Останній дзвоник без випускників

У місті Коростень Житомирської області сьогодні продзвенять незвичайні останні дзвоники: лише у п’яти з 13 шкіл будуть випускні вечори одинадцятикласників. Директор загальноосвітньої школи №1, де навчається 640 учнів, Степан Степанович Соколовський відзначає, що це вперше у його багаторічній практиці школа не має випускного класу: «Тут зіграли визначальну роль освітні реформи! Початкова школа у нас була три класи, після яких учні йшли у п’ятий, як–то кажуть, «перестрибували», тому й вийшло так, що один рік «випав». «А у нас школа просто не мала умов у 1994 році для набору шестирічок, тому через рік у нас пішли до першого класу шести– і семирічні діти разом, — пригадує директорка школи №2 Оксана Кузнєцова. — Шкода, звичайно, що не буде випускних вечорів, квітів, гарних суконь, але ми підемо в центр міста, де традиційно збираються всі школи, і будемо дивитися на випускників інших шкіл».

Загалом по Україні випускників цього року буде майже вдвічі менше, ніж минулого. Чому? Науковці пояснюють цей факт «демографічною ямою», яка виникла в 1993—2000 роках.

Куди поділися випускники?

Закінчення навчання у столичних школах святкуватимуть 7777 одинадцятикласників. Число красиве, коли не зважати на те, що це — найменша кількість київських випускників за всю історію незалежної України. Приміром, минулого року атестати про повну загальну середню освіту отримали 19 тисяч учнів. На Львівщині, порівняно з 2010–м, стрічку з написом «Випускник» одягнуть на 40 відсотків менше підлітків; майже вдвічі упали ці показники й у Чернівецькій, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Черкаській, Чернігівській та Херсонській областях. Загалом, відповідно до інформації, оприлюдненої на брифінгу першим заступником міністра освіти і науки, молоді та спорту Євгеном Сулимою, в Україні цьогоріч залишать стіни рідних шкіл 195,8 тисячі учнів, тобто майже вдвічі менше, ніж торік (338,4 тисячі).

Таке разюче падіння — не випадковість. Це, як з’ясувала «УМ», лише початок «демографічної ями». Старший науковий співробітник Інституту демографії і соціологічних досліджень НАН України Світлана Аксьонова зауважує, що мала кількість випускників — а нині школу закінчують народжені у 1994 році — не є рекордно низькою, і в цьому ми зможемо переконатися найближчими роками. «Теперішня ситуація пов’язана з явищем демографічних хвиль: починаючи з 1987 року, спочатку поступово, а потім значно швидше почала знижуватися кількість новонароджених в Україні, і ця тенденція тривала до 2001 року, — пояснює спеціаліст. — Причинами такого спаду були економічна криза, перехід до ринкової економіки, трансформація суспільства, яка дуже позначалася на сім’ї: подружжя обмежували кількість дітей». Тепер ми лише спостерігаємо результат «недонароджуваності» того десятиліття.

Оскільки кількість випускників менша на 42%, ніж торік, то, виходячи з цих параметрів, формуватиметься заявка на отримання держзамовлення у вищих навчальних закладах. Через меншу кількість абітурієнтів меншим буде й набір на бюджетну форму навчання. Інакше може скластися так, що в університетах не буде гідного конкурсного відбору при вступі й вони почнуть боротися за майбутніх студентів. Цю iнформацiю пiдтвердили i в профiльному мiнiстерствi, зазначивши, що державне замовлення змiнюватиметься пропорцiйно зменшенню кiлькостi випускникiв i надалi.

«Ліквідація шкіл — крок нераціональний»

«Демографічна яма» є однією з підстав для того, аби закривати школи. «Україна молода» спробувала з’ясувати в Мiнiстерствi освiти i науки, молодi та спорту, для скiлькох навчальних закладiв цьогорiчний останнiй дзвоник стане дiйсно останнiм. За даними прес–служби мiнiстерства, «iнформації щодо кількості шкіл, які можуть припинити роботу в новому навчальному році, у мiнiстерствi немає, адже рішення про реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів приймають місцевi органи влади разом iз територіальною громадою. Відповідно, управління освіти ОДА надаватимуть звіти щодо готовності до початку нового навчального року лише у серпні». Проте iнформацiя щодо закриття шкiл у рiзних регiонах час вiд часу з’являється у ЗМІ й викликає протести в учнiв, їхнiх батькiв i вчителiв. Оцінити ж ситуацію зараз можна хіба що індуктивним методом. Уже п’ять шкіл закрито в Тернополі, а 15 квітня на сесії Донецької міської ради було ухвалене рішення про закриття трьох шкіл у Донецьку. Проте плани, за інформацією заступника голови Донецької обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Марії Олійник, значно масштабніші — у Донецькій області впродовж поточного року закриють близько 50 шкіл. От і рахуйте.

Ліквідацію шкіл науковець Світлана Аксьонова вважає щонайменше нераціональним кроком: «Треба робити акцент на якості освіти дітей, а не на їх кількості у класах! Тим паче така ситуація тимчасова: 2017—2018 роки стануть переломними, значно збільшиться кількість учнів». Починаючи з 2002 року, спостерігалося збільшення народжуваності, адже люди вже пристосувалися до нових умов життя, багато подружніх пар зважилися на другу дитину — так би мовити реалізували «відкладену» в буремні роки вагітність. Відповідно, через демографічний вибух 2002—2009 років ситуація з кількістю учнів і випускників вирівняється, тому, за словами науковця, школи доведеться відкривати знову.

БО ТРАДИЦІЯ

Зі школою прощаємося — у фонтанах купаємося

У Києві після останнього дзвоника випускники традиційно хлюпаються у фонтанах на Хрещатику. Минулорічна випускниця столичної школи №117 Аня стверджує: вона з однокласниками лізла у фонтан не тому, що це традиція, а просто щоб «випустити пару». Киянин Юрій, який закінчив школу в 1999 році, пригадує, що на час його випуску цієї традиції ще не було: «Очевидно, вона виникла, коли на майдані Незалежності встановили нові фонтани, а самій традиції точно не більше десяти років».

Утiм до води тягне не лише київську молодь. У Севастополі випускники прямують до обеліска, в простонародді названого «Штик і Парус». У Дніпропетровську ж місцем збору слугує набережна Дніпра, до слова, найдовша в Україні.

У Львові все частіше стрічки випускників майорять на Замковій горі, у Донецьку — в парку ім. Щербакова. Випускник 2001 року Ярослав відзначив, що в його місті — Луганську — після урочистої лінійки уже–не–школярі традиційно ідуть до центрального скверу Пам’яті, розбитого на місці... колишнього цвинтаря. «Там багато різних пам’ятних знаків: Голодомору, жертвам сталінських репресій, афганцям тощо, розваг там ніяких немає, хіба старий висохлий фонтан — чудове місце, аби подумати, що всіх очікує в майбутньому», — розповідає він.

БІЛЯ ГАРДЕРОБА

Радянська шкільна форма вийшла з моди

Як з’ясувалося, дівчата вже не переворушують мамині скрині у пошуках радянських шкільних форм — стандартно–коричневих, вовняних, жарких. Таке ретро було модним у випускниць, зокрема київських, ще кілька років тому.

Випускниця Запорізької гімназії №28 Катерина Ковтун розповідає, що в їхньому навчальному закладі введено свою форму: «На святковій лінійці будемо у парадній формі нашої гімназії і зі стрічками «Випускник». А в школі №5 міста Токмак Запорізької області взагалі придумали нову ідею. «На лінійку ми хотіли зробити собі білі футболки з принтом спереду — I *сердечко* Tоkmak (на кшталт модних написів I love Kyiv), а ззаду — ЗОШ №5, 2011 рік, — розповідає випускниця Ірина Комазова. — Але довго вагалися, а потім не змогли знайти такої великої кількості однакових білих футболок потрібного розміру... Тому будемо йти на лінійку, як першачки, — чорний низ, білий верх і великі банти». Чорно–білий варіант одягу залишається поки найбільш популярним. Хоча все частіше на лінійку починають одягати вишиванки.