Зачаровував голосом і не мав зіркової хвороби: як Анатолій Солов’яненко прославляв Україну у світі — розповідь дружини Світлани
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Леопольд Ященко.
Одним із рушіїв світового мистецтва завжди був принцип «Не завдяки, а всупереч». На власній практиці довелося переконатися в цьому композитору, музикознавцю та фольклористу Леопольдові Ященку. Закінчивши Київську консерваторію та аспірантуру при Інституті мовознавства, фольклору та етнографії, з експедиціями він об’їздив усю Україну, збирав народні пісні (Леопольд Ященко — упорядник збірників та наукових праць «Українське народне багатоголосся», «Українські народні романси», «Буковинські народні пісні» та iн.). А після того, як поставив свій підпис під колективним листом–протестом із приводу закритих судилищ над інакодумцями, у рідному інституті йому вказали на двері. У1968 році це звільнення розцінювалося як вирок, але Леопольд Іванович зовсім не збирався миритися з таким розвитком подій. Уже за рік на громадських засадах він заснував етнографічний хор «Гомін». І взявся за відродження народних звичаїв та свят. Історія цього колективу, власне, як і його керівника, рясніє безліччю маловтішних сторінок (у 1971 році, наприклад, влада ліквідувала «Гомін», обізвавши його «збіговиськом українських буржуазних націоналістів», а самого Ященка виключила зі Спілки композиторів). Але, витримавши ці і багато інших «аперкотів» від влади, Леопольд Ященко та «Гомін» зберегли одне одного. Сьогодні цей хор — один iз найвідоміших українських музичних колективів. «Слава Богу, народ створив таку величезну культуру, що гріх було б нам, якби ми нею не скористалися, — вважає Леопольд Ященко — ...У нас пісні є такі, яких у Києві, крім нас, ніхто не знає. А хотілося, щоб їх знали люди, адже покоління змінюються».
«Особисто мені імпонують пісні Леопольда Івановича, що пов’язані з Києвом, — говорить хористка «Гомону» Валентина Трегубова. — Там кожне слово співзвучне з моїм відчуттям, з моїми особистими спогадами... «Над схилами Дніпра», «Давня музика» — це пісні, які залишаються не лише в пам’яті, а й у серці. Від імені усіх наших «гомінчан» бажаю Леопольдові Івановичу здоров’я ще на багато років, наснаги творити і співати».
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Свого часу, коли я відвідувала місто Рівне, мені дуже сподобався пам’ятник Уласові Самчуку. >>
У Київському академічному театрі «Золоті Ворота» покажуть тонку психологічну виставу «Ковзанка», режисера Дмитра Леончика за твором литовської письменниці, журналістки, драматургині Лаури Сінтії Черняускайте. Жанр визначили як «хвилювання на одну дію». >>
Історію симпатичної дівчини, яка несподівано опиняється в центрі захопливої авантюри, пов’язаної з мистецтвом, розповідає стрічка «Коли ти вийдеш заміж?». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) є дві фрази, що максимально прояснюють його суть, попри екшн-оболонку. >>
До списку нематеріальної культурної спадщини людства елемент «Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць», внесла Організація ЮНЕСКО. >>