Ім’я, зіпсоване «язиком»

Якщо шукати відмінності між минулим і нинішнім телесезонами, то насамперед впадає в око масова поява на екранах у ролі ведучих керівників каналів. Щоправда, першим іще минулого листопада приклад показав в «Українській мрії» Олександр Богуцький, директор–президент каналу ICTV, він же — головний у телехолдингу Віктора Пінчука. Утім фурору не було. Оскільки соціально–економічний телепроект підтримки малого і середнього бізнесу не вписався у реалії — ухвалення Податкового кодексу. Підприємці та просто глядачі, відслідковуючи у новинах протистояння, не повірили у здійснення української мрії.

Володимир Зеленський, зайнявши керівне крісло на «Інтері», залишився у «Вечірньому кварталі» і захотів ще «співати соло» у програмі «Мільйонер — гаряче крісло» та стати співведучим проекту «Розсміши коміка». «Вован» і команда на екрані практично не змінилися, якщо не зважати на лояльність до нинішньої влади. Гумор від «95–го кварталу» вже став досить традиційним, хоча й користується популярністю у певної частини глядачів.

Проектів, які заслуговують на увагу тих, хто з телевізора намагається отримати інтелектуальну підзарядку, два — «Вечір з Миколою Княжицьким» на ТВі та Tkachenko.ua на «1+1».

Політики — не головні

Першим «вистрелив» гендиректор каналу з малим покриттям, в якого суд де–юре відібрав частоти. Спочатку телеексперти дивувалися, чому «Вечір з Миколою Княжицьким» на ТВі вирішили показувати по четвергах майже одночасно з «Республікою» Ганни Безулик на «5–му каналі». І хоч відчуття деякого дискомфоту від цього лишається, ефіри переконали, що почергові бесіди тет–а–тет у студії «Вечора...» спрямовані на ширшу аудиторію, яка цікавиться не лише політикою, а й літературою, музикою, медициною. Випуск тут може розпочатися показом кліпу, наприклад, «Всьо чьотко» гурту «Брати Гадюкіни».

Досвідчений телевізійник Княжицький безпрограшно зайняв нішу, яка давно була порожньою у вітчизняному телепросторі — виважена розмова без істерик і надмірних емоцій iз розумними або принаймні відомими людьми. Оскільки кожне інтерв’ю не виходить за рамки 10—15 хвилин iз представленням співрозмовника та відповідями гостя на запитання інтерактивних глядачів, не дратують декларативністю і «правильністю» навіть Ганна Герман чи Юлія Тимошенко. Щоправда, різнотем’я часом показує, що ведучий не може вільно орієнтуватися у всіх питаннях. У розмові з Марією Матіос відчувається, що він не досконало знає творчість письменниці. А на Ольгу Богомолець пан Микола дивиться спантеличено, коли та каже, що реформу медицини треба починати кожному з себе, обстежуючи свій організм, — бо Княжицький мислить по–державному, а не мірками практикуючого лікаря.

За бажанням, у «Вечорі з Миколою Княжицьким» можна знайти не один дрібний огріх. Не всім імпонує надмірна компліментарність з окремими візаві та невизначеність ведучого–керівника зі звертанням «ти–ви» (хоча, наприклад, «тикання» Ганні Герман уже наприкiнці спілкування, яка таким же зверненням від початку показувала надмірне панібратство, мало смислове навантаження). Або: нібито без відома Княжицького прозвучало в ефірі пісенне привітання шефу з днем народження від каналу. Якщо це не прояв нарцисизму іменинника, то велика безвідповідальність підлеглих. Але всі ці та інші «блохи» не нівелюють появу телемайданчика, де нарешті з’явилися переважно справжні достойники, для яких Україна — це не місце для дерибану, а країна, в якій вони працюють і яку всупереч складнощам намагаються піднімати.

Tkachenko.ru?

Авторський проект гендиректора не лише каналу, а й усієї групи «1+1» Олександра Ткаченка стартував 23 травня. Відтоді в ефір вийшло три випуски: дещо задовгі як для розмови з однією людиною 40—50–хвилинні студійні інтерв’ю з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, боксером і депутатом Київради Віталієм Кличком та російським телеведучим і шоуменом Іваном Ургантом. За даними компанії GfK Ukraine, телеглядачі найкраще дивилися випуск про «свого» героя, який заробив гроші на рингу, Віталія Кличка (рейтинг 2,01%, частка 11,75% за вибіркою «Вся Україна», 4+). Найнижчі показники у випуску з Ургантом, проекти якого знають глядачі каналу ICTV та «Плюсів» (відповідно 1,9% та 7,83%).

Після шестирічної перерви в ефірі перед прем’єрою свого нового іменного проекту колишній маститий журналіст–практик, який був автором і ведучим аналітичної програми «Післямова» та циклу інтерв’ю «Обличчя світу», казав: «Настав час знайти нову інтонацію на телебаченні — інтонацію відвертої і вдумливої розмови зі справжніми лідерами громадської думки та першовідкривачами». Чи підпадає під озвучені визначення взагалі–то цікавий і харизматичний дотепник Іван Ургант? Звичайно ж, ні. Але назва проекту Tkachenko.ua дає право вийти за задекларовані рамки. Хоча ведучому–шефові варто було врахувати психологічний фактор: Ургант може невимушено жартувати з простачком–добрячком Цекалом, але сповна не зможе розкритися з босом, на каналі якого показує свою програму.

Палицею з двома кінцями є короткі запитання у Tkachenko.ua. З одного боку, вони не перевантажують глядача, з іншого — смислове навантаження переносять майже винятково на співрозмовника. І якщо плечі й манера говоріння Саакашвілі чи Кличка витягують таку ношу, то Ургант «шкутильгає».

Усі три випуски Tkachenko.ua ведучий розмовляв iз гостями російською, тільки у кінці вставляючи україномовне прощання (щоб у нашому хитрому телесвіті відзвітувати, що програма належить до числа україномовних). Це, зважаючи на гостей, можна пояснити прагненням не перетворювати розмову у двомовну чи уникнути кострубатостей. Хоча у випадку з не лише боксером, а українським політиком Кличком, це викликає щонайменше подив. А якщо у телерозмові з Богданом Ступкою чи Олегом Скрипкою ведучий знову ставитиме запитання не українською, то вже напевне варто буде змінити назву проекту на Tkachenko.ru.

Оксана СТРІЛЕЦЬКА