Хата–музей Івана Миколайчука в Чорториї. (Фото з сайту mikolaychuk.ucoz.ua.)
Серцем буковинських урочистостей стане село з дивною назвою Чортория, приблизно за півсотні кілометрів від Чернівців. Саме тут народився і провів дитинство Іван Миколайчук. Тут діє єдиний його музей–садиба, екскурсії в якому проводить сестра славетного актора Фрозина Василівна Грицюк.
Чернівецька облдержадміністрація обіцяє до ювілею свого славетного земляка видати брошуру туристичних маршрутів Буковини, в якій окрему главу буде присвячено новому маршруту — «Шляхами Миколайчука». Про це, як повідомляє УНІАН, днями розповів журналістам Дмитро Павел, начальник управління інфраструктури і туризму Чернівецької ОДА. Спільно з обласною Службою автомобільних доріг, каже чиновник, до 15 червня буде встановлено дорожні вказівники, які допоможуть туристам зорієнтуватися, як проїхати до музею–садиби. Утім простий вказівник на трасі, за кілометр від якої розташована Чортория, вже є, свідчать журналісти «УМ», котрі мандрували два роки тому цими місцями. Напевно, тепер дорожніми покажчиками, наче рушничком, обласна влада хоче помережити всю трасу від Чернівців до Чорториї...
Село доволі велике, розкидане по всій долині. Тут є також красивий палац, дерев’яна церква, а ще — Лебедині озера. Фрозина Василівна згадувала, що на довгий час лебеді покинули ці місця, а в рік смерті Івана чомусь повернулися й відтоді кожну весну прилітають сюди з зимівлі. «Люди кажуть, мабуть, то душа Івана», — так сестра актора пояснювала екскурсантам появу лебедів у Чорториї.
Щодо музею, то у 1991 році тут відбулася ґрунтовна реставрація, що власне, й дало початок його «легальній» діяльності. Невдовзі й саму вулицю, на якій стоїть родинна садиба, перейменували на вулицю Миколайчука. У 2006 році на подвір’ї хати–музею встановили бюст актора. Усі речі Миколайчуків — справжні, живі: колиска, в якій гойдали Івана, одяг, глечики, піч, на якій діти спали взимку. А ще — цілі розсипи світлин, з дитинства і зі знімального майданчика, листи, свідчення.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
