І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Українськi сiльгоспвиробники майстерно знаходять новi ринки збуту. (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Наша держава отримала черговий шанс здійснити стрибок в економічному розвитку. Щоправда, у досить віддаленій перспективі. Так, міжнародна організація Oxfam попередила уряди розвинених країн: якщо ті не вживуть заходів, ціни на основні продукти харчування зростуть удвічі. Вартість пшениці збільшиться на 120—180%. І це в найкращому випадку. Полегшити ситуацію людей і навіть мати зиск у такій ситуації може низка країн, чий аграрний потенціал не використовується на повну потужність. І які, відповідно, можуть суттєво наростити виробництво. У перших рядках переліку таких держав — Україна.
На думку аналітиків, є дві головні причини дефіциту харчів — глобальна зміна клімату, а також відсутність регулювання на основних продовольчих ринках. А також нестача води, землі, енергії. Серед «гарячих точок», тобто регіонів, які вже сьогодні відчувають нестачу продовольства, а в перспективі проблема тільки загострюватиметься, — Індія, Гватемала, Азербайджан і країни Східної Африки. Основна проблема Гватемали — залежність місцевих фермерів від імпорту, мешканці Індії витрачають на продукти харчування вдвічі більше, ніж мешканці Великобританії у відсотковому співвідношенні до зарплати. В Азербайджані через погану погоду на третину скоротився урожай пшениці, а в державах Східної Африки у зв’язку з посухою і хронічним дефіцитом їжі голодують близько восьми мільйонів осіб, насамперед — жінки і діти. Раніше Світовий Банк попереджав: через зростання цін на продовольство мільйони людей опинилися за межею бідності.
Аби врятувати ситуацію і в буквальному розумінні життя людей, Oxfam радить створити всесвітній фонд для боротьби зi змінами клімату, зменшити стратегічні запаси продовольства у великих країнах, інвестувати у невеликі фермерські господарства, покінчити з практикою вирощування продуктів для біопалива і збільшити прозорість на ринках продажу сировини.
«Логіка міжнародних аналітиків зрозуміла: кількість населення Землі зростає, а придатних для обробітку земель, навпаки, зменшується. До того ж найбільшою перешкодою для розвитку аграрного сектору стане не так нестача землі, як водних ресурсів. Хто матиме до них доступ, той і зможе ефективніше розвивати свій аграрний сектор, — коментує «УМ» аграрний експерт Володимир Лапа. — Звичайно, ми могли би підключитися до благородної ідеї нагодувати голодних, але, на жаль, в Україні не існує практики прогнозування до 2030 року. Щонайдальше ми «заглядаємо» на 5—7 років наперед».
Подорожчання будь–якого товару — це палиця з двома кінцями. Тобто благо для виробників та головний біль для споживачів. А оскільки наша держава так–сяк інтегрована у світовий процес, то всі негативні тренди не оминуть і нас з вами. «Довготермінові світові тенденції, безсумнівно, впливають на стан справ в Україні, але це, звичайно ж, не означає, що продукти почнуть дорожчати вже наступного тижня, — каже Лапа. — У нас є свої проблеми. Ось, скажімо, навіть якщо на півдні держави ми отримали хороший урожай овочів і фруктів, то доставити їх в інші регіони через різке подорожчання пального буде недешево. Як наслідок, ціна буде високою».
Окрім «золотого» бензину, на вартість продуктів у нашій країні впливають також нові норми Податкового кодексу, корупційна складова, невизначеність iз правилами гри і, відповідно, втручання чиновників в аграрний ринок. Директор консалтингової агенції «ААА» Сергій Наливка прогнозує: в цілому упродовж 2011 року ціни на всі основні продукти харчування зростуть на 50%.
«Матимемо саме таку цифру чи іншу, залежить від погодних умов та ситуації на зовнішніх ринках, — резюмує Володимир Лапа. — Скажімо, вітчизняні аграрії посіяли достатню кількість зерна, цукрового буряку, і хороший урожай мав би стимулювати, навпаки, зменшення цін. Але сьогодні ніхто не може сказати, якою буде погода цього літа. І перший дзвіночок уже пролунав: аномально теплі останні весняні дні. Відтак озимі культури перебувають у доброму стані, а ярі — під загрозою пересихання. Також невідомо, яким буде стан головних товарних ринків цієї осені. Скажімо, гречка у Білорусі та Росії є дорожчою, ніж у нас. І якщо різниця збережеться, втримати низьку ціну на цей продукт в Україні буде неможливо».
Найсуперечливішими є повідомлення з цукрових полів. Президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса вчора заявив — наступного року матимемо проблеми і з цукровою сировиною, і з цукром. Усьому, мовляв, причиною є нестабільна підтримка галузі з боку держави. Колеги вважають такі заяви маніпулюванням та лобіюванням певних учасників ринку. І наводять докази протилежного: 690 тис. тонн запасів, які ми маємо сьогодні, цілком вистачить до 1 жовтня, коли у продаж надійде цукор нового сезону. «Якщо й виникне дефіцит, то він становитиме щонайбільше 100—200 тис. тонн, які можна без зайвих зусиль компенсувати завдяки імпорту», — стверджує аналітик аграрних ринків Української аграрної конфедерації Денис Рубченко. «Посіяно 550 тис. гектарів цукрового буряку. При плановому врожаї цієї кількості — достатньо», — погоджується Володимир Лапа.
Щоправда, всі експерти наводять одне застереження: найбільший фактор ризику — нестача продуктів харчування у сусідніх країнах, зокрема у Білорусі. Як відомо, у білоруських продовольчих магазинах ціни зросли на 50—100%, водночас з’явився дефіцит цілого ряду товарних груп. «Якщо тенденція не зміниться, можна очікувати вивезення українського цукру до таких країн. А це, звичайно ж, може призвести до цінових коливань», — каже керівник аналітичного відділу Асоціації зернотрейдерів Артем Корицький.
Двозначна ситуація склалася і на ринку тваринної продукції. «Після того як в Україні подорожчало зерно, тваринники почали вирізати поголів’я. Скажімо, якщо у свинарстві останнім часом ми мали збільшення поголів’я рік у рiк на 15%, то сьогодні маємо нуль», — каже Володимир Лапа. Відтак ринок «завалений» м’ясом, а це — у короткій перспективі — мало би впливати на зменшення цін. А у тривалій — до дефіциту та чергового витка подорожчання. В українських реаліях цей простий закон ринку спрацьовує з найгіршими для споживача нюансами. Так, ціна на м’ясо практично не знижується навіть при його надлишку, а у кращому випадку — застигає на місці. Натомість як тільки з’являється хоча би найменший привід для подорожчання, це відбувається миттєво і напрочуд стрімко. «Нещодавно кілограм м’яса у живій вазі коштував 12—16 гривень, нині — 10—12. Але на пропозиції у роздрібній мережі це зниження практично ніяк не відбилося», — каже Лапа.
Шанувальники сиру, йогурту, кефіру та інших молокопродуктів відчують невелике зниження вартості цих товарів — пов’язане із сезонним подешевшанням сировини. Але тенденція буде дуже короткотерміновою. І вже з осені, на думку експертів, ми станемо свідками чергового подорожчання. Причина: держава не визначилася з методами підтримки сільгоспвиробників. «Колись переробники не платили державі ПДВ, а цю суму перерахували здавачам сировини, — пояснює Лапа. — Сьогодні ж держава акумулює ці кошти, з метою самостійно виплачувати їх аграріям. Але відповідного механізму ще не розроблено. Тож стара система нарахування допомоги вже не діє, а нова ще не запрацювала».
Сонце і календар подарували українцям зниження вартості овочів. Ціна «борщового набору», який уже почав ставати не по кишені навіть представникам середнього класу, за останній тиждень упала на два відсотки. Лідери здешевлення — огірки, які продемонстрували феєричні 35%. Приблизно на стільки ж стали доступнішими рання полуниця й черешня. Експерти очікують, що завтра–післязавтра капуста коштуватиме щонайбільше 4 гривні, а полуниця — 15.
Утiм жодної заслуги людини, а тим паче чиновника, який відповідає за продовольчі ринки, в цьому процесі немає. Натомість маємо дуже тривожну тенденцію 2010 року, коли овочі й фрукти продемонстрували двадцятирічний рекорд: капуста подорожчала втричі, буряк і картопля — вдвічі, яблука — у два з половиною рази. Нинішнього року деякі експерти обіцяють значно сприятливішу ситуацію: мовляв, у 2011–му городина та фрукти будуть суттєво дешевшими, ніж сьогодні. Але у такі благі сподівання вірять не всі. «Прогноз урожаю овочів можна буде зробити не раніше липня, — каже Володимир Лапа. — Торік, нагадаємо, всі також сподівалися на хороші показники, але літня спека розвіяла ці ілюзії». Тим паче ринок овочів у нас дуже погано структурований. «Скажімо, 97% картоплі вирощують у приватних господарствах. Тож спрогнозувати, яку ціну на свій товар поставить бабуся, що продає бульби на ринку, практично нереально, — стверджує експерт. І додає: Проте з 90–відсотковою впевненістю, якщо, звичайно, природа не спричинить серйозних катаклізмів, можна стверджувати: вартість продуктового кошика наступного року не сильно відрізнятиметься від нинішніх цін».
До речі, подорожчання городини — не типово українське явище. Зеленина цінується дорожче у більшості країн світу. Це, з одного боку, може служити виправданням бездіяльності наших чиновників — якщо вони захочуть обілити себе. А з другої — зв’яже руки тим, хто спробує вплинути на ринок, імпортуючи овочі з–за кордону. Адже єгипетська картопля виявиться надто дорогою, і на подібні оборудки — імпорт дорогого товару, що швидко псується, — ніхто не піде. Особливо комерсанти. «Переважно імпорт овочів служить не меті наповнення ринку, його балансу чи зайняття певних товарних ніш, а всього лише для стабілізації ціни. Тобто сигналом для місцевих товаровиробників та ритейлу: ось воно, обмеження вартості вашої продукції», — пояснює Лапа.
Ну і, звичайно ж, на заваді вітчизняним вегетаріанцям може стати товарний дефіцит у сусідніх країнах, що є більш ніж iмовірним. «Торік при тому, що ринок картоплі не був насиченим, 4 тис. тонн ми експортували до Росії», — резюмує аналітик. Тож перш ніж планувати зиск від посадженої розсади чи роздумувати, коли вигідніше купувати капусту для квашення, варто поцікавитися — а чи вистачить харчів підданим Олександра Лукашенка та населенню від Калінінграда до Владивостока. Якщо ж ні, то ми їм змушені будемо допомогти. За законами ринку і глобалізації...
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>
Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>
Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>
Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>