Чому б це аж через 66 рокiв пiсля закiнчення вiйни 1941—1945 рр. деяким екстремiстам iз Криму та Одеси дуже захотiлося вiдвiдати меморiали у Львовi й тiльки у Львовi?
Чому впродовж 66 рокiв не виникало таке бажання, хоч би пiд час круглих дат?
Чому iнiцiаторами подiї були не щирi друзi львiв’ян, а їхнi iдейнi противники?
Чому зачинщики акцiї зiгнорували застереженнями мiсцевої влади захiдних регiонiв, знаючи про можливi її наслiдки?
Навiщо провокатори, знаючи про реакцiю львiв’ян на прапор колишньої наддержави, нахабно розгорнули на львiвськiй площi заздалегiдь виготовлений великоформатний червоний прапор?
Як оцiнювати факт супроводу нарядами мiлiцiї автобусiв iз незваними гостями?
Як оцiнювати появу у Львовi росiйського високопосадовця разом iз росiйськими телерепортерами?
З якою метою непроханi гостi прикрасили свої лацкани георгiївськими стрiчками?
З яких мiркувань президент РФ назвав правомiрнi дiї львiв’ян проявами фашизму?
Що мав на увазi голова ПР Єфремов, припускаючи, що подiї у Львовi можуть призвести до того, що не стане України?
На всi цi запитання є одна–єдина вiдповiдь: подiї 9 травня ц. р. у Львовi стали наслiдком пiдтримуваного українським народом зближення України з ЄС!
Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ,
ветеран вiйни i працi
Обухiв,
Київська область
На десятому Київському безпековому форумі, організованому фондом Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», молодь поставила запитання різного характеру українському публіцисту, письменнику й журналісту Віталію Портникову. >>
На передовій захищаючи Україну загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. >>
Відеоролики, які презентують в інформаційному просторі Сновську громаду Чернігівської області, досить видовищні й змістовні, тому можуть сміливо претендувати на статус професійних. >>
Згідно офіційної статистики ООН, щонайменше, 12,1 тисячі цивільних українців загинули від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще понад 26,8 тисяч отримали поранення, втім реальні цифри можуть бути набагато більшими. >>
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — цей вірш знайомий кожному українцю змалечку, більшість вважає його народним, інші приписують його авторство Олені Пчілці — матері нашої славної Лесі Українки, а насправді його написав царський генерал Володимир Александров. >>
В справі про напад на військового у Дніпрі охоронець Миколи Тищенка визнав свою провину та погодився свідчити проти народного депутата. Тому суд звільнив Костянтина Цуберу від відбування покарання. >>
