Що таке українська література?

Несподівана, але, звісно, давно очікувана книжка професора Харківського державного педагогічного університету імені Сковороди Леоніда Ушкалова, презентована нещодавно в Харкові, все ж не лише про сучасний період в історії нашої культури. Як людина, для якої українська література почалася тисячу років тому, науковець і цього разу пропонує нам певний історичний зріз, а точніше прогулянку — «Від бароко до постмодерну». Несподіваною є не лише тематика книжки, а й її стилістика: попередні книжки Леоніда Ушкалова відповідають усім канонам академічного тексту, тоді як це видання — збірка есеїв, написаних легко і яскраво.

Ще будучи студентом, Леонід Ушкалов збагнув, що справжній науковець не повинен розпорошуватися: слід обрати тему для вивчення і спробувати зробити в ній усе можливе. Темою усього життя Ушкалова–старшого стало українське бароко і, зокрема, — Григорій Сковорода. У науковому доробку професора книжки «Нариси з філософії Григорія Сковороди», «Світ українського бароко», «Григорій Сковорода і антична культура», «З історії української літератури XVII—XVIII століть», «Українське барокове богомислення (сім етюдів про Григорія Сковороду)»,«Григорій Сковорода: семінарій», «Есеї про українське бароко». Минулого року вийшло повне академічне зібрання творів Григорія Сковороди, прокоментоване й упорядковане Леонідом Ушкаловим (Ґран–прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року–2010»).

Нова книжка вченого «Від бароко до постмодерну» вийшла у серії видавництва «Грані–Т» Deprofundis. На сьогодні це єдина книжкова серія в Україні, де з’являється есеїстика і яка впевнено перебирає на себе функції шанованої серії «Висока полиця» видавництва «Факт». До Ушкалова в «Грані–Т» друком вийшли есеї Віри Агеєвої, Анатолія Дністрового, Ярослава Грицака, Євгенії Кононенко, Сергія Грабара та інших. Ідея видати в цій серії книгу Леоніда Ушкалова належала літературному редактору видавництва Іванові Андрусякову. На його переконання, професор Ушкалов наділений усіма рисами ідеального вченого: колосальною компетентністю, людською мудрістю й умінням говорити просто про складні речі. «У наш час нелегко знайти розумну книжку для читання, — скаржиться Андрусяк. — Ось чому настільки цінним для нас є мислення таких людей, як Леонід Ушкалов, людей, які знають, що, як і чому відбувається в літературі і світі».

Книга «Від бароко до постмодерну», яку харківський критик Ростислав Мельників зарахував до цікавого літературознавства, вміщує раніше не друковані есеї Леоніда Ушкалова трьох останніх років не лише про Григорія Сковороду, а й Мелетія Смотрицького, Григорія Квітку–Основ’яненка, Тараса Шевченка, Павла Тичину, Максима Рильського. Отже, часовий проміжок, який висвітлено у книжці, охоплює XVII — початок XXI cтоліття. «З одного боку це просвітницький проект, — пояснює Леонід Ушкалов. — Із іншого — спроба зрозуміти, що таке українська література від давнини до сьогодні».

Цікаво, що саме робота над розділами, присвяченими Шевченку, визначила і колір обкладинки — фіолетовий. Як пояснив Ушкалов, фіолетовий для Шевченка був «кольором України і світлого суму за собою справжнім». Ще недавно одне українське видавництво пропонувало Леоніду Ушкалову написати роман про Шевченка, така ідея науковця не зацікавила, а ось про видання Шевченківської енциклопедії під умовною назвою «Шевченко від А до Я» Ушкалов мріє. «Я хочу приватизувати Шевченка, звільнити його від тих посполитих сюжетів і контекстів, в яких він сьогодні фігурує, — зізнається вчений. — Мені не подобається те, що сьогодні про нього пишуть. Адже Шевченко — це та призма, крізь яку дивиться на нас світ».

У мріях невтомного науковця ще й Сковородинська енциклопедія, яка б увібрала в себе все, що стосується світу ідей та образів Григорія Сковороди. А в мріях українських студентів і науковців — історія української літератури від Леоніда Ушкалова. «Подивимося, може, щось таке й утну, — говорить Ушкалов, — але попереджаю, моє бачення дуже сильно відрізнятиметься від бачення інших літературознавців».