Сюрприз у трубі

Україна — на порозі чергових газових домовленостей з росіянами. Дата Х — 7 червня, місце чергової знакової події — Москва. Рівно через тиждень на засіданні комісії з економічної співпраці у столиці РФ наш Микола Азаров разом iз Володимиром Путіним пообіцяли розповісти народові, що саме вони і ті, хто стоять щонайменше за одним із них, так довго і напружено говорили на газову тему. А оскільки чи не кожна наступна газова угода в Україні є чомусь гіршою за попередню, то сьогодні наше суспільство, затамувавши подих, стежить за кожним півнатяком високих урядовців.

У бік Києва інформпатронами — плі!

Про те, що діалог проходить важко, свідчить не лише репутація росіян як дуже «в’язких» перемовників, але і їхня мила звичка періодично «опускати» своїх партнерів. Так, скажімо, після візиту до Києва голови «Газпрому» Олексія Міллера і натхненної фрази українського Президента Віктора Януковича, що нинішня ціна є некоректною щодо нашої держави, вітчизняні чиновники вирішили злегка привідкрити завісу таємничості. І повідомили суть однієї з попередніх домовленостей: перейти у ціноутворенні від орієнтування на вартість газойлю до ціни вугілля. Й одразу ж отримали відповідь речника «Газпрому» Сергія Купріянова, того самого, що завжди озвучує радикальні тези, що їх уникає Міллер, — нічого ми, мовляв, з українцями не домовились! І жодного прогресу в діалозі як не було, так і немає.

На вихідних Москва провела ще одну інформаційну атаку. Олексій Міллер, знехтувавши законним вихідним і запросивши пресу, поїхав доповісти про результати свого київського турне президенту РФ Дмитру Медведєву. Журналісти процитували фразу Міллера про його бажання створити нові форми кооперації між двома газовими відомствами. У перекладі з дипломатичної мови на буденну, йшлося про СП, у складі якого Росія хотіла би бачити нашу ГТС — давню мрію Москви. Медведєву ідея «кооперації» сподобалася, він сказав, що не проти би таким чином — забравши один із головних активів — допомогти братній Україні вийти з економічної кризи. І при цьому рішуче заявив: будь–які спроби в односторонньому порядку розірвати чинний газовий контракт неможливі. Це вже була відповідь на несміливі закиди української влади, що вони, мовляв, могли би спробувати визнати недійсною підписану Юлією Тимошенко кабальну газову угоду 2009 року у Стокгольмському арбітражі. Таку тезу, яка швидко набрала популярності у нашій країні, висловив один із заступників Генпрокурора.

Найцінніше — за знижку?

Іншими словами, Росія не відмовилася бути лояльнішою до нашої держави у газових питаннях, але тільки навзамін за серйозні поступки. Звузивши поле діяльності офіційного Києва, Москва таким чином запропонувала нам два виходи із ситуації — і обидва погані. «Може йтися або про вступ України до Митного союзу, або про створення СП», — процитувала газета «Комерсант–Україна» своє неназване, але нібито високопоставлене джерело у Міністерстві енергетики. А наш Прем’єр–міністр Микола Азаров навіть публічно підрахував дивіденди від такої оборудки. «Газ має подешевшати з 350 до 240 доларів за тисячу кубометрів», — сказав Азаров. Математику Миколи Яновича традиційно не зрозуміли аналітики у паливній сфері. «Я не розумію, про які 350 доларів ідеться. Станом на сьогоднішній день вартість російського газу для України становить менше 300 доларів», — сказав «УМ» незалежний експерт Володимир Саприкін.

На його думку, оприлюднена міненергівськими чиновниками альтернатива також дещо висмоктана з пальця. «Україна вже дала відповідь на пропозицію щодо Митного союзу. І ця відповідь — ні», — нагадує Саприкін. Натомість створення невигідного для нас спільного підприємства — загроза цілком реальна. І саме цю новину українцям можуть подарувати 7 червня у Москві. Робочих версій, як саме варто «зливати» «Нафтогаз України» з набагато потужнішим «Газпромом», існує чимало. Але реальної, яку можна було би взяти за основу і називати робочою, суспільство поки що не побачило. «Не можна ж вважати серйозною пропозицією Росії передачу нам якогось там Ямальського родовища, — каже Володимир Саприкін. І додає: — Але зміни, хоча б мінімальні, у двосторонніх газових домовленостях наступного тижня таки будуть. Перемовини тривають давно, і певні результати вже напрацьовані».

Обидві сторони тримають інтригу до останнього акту цієї п’єси. «Порожньої» зустрічі наступного тижня, найімовірніше, не буде. «Базову ставку, радше, таки знизять із сьогоднішніх 450 доларів за тисячу кубометрів, — каже Саприкін. — Якою саме вона буде — 300, 350 доларів — поки що не відомо». Але найгостріше запитання — якою буде реальна ціна цих домовленостей.