«Доброго дня! Ви не хотіли б поспілкуватися з поетом?» — дівчина привітно запрошує взяти участь у поетичному face–to–face перформансі «Інтимна лірика». Позаду неї — у будці, склеєній зі шпалер, — Андрій Бондар уже спілкується з однією з відвідувачок «Книжкового арсеналу». Мені пропонують присісти на диванчик і почекати хвилинку або ж зайняти чергу на зустріч із іншим поетом — вони чергуються щогодини. Також я можу зняти слухавку старого телефонного автомата і послухати, про що там, у будці, йдеться. Таку форму творчої зустрічі придумала поетка Катерина Бабкіна. «Люди приходять різні. Одні, наче на сповіді, розповідають про своє життя, читають вірші, запитують думку майстра. Інші — ніколи не чули про запрошеного поета, мало що знають про сучасну літературу», — розповідає Катя Бабкіна. Ось такий дещо інтимний, максимально відкритий, без заяложених шаблонів і вільний у спілкуванні І Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал», який проходить у мистецько–культурному комплексі «Мистецький арсенал» з 28 травня по 1 червня.
Книжковий шопінг чи зв’язок із літературою
Куратор фестивалю Ольга Жук (як виявилося, у нас однакові імена і прізвища, що збило з пантелику кількох українських журналістів) задумала програму так, щоб усе на форумі крутилося навколо літератури як такої. Тобто, на відміну від інших фестивалів, «Книжковий арсенал» зробив акцент не на літературно–видавничому процесі, а на зв’язках iз літературою. Так, фотографи Віктор Марущенко, Олександр Глядєлов, Мирон Цовнір із Німеччини розповіли про те, яким чином перетинається світлина з книжкою. А французький мистецтвознавець Франсуаза Барб–Галь щодня проводить лекції для музейників і батьків про те, як розповідати дітям про мистецтво. Вечорами в одному із залів «МА», до речі, найхолоднішому, крутять кіно й мультфільми, відбуваються концерти музикантів.
Як зазначила Олена Бабій iз Польського інституту в Києві, на «Книжковому арсеналі» не йдеться про розповсюдження книжок: «Швидше, це такий собі книжковий шопінг: прийшов, побачив, приміряв і, можливо, купив. Тут більше бавляться у книжку. А от на Форуми видавців з’їжджаються звідусіль — там реально займаються розповсюдженням, й за день видавці підписують десятки договорів із книгарнями, бібліотеками. А тут така собі розвага».
Розвага розвагою, проте «Книжковий арсенал» родзинку свою має, та й стержень теж. Тут усе має бути з шиком і блиском, бо цього вимагає місце — «Мистецький арсенал» не дозволить собі зіпсувати імідж неякісним продуктом. Про свої враження від виставки діляться й професіонали, й любителі. «Щодо організації роботи, то «Книжковий арсенал» зроблений найкраще, — зізнається Анетта Антоненко, директор видавництва «Кальварія». — Тут відчуваєш себе людиною. На «Медвіні» — конюшня, Форум видавців залишу без коментарів». Студентка Вікторія погоджується з таким трактуванням: «Я бачу тут багато «плюсів»: зустрічі з першокласними художниками, письменниками і журналістами з Європи, України і Росії, бізнес–зустрічі між видавцями та потенційними авторами й ілюстраторами. Тут кожен знайде щось цікавеньке для себе. І при тому на «Книжковому арсеналі» не втомлюєшся. Широкий простір, людей не так густо, ніхто не штовхається. Та ще й вхід вільний».
Ціна не має значення. Головне — престиж
Як підмітив Андрій Курков, сьогодні книжкові магазини, як і фестивалі загалом, відкривають для престижу. І книжки купують з тією ж метою. «Купувати — не означає читати. На львівському Форумі купують величезну кількість книг, але їх не читають. Той, хто перестає купувати, записується в бібліотеку і тоді починає читати». На «Книжковому арсеналі» та ж тенденція. Щоправда, відвідувачі не так масово купують бестселери й освітню літературу, як у Львові, а потім чемно складають у ящик і засовують під ліжко, як налаштовані придбати книгу дорогу, багату, аби покласти її у шафу й милуватися нею. На розкладках у «МА» переважають арт–книги, ціни на які — сотні, а то й тисячі гривень.
Звичайні фестивалі відрізняються від книжкових магазинів тим, що на них ціни виробника. Але це правило, швидше, виняток для «Арсеналу». Наприклад, на презентації перекладу роману нобелівської лауреатки Герти Мюллер «Гойдалка подиху» перекладач Марк Бєлорусець був украй здивований: книга, яка в Росії у перерахунку на українську валюту, коштує 50 гривень, в Україні подорожчала аж до 101 гривні. Можливо, ціна зросла вдвічі, тому що видання презентувало не видавництво, а книжковий магазин «Читай–город» (до слова, вони ж організували зустріч із популярною російською письменницею Тетяною Устіновою). Натомість у перший день у ціновому аспекті порадували книги Ліни Костенко від видавництва «Либідь»: на них зробили знижку 40 відсотків, і видання розкупили у той же день.
Варто відзначити, що перший «Книжковий арсенал», незважаючи на мультидисциплінарність, в основному працював для дітей. З–поміж видавництв переважали дитячі, майстер–класи теж здебільшого були зорієнтовані на розваги і заняття для дітей. До того ж організатори оголосили благодійний збір книжок, які потім роздадуть по школах–інтернатах. Лише за перші два дні відвідувачі принесли 900 книг, а дехто купував книги на ярмарку й передавав їх дитячим установам.