовувати соціальні проекти. У Студреспубліці діяла своя валюта з промовистою назвою «шкварочки» (мабуть, як натяк на стереотип про вічно голодних студентів).

По приїзді та реєстрації кожен отримав паспорт мешканця, й одразу після поселення в гуртожитки республіканці зайнялися працевлаштуванням. У кожній команді від початку було розподілено обов’язки: лідер команди, комунікатор, журналіст, юрист, мотиватор, менеджер, перша леді, секретар, фандрайзер, PR–менеджер. Тричі на день так звані групи за інтересами збиралися на зустріч із профільним міністром, аби отримати завдання на найближчий час і заробітну плату. Таким чином кожна з десяти команд мала свого прибуткового спеціаліста в кожній галузі.

Яка країна без корупції?

Політична гра тривала у режимі нон–стоп, цілодобово. Усю першу ніч міністр юстиції Олексій, голова нацбанку Наталка та голова податкової Олександр намагалися усіляко боротися зі сном, очікуючи учасників, які мали зареєструвати підприємства з надання товарів та послуг. Глупої ночі, не дочекавшись молодих бізнесменів, влада пішла в народ по гуртожитках із нагадуваннями. Проте для реєстрації треба було брати кредит у нацбанку, бо зароблених грошей всім не вистачало. «Директор нацбанку втекла!» — обурювалися учасники в пошуках бідолашної Наталки, яку вони дістали. Хитріші ж одразу спробували домовитися з міністром економіки Дмитром і обійти кредит. Так почала давати перші паростки корупція. Поки секретарі намагалися зареєструвати свою фірму, журналісти опитували місцеве населення і владну верхівку для ранкового випуску газети, що виходила тричі на день, хтось грав у інтелектуально–психологічну гру «Мафія», дев’ятеро дівчат стоптували ноги на височенних підборах, готуючись до конкурсу краси «Перша леді»...

Уже наступного ранку почалася активна діяльність: масажі, анонімні листи, служба знайомств, можна було навіть замовити... кілера! Одна з команд, «озброївшись» водяними пістолетами, обіцяла замочити будь–кого всього за 100 «шкварочок», а потім «замоченим» пропонувала дізнатися ім’я замовника всього за 50. У спеку охочих потрапити під «кулі» було чимало, було навіть здійснено замах на президента Ігоря, голову Студентської організації НУБіП України і організатора фестивалю, за що підприємці поплатилися конфіскацією майна. Проте безсонна ніч настільки втомила учасників, що по обіді вони вже не хотіли навіть заробляти гроші. І тоді міністр економіки був змушений піти на рішучий крок — роздати «шкварочки» народу. Отримавши чималенькі суми на руки, міністри–організатори вирішили самі трошки побавитися: надсилали один одному в подарунок пісні, танці й інші забаганки у виконанні учасників, які були раді заробити додаткові «шкварочки» у командний бюджет. Сонне царство заметушилося, забігало в пошуках підробітку, тож влада, підігруючи, вирішила ввести заборону на біг, а потім навіть податок на повітря!

«Іменем Студреспубліки оголошую вас чоловіком і дружиною...»

Дехто з мешканців Студреспубліки навіть намагався влаштувати особисте життя — у країні діяв РАЦС, де креативний шоумен (за сумісництвом ведучий «Мафії» та режисер–постановник конкурсу «Перша леді») із Севастополя Юрій одружував усіх охочих. А таких було чималенько. Уже першого вечора обмінялись обручками, які виготовляв республіканський майстер Олег, міністр ЗМІ та працівник ЦВК, а з них взяли приклад і прості мешканці. Хитруни знаходилися й у цій справі — міністр культури і спорту Дмитро встиг одружитися аж двічі! «До мене дійшла чутка, що моя дружина хоче вийти заміж за іноземця, і я вирішив знайти собі іншу», — виправдовувався потім він...

Пристрасті не вщухали не лише в особистому житті учасників. Вседозволеність влади дістала звичайних республіканців, і ті вирішили зібрати підписи, аби скинути президента. А лідери команд, назбиравши трохи «шкварочок», уже подумували про реєстрацію власних партій та висунення себе у президенти Студреспубліки. Прогулявши купу грошей, вони мусили вести переговори з конкурентами. «Як же я з ними піду на переговори, якщо з усіма вже устиг пересудитися?!» — картав себе один із лідерів. Проте коаліції партій були створені й зареєстровані. Утворити власну партію «Дія» вирішили й організатори, які висунути на посаду президента вже відомого поєднувача сердець, директора РАЦСу Юрія.

Останній день став найнапруженішим. Усі чекали виборів, що внесли ясність і полегшення, яке настало із заключним концертом. Кожен міністр нагородив свого найкращого працівника, спортсмени отримали медалі та кубки. Дівчата у відкритих вечірніх сукнях (а вечір, до слова, був холодний — увесь день дощило) мужньо витримали ще не одне дефіле перед спраглими до естетики республіканцями, аж доки журі обрало з них найкращу — Ірину із факультету романо–германських мов. Фінальним акордом стало оголошення результатів виборів: президентство виборов той, хто ощасливив найбільше людей, — директор РАЦСу Юрій. Святкування і нічна вечірка до перших півнів ледь не зіграли злого жарту — встати на сніданок після кількох годин сну було важкувато, хоча вже навіть звично. За три дні республіканці встигли виграти купу спортивних змагань, зареєстрували партії, написали статути, вигнали мафію з міста і стали професіоналами у новій справі, а тепер скаржаться на купу вільного часу (адже навчилися працювати швидко) і на те, що в магазинах нашої країни не приймають «шкварочки»...

ДО РЕЧІ

Студреспубліка — територія без алкоголю. Для контролю за дотриманням законів життя працювала система штрафів, яка поширювалася також на незаконний перехід кордону, перебування в неналежному місці, ігнорування ранкової зарядки, невчасну подачу документів та матеріалів для участі у квесті, танцювальному флеш–мобі, конкурсі аматорського відео, участі у змаганнях із футболу, волейболу та баскетболу.