Тісний «балетний зв’язок» між Японією й Україною триває вже не одне десятиліття. І якщо першими фактами на доказ цього були завжди успішні, з неодмінними аншлагами гастролі наших артистів до цієї країни, то сьогодні ця дружба трансформувалася у справжню творчу міграцію: чимало японських танцівників у різні часи навчалися в Київському хореографічному училищі, а в трупі Національної опери України вже багато років працюють Набухіро Терада та Шінобу Такіта. Концерт на підтримку Японії, яка долає наслідки березневої катастрофи, ініціювала саме пані Такіта. Спершу вечір «Шінобу Такіта та зірки балету» планувався як бенефіс артистки, але потім балерина вирішила, що цей концерт має бути благодійним. На її запрошення до Національної опери приїхали зірки балету з Росії, Німеччини, Японії, сама ж Шінобу станцювала головну партію в одноактному балеті «Панночка та хуліган».
А кількома днями раніше відомий у балетному світі продюсер Олексій Безсмертний у Німеччині проводив концерт «Балет допомагає Японії», участь у якому взяли кілька театрів Німеччини, Большого театру Росії, солісти балету Віденської опери, Національного балету Амстердаму, токійського City Ballet, Московського театру імені Станіславського та Немировича–Данченка... Україну в цьому міжнародному проекті, художнім керівником якого був гуру сучасного хореографічного мистецтва Володимир Малахов, представляли солісти балету Національної опери Катерина Кухар та Олександр Стоянов. «Ми скористалися можливістю просто й дієво висловити підтримку японському народові, — розповідає Олександр Стоянов. — Усі учасники концерту працювали без гонорарів, прибуток від продажу квитків пішов на допомогу постраждалим від стихійного лиха. У берлінському Admiralpalast на 1 800 глядацьких місць того вечора був справжній аншлаг».
«Про любов японців до класичного балету можна писати цілі соціологічні дослідження, — приєднується до розмови Катерина Кухар. — Японська публіка — це щось неймовірне. Після кожного спектаклю вишиковуються черги з охочих взяти автограф, просто подякувати, запросити в гості знову. І кожен намагається щось тобі подарувати — чай, солодощі, хустинки, національні сувеніри... Без перебільшення можна сказати, що до артистів балету там ставляться, як до якихось небожителів».
У Берліні Олександр Стоянов та Катерина Кухар виконали па–де–де з балету Пуні «Діана та Актеон».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
