Гастролі театру — це продовження реалізації угоди про співпрацю у рамках «Підкарпатського театрального союзу», створення якого ініціював художній керівник Жешовського театру імені Ванди Семашкової Вольдемар Матушевський. Окрім Івано–Франківського театру, пан Матушевський налагодив двосторонній зв’язок із іншими театрами — львівським театром «Воскресіння», Державним театром у Кошіцах, Русинським театром Олександра Духновича та Словацьким театром Йонаса Заборскєго у Пряшеві. Жешовський театр імені Ванди Семашкової з виставою «Червона рута», створеної за мотивами пісень Володимира Івасюка, вперше побував на гастролях в Україні. У травні цього року «Червону руту» із гучним аншлагом зіграли на сцені Івано–Франківського театру імені Івана Франка.
Цілком закономірно, що дебютний виїзд Івано–Франківського театру в Європу розпочався саме із міста Жешова, де 10 червня 2011 року була зіграна вистава «Нація» за однойменною книгою Марії Матіос. Успіх спектаклю вкотре засвідчив, що для мистецтва не існує ані мовних, ані ментальних кордонів. Адже він апелює, в першу чергу, до загальнолюдських універсальних, а тому зрозумілих усім категорій: життя чи смерті, болю чи спокути, кохання чи ненависті, жорстокості чи милосердя... І як повсякчас не втомлюється повторювати письменниця Марія Матіос: людське в людині не залежить ані від історичних, ані від соціальних обставин, ані від ідеології, а лише від виховання людини та Бога в її душі.
Знаменно, що Марія Матіос була також запрошена до Жешова, де зустрілася з віце–мером та маршалком iз питань культури міста, а ввечері прийшла на виставу. За магічним збігом обставин вперше польською мовою у 2006 році книга «Нація» була видрукувана саме у Жешові.
Режисер вистави Ростислав Держипільський поділився своїми враженнями від цієї поїздки: «На кожних гастролях, де б вони не відбувалися, я все глибше аналізую теми двох вистав — «Солодкої Дарусі» та «Нації», намагаюся поглянути на них очима людей зі Львова чи Києва, Кіровограда чи Полтави, Монреаля, Балтимора, Торонто, Коломиї, Херсона чи Жешова. І у кожному з цих міст завжди однакова позитивна реакція глядацької зали є найкращим доказом, що у виставі немає політики, кон’юнктури чи загравання з якоюсь із влад. У першу чергу, я добивався, щоб у виставах цих була історична і, головне, людська правда, яка закладена у творах Марії Матіос. І моє завдання як режисера — відшукати якісні мистецькі засоби, щоб передати цю правду зі сцени, щоб зробити спектаклі вишуканого європейського стилю».
У найближчому майбутньому польський глядач зможе побачити також і спектакль «Солодка Даруся» за однойменним романом Марії Матіос — Івано–Франківський обласний академічний театр імені І. Франка запрошений у Кошаліне на дні української культури, що відбуватимуться під патронатом президентів України та Польщі.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
